WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Таємність інформації та спеціальний принцип у діяльності підрозділів фінансової розвідки - Реферат

Таємність інформації та спеціальний принцип у діяльності підрозділів фінансової розвідки - Реферат

доказипро "відмивання грошей", визначені статтею 3(2) у Законі. Адміністративний закон використовує більш обмежене визначення поняття "відмивання грошей" порівняно з кримінальним "відмиванням грошей", у якому воно застосовується тільки до обмеженого числа предикатних правопорушень. Якщо бельгійський ПФР підозрює або знає, що операція з "відмивання грошей" включає доходи від предикатних правопорушень, які не входять у визначення статті 3(2) Закону про "відмивання грошей", то передача інформації прокурору є незаконною. Однак необхідно підкреслити, що спеціальний принцип, яким встановлюються вимоги до бельгійського ПФР, не є обов'язковим з цього питання для прокурора або іншої судової чи поліцейської влади. Як тільки інформація передана законним способом до прокуратури, її можна використовувати до кінця, включаючи пред'явлення обвинувачень по правопорушеннях, що не містяться в переліку статті 3(2) Закону про "відмивання грошей" [4, с. 223].
Проте, якщо інформація була передана прокурору з порушенням статей 16 і 3(2) Бельгійського закону (Belgian Money Laundering Act of 11 January 1993), її неможливо використовувати в суді. Якщо ця інформація повинна бути використана як доказ проти обвинуваченого, він зможе успішно аргументувати необхідність виключення цього доказу.
Інші країни-учасниці ЄС (наприклад, Нідерланди і Люксембург) запровадили дуже обмежений спеціальний принцип [1, с. 196]. У Нідерландах інформація від фінансових установ може бути також використана і для інших цілей, а не тільки для розслідувань про "відмивання грошей". Навіть Міністерство податків може мати доступ при визначених обставинах до бази даних, що перебуває у розпорядженні Нідерландського відділення інформації про незвичайні угоди, хоча б за ради того, щоб обґрунтувати кримінальне походження доходів [5]. У даному випадку обмежений спеціальнийпринцип існує у тому розумінні, що інформація не може бути використана для чисто адміністративних (тобто фіскальних) цілей.
Законодавці Люксембурга своєрідно намагалися підкорити спеціальному принципу використання інформації від фінансових установ, але Державна рада країни (Conseil d'Etat) виступила проти цього плану на тій підставі, що неприпустимо обмежувати загальні повноваження прокурора щодо розслідування будь-яких злочинів і висунення по них обвинувачень. При існуючій судовій природі ПФР у Люксембурзі зовсім неможливо зберігати інформацію, що надходить від фінансових установ, обмежуючи систему кримінальної юстиції. Норма статті 41(5) Закону (Luxembourg Act of 5 April 1993) встановлює вимогу щодо інформації від фінансових установ, яка може бути використана тільки в тих цілях, для яких Закон дозволяє розкриття конфіденційності у кримінальному законодавстві. Це означає, що спеціальний принцип забороняє використовувати інформацію для інших цілей (особливо фіскальних), крім кримінальних. Стосовно обов'язку нотаріусів, аудиторів і працівників казино щодо направлення повідомлень, запроваджено умову, що інформація, спрямована до органів несудової влади, повинна використовуватися тільки з метою боротьби з "відмиванням грошей".
Спеціальний принцип призначений заохочувати і підтримувати взаємну довіру між фінансовими операторами, що інформують, і інформаційними підрозділами. Ця довіра особливо важлива щодо того, що органи влади покладаються не тільки на сам факт одержання інформації, а також на активну участь у виявленні підозрілих угод (тобто активну інформацію). Багато правоохоронних систем, що покладаються і дійсно залежать відінформації, яка поставляється фінансовими операторами, визнають деякі форми спеціального принципу, щоб гарантувати розумне співробітництво з ним [6, с. 154].
Той факт, що спеціальний принцип містить логічне обґрунтування, ще не відповідає на питання про те, наскільки широко або вузько він повинен бути визначений. Як було показано, національна практика в цьому аспекті дуже широка. Але загальним знаменником є те, що фінансова інформація використовується в ряді країн для розслідування і пред'явлення обвинувачень по податкових злочинах, як це тепер вимагається на підставі висновків зустрічі міністрів фінансів "сімки" у травні 1998 року. Засновані на підозрах повідомлення фінансових установ у багатьох випадках містять докази не про кримінальні прибутки від "відмивання грошей", а про фіскальне шахрайство. Так як фінансові установи часто не можуть визначити походження сум, що проходять через підозрілі угоди, і, дійсно, повідомляють про угоди, що включають суми, отримані в результаті діяльності, яка знаходиться за межами законодавства по протидії "відмиванню грошей".
Таким чином, при введенні спеціального принципу законодавець повинен виключити можливість того, що запроваджена норма у системі протидії легалізації злочинних доходів може бути використана як, так званий, "троянський кінь", за допомогою якого фіскальна чи інша влада має можливість під'єднуватися до джерел інформації, які недоступні при використанні інших способів. Необмежене використання, зокрема, для фіскальних цілей інформації, яка направляється фінансовими установами, може погіршити співробітництво в боротьбі з "відмиванням грошей". Інформація повинна використовуватися таким способом, який не підриває систему боротьби з легалізацією злочинних доходів.
Література:
1. Stessens, G. Money Laundering: a new international law enforcement model. - Cambridge University Press, 2000.
2. Lamp. R. Financiele informatie de grens over. - DD., 1999.
3. Grosjean F., Le blanchiment de 1'argent: 1'esprit des loi a 1'epreuve du quotidian, Journ. Proc., 1996. - No. 302.
4. Stessens G. De nationale en Internationale bestrijding van het witwassen. Onderzoek naar een meer effectieve bestrijding van de profijtgerichte criminaliteit. - Antwerp: Intersentia, 1997.
5. Brown A. Money Laundering: A European and U.K. Perspective. - JIBL., 1997.
6. Guldenmund R., Harding C. and Sherlock A. The European Community and Criminal Law. Criminal Justice in Europe: A Comparative Study, Oxford: Clarendon. - 1995.
Loading...

 
 

Цікаве