WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сучасні проблеми карного розшуку - Реферат

Сучасні проблеми карного розшуку - Реферат

фінансове забезпечення як служби в цілому, так і кожного оперуповноваженого. Так, грошове утримання лейтенанта міліції, оперуповноваженого, випускника Національної академії внутрішніх справ України становить 450 - 500 гривень. Чи відповідає така платня тим зусиллям, які витрачає працівник? Як можна цю суму розподілити на місяць? Слід показати на прикладі, яка відмінність у посадових окладах оперуповноваженого карного розшуку і оперуповноваженого податкової міліції. Так, посадовий оклад першого становить - 103 гривні 1 , оклад податківця - 300 гривень 2 (з урахуванням декількох підвищень).
Формений одяг оперативному працівнику не видається, компенсації за формений одяг давно не виплачуються, затрати на виїзд у відрядження не відшкодовуються, доплати до зарплати нараховуються невідомо як. Усе це на фоні того, що оперативник підрозділу карного розшуку перебуває на службі 12-16 годин на добу.
Тому працівник карного розшуку, фахівець, на підготовку якого держава затратила великі кошти, переходить на іншу роботу або зовсім звільняється з органів внутрішніх справ.
Забезпечення службовим транспортом, запасними частинами до нього, паливно-мастильними матеріалами перебуває на такому рівні, що важко порівняти з якимось конкретним періодом існування незалежної України.
Чому мало розкривається злочинів по "гарячих слідах"? У першу чергу, тому, що немає можливості своєчасно прибути на місце злочину. Наприклад, у місті Чернігові у нічний час працює тільки один мобільний екіпаж патрульно-постової служби. На практиці немало випадків, коли опергрупа на місце пригоди виїжджає на залишках бензину, якого інколи вистачає тільки доїхати до місця злочину; нерідко пальне купується за гроші членів опергрупи.
Карний розшук майже не забезпечується радіозв'язком, а також звичайним телефонним чи мобільним.
Перераховане є тільки частиною проблем. Щодо інших, пов'язаних зі службовою таємницею, то через певні причини не будемо їх висвітлювати.
Що стосується житлової проблеми, то за останні п'ять років, наприклад, тільки один працівник карного розшуку Чернігівського міського відділу одержав службову квартиру, інші можуть про це лише мріяти. Слід звернути увагу на те, як дане питання вирішується в Республіці Білорусь. Ст. 28 Закону Білорусі "Про міліцію" закріплює, що житло працівнику міліції надається не пізніше трьох років з дня призначення на посаду, а дільничним інспекторам - не пізніше шести місяців 3 .
Усе це ускладнюється існуючими критеріями оцінки діяльності оперуповноважених. Вони, як і раніше, сприяють укриттю злочинів від обліку, фальсифікації матеріалів, винесенню необґрунтованих постанов про відмову в порушенні кримінальних справ тощо.
Водночас, бажання керівників міськрайлінорганів і підрозділів карного розшуку показати нормальний стан з розкриття злочинів змушують оперативний склад фальсифікувати матеріали, штучно збільшувати кількість зареєстрованих правопорушень, щодо яких приймаються потрібні рішення, займатися іншими неблаговидними справами.
Існує безліч проблем у нормативному регулюванні боротьби зі злочинністю. У державі намітилася тенденція у напрямі максимального захисту інтересів осіб, які скоюють злочини і, водночас, обмеження прав і можливостей працівників правоохоронних органів, що протидіють злочинності. Так, Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" стільки разів змінювався і доповнювався, що став гальмом у боротьбі з кримінальними правопорушеннями. Наприклад, при вирішенні питання оперуповноваженим про здійснення відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" заходу з контролю телефонних переговорів уже на стадії підготовки такої операції знають до десяти осіб різних служб і органів (ч. 2 ст. 8 Закону "Про ОРД"). Допуск органів прокуратури до всіх без винятку оперативних матеріалів, у тому числі про конфіденційне співробітництво (див. п. 2 ст. 14 Закону "Про ОРД"), ніяк не сприяє оперативній роботі з попередження і розкриття злочинів. Жоден професійно грамотний оперуповноважений карного розшуку чи іншої служби не "розшифрує" зараз перед прокурором чи перед своїм начальником джерело, яке ефективно працює, надає корисну оперативну інформацію.
Правовий захист оперативного працівника суттєво знижений. Правопорушники та інші особи можуть його принизити, образити, обмовити у рукоприкладстві та інше. Чинне адміністративне і кримінальне законодавство особу оперуповноваженого при виконанні службових обов'язків захищає недостатньо. Так, наприклад, ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає захист прав працівника міліції тільки у випадку злісної непокори при охороні громадського порядку.
Будь-який громадянин може не з'явитися до органу внутрішніх справ за викликом оперуповноваженого і за це не несе ніякої відповідальності, може не відкрити двері при здійсненні поквартирного обходу працівниками міліції у зв'язку із вчиненням злочину, і це також буде правомірним відповідно до закону України "Про міліцію".
Який же висновок можна зробити на підставі викладеного? Працюючи без вихідних не менше 12 годин на добу, перебуваючи постійно у стані психологічного напруження, ризикуючи життям, здоров'ям, репутацією та одержуючи мізерну заробітну плату, оперуповноважений карного розшуку не може:
- займатися вихованням своїх дітей;
- допомагати дружині у господарстві;
- забезпечити сім'ю матеріально;
- претендувати на житло, телефон, службовий автомобіль;
- бувати у театрах, кіно, на виставках, і тим самим підвищувати свій культурний рівень тощо.
Молоді ж співробітники зовсім не бачатьперспективи завести свою сім'ю, виховувати дітей та і взагалі жити нормально.
Безумовно, через різні причини, за межами даної статті залишилося багато проблем, які необхідно вирішувати окремо. Але акцентуючи увагу на висвітлених питаннях і висновках, які з них можуть випливати, вважаємо за необхідне підтримати деякі пропозиції генерал-полковника міліції Е.О. Дідоренка (див. відповідь на № 7/9 - 1692 від 4.05.2001 р. МВС України), які полягають у наступному:
- вважати необхідним повернення для проходження служби в карному розшуку колишніх оперативних працівників за їх згодою, які переведені в інші підрозділи без поважних причин;
- повністю звільнити працівників карного розшуку від виконання другорядних і не належних їм обов'язків, сконцентрувавши їх зусилля на своєчасному попередженні, швидкому і повному розкритті злочинів;
- організацію роботи будувати за зональним принципом обслуговування території, зберігаючи принцип лінійного обслуговування для найбільш небезпечних злочинів;
- установити спеціальні звання на рівень вище щодо співробітників інших служб;
- підвищити посадові оклади у 3 рази;
- при вислузі 5 календарних років на посадах в оперативних підрозділах встановити обов'язкову надбавку за кожний наступний рік служби незалежно від місця її подальшого проходження в ОВС;
- забезпечити нормальними приміщеннями, комп'ютерною технікою та засобами зв'язку;
- виділити автотранспорт у розрахунку один автомобіль на 3-х співробітників;
- реанімувати законодавство у частині надання пільг з оплати житлових і комунальних послуг, проїзду у міському і приміському транспорті та обов'язкового забезпечення санаторно-курортного лікування співробітників карного розшуку і членів їх сімей;
- законодавчо закріпити режим пільгового надання житла при призначенні на посаду в карному розшуку випускників вищих спеціальних навчальних закладів системи МВС України;
- у зв'язку з високим рівнем ризику, можливої фізичної розправи над співробітниками оперативних підрозділів і членами їх сімей клопотати перед Верховною Радою України про доповнення Закону України "Про міліцію" пунктом про дозвіл пенсіонерам МВС, які проходили службу в оперативних підрозділах, на видачу безкоштовно вогнепальної нарізної зброї.
Література:
1. Указ Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 "Про умови грошового забезпечення та оплати праці працівників органів внутрішніх справ".
2. Постанова Кабінету Мністрів України від 7 лютого 2000 р. № 225 "Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. № 2288".
3. Закон Белорусской ССР от 26 февраля 1991 года "О милиции".
4. Закон України від 18 лютого 1992 року "Про оперативно розшукову діяльність".
Loading...

 
 

Цікаве