WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теоретико-прикладні проблеми реалізації функції касаційного перегляду у справах щодо сплати податків та обов’язкових платежів - Реферат

Теоретико-прикладні проблеми реалізації функції касаційного перегляду у справах щодо сплати податків та обов’язкових платежів - Реферат

додану вартість. Поряд з вимогами добросовісних платників податків існує значна кількість і недостатньо обґрунтованих звернень, у тому числі, пов'язаних з так званими безтоварними, псевдоекспортними операціями, з випадками експортного завищення цін з використанням "фіктивних фірм" або ж заниження вартості товарів при імпорті. А з огляду на те, що єдиною правовою підставою для відшкодування податку на додану вартість є лише дані податкової декларації за звітний період (п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про додаток на додану вартість"), останні породжують значні ускладнення.
Враховуючи зазначене, касаційна інстанція забезпечила спрямування судової практики на повне, всебічне і об'єктивне дослідження доказів у даних справах і у п. 7.2. постанови Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25 липня 2002 року звернула увагу на те, що при підготовці та розгляді справ, пов'язаних з відшкодуванням сум податку на додану вартість з державного бюджету, судам слід виходити з того, що одна із сторін - прокурор - при порушенні перед господарським судом клопотання про витребування доказів у такій справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності, відповідно до частини 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, повинна докладно зазначити, який доказ вимагається, підстави, через які вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, що можуть підтвердити ці докази. Сторони можуть заявити клопотання про витребування доказів, необхідних для вирішення спору, від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі. Що ж стосується доказів, то ними в даному випадку можуть бути: 1) матеріали перевірки, проведеної органами державної податкової служби; 2) укладені господарюючими суб'єктами цивільно-правові угоди, які мають значення для вирішення спору; 3) підтвердження банківської установи, органу Державного казначейства України надходження сум податку на додану вартість до бюджету.
Продовження строку адміністративного арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, склало нову категорію господарських справ. Їх специфіка пов'язана, насамперед, з тим, що процедура позовного провадження не повною мірою відповідає процесуальному змісту даного інституту.
З огляду на це, касаційна інстанція у п.7.4. вищезазначеної постанови звернула увагу судів на те, що при зверненні податкового органу на підставі підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з поданням про продовження строку адміністративного арешту активів платника податків до законодавчого врегулювання судової процедури розгляду зазначеного подання судочинство по такій категорії справ повинно здійснюватися відповідно до положень статті 129 Конституції України та Господарського процесуального кодексу України. При цьому, судам потрібно виходити з того, що згідно з приписом названої правової норми господарський суд повинен прийняти за результатами розгляду такого подання відповідне рішення протягом 48 годин від моменту його отримання.
Ознаки проблемності має і ситуація із застосуванням частини першої ст. 79 ГПК України, а саме з вирішенням питання про зупинення провадження у справах за наявності даних про порушення кримінальної справи, де об'єкт злочинного посягання прямо пов'язаний з предметом судового розгляду. У даному випадку має місце "колізія" дії різних порядків судочинства і з огляду на специфіку кримінально-процесуального розслідування ВГСУ у п. 7.9 згаданої постанови рекомендує господарським судам зупиняти провадження у справах за наявності даних про порушення кримінальної справи, де об'єкт злочинного посягання пов'язаний з предметом судового розгляду. При цьому, поновлення такого розгляду можливе лише після закінчення провадження у відповідній кримінальній справі.
При застосуванні інституту зупинення провадження у справі важливо не тільки враховувати формальний чинник щодо факту наявності порушеної кримінальної справи, але також на підставі всебічного вивчення матеріалів справи з'ясувати, чи призначалась і проводилась відповідна судова експертиза, чи є в наявності зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону інші вагомі докази.
Неухильне дотримання принципу законності при розгляді спорів про визнання недійсними актів, прийнятих податковими органами в процесі здійснення ними своїх функцій, є важливим напрямом здійснення господарського судочинства [4]. Спрямовуючи судову практику, касаційна інстанція враховує усі фактори, що можуть впливати на законність цих актів, а саме: і динамічність законодавчих змін, і різні підходи у тлумаченні та за-стосуванні окремих податкових норм, і протиріччя "внутрі" системи підзаконних податкових актів, і термінологічну неузгодженість тощо.
Дотриманню режиму законності та правильному застосуванню чинного законодавства з питань податків та інших обов'язкових платежів сприяє прийнята 25 липня 2002 року постанова Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки". Подальша реалізація та практичний розвиток її положень у судовій практиці, беручи до уваги динаміку суспільних та законодавчих змін, є негайною потребою часу.
Зазначена вище проблематика залишається актуальною та недостатньо опрацьованою як у практичному вимірі, так і на науковому рівні [1; 3, с. 165; 5; 7; 8]. Окремі положення вимагають негайного законодавчого оновлення, а інші - глибокого теоретичного осмислення. Напрацювання вагомого теоретико-прикладного фундаменту для діяльності касаційної інстанції в сфері господарського судочинства є завданням загальнодержав-ного рівня.
Література:
1. Гузь Л.Е. Апелляционное и кассационное производство. Теория, проблемы и практика применения судами первой, апелляционной и кассационной инстанций. - Харьков: Издатель "Харьков юридический", 2003.
2. Москаленко В. Про проект Господарського процесуального кодексу України // Юридичний журнал. - 2002. - № 4. - С.79.
3. Полешко А. Розвиток системи перегляду судових рішень в Україні (з науково-практичної конференції) // Право України. - 2003. - № 3. - С.165.
4. Притика Д.М. Захист економічних прав та інтересів суб'єктів господарської діяльності та держави - функція господарських судів України // Право України. - 2003. - № 5. - С. 10.
5. Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003.
6. Сірий М. Система перегляду судовихрішень в Україні: погляд у майбутнє // Юридичний журнал. - 2003. - № 3. - С.112-119.
7. Шевчук П.І., Кривенко В.В. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень (коментар цивільного процесуального законодавства). - К.: Видавничій дім "Юридична книга", 2003.
8. Шевчук П.І., Кривенко В.В. Касаційне провадження в цивільних справах // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 1.
Loading...

 
 

Цікаве