WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сучасні проблеми карного розшуку - Реферат

Сучасні проблеми карного розшуку - Реферат


Реферат на тему:
Сучасні проблеми карного розшуку
Успішна розбудова демократичної держави України неможлива без чітко налагодженої системи реалізації, захисту та охорони прав і свобод громадян та їх законних інтересів. Це завдання лежить в основі діяльності кожного державного органу, кожної посадової особи. Але найбільш суттєво воно стосується правоохоронних органів, особливо міліції, для якої, відповідно до чинного законодавства, це є головним обов'язком.
Найбільш небезпечними правопорушеннями, що посягають на права і свободи громадян, є злочини, широкий спектр яких передбачено Кримінальним кодексом України. Величезна їх кількість в аспекті виявлення і розкриття належить до компетенції оперативних і слідчих апаратів міліції. Основною силою цієї роботи є, в першу чергу, підрозділи карного розшуку, як колись їх називали "гвардія міліції".
Здійснюючи свою оперативно-розшукову діяльність на стратегічних напрямах боротьби зі злочинністю, в найбільш небезпечних формах її прояву, підрозділи карного розшуку, працюючи в умовах високого професійного ризику, фізичних і психологічних навантажень, мають потребу в укріпленні кадрового ядра, належного нормативного, ресурсного забезпечення та правового і соціального захисту особового складу.
Політична, економічна, ідеологічна та криміногенна ситуація в країні вказує на те, що з метою ефективного функціонування і розвитку служби карного розшуку, удосконалення оперативно-розшукової діяльності необхідно на основі науково обґрунтованого аналізу діяльності вказаних підрозділів розробити і здійснити кардинальні заходи, спрямовані на вирішення існуючих проблем. Деякі з них розглянемо детальніше.
Відомо, що кадри - це основа будь-якої діяльності, не виняток тут і карний розшук. Та не кожна людина, яка починає свою трудову діяльність у названій службі, тим більше, якщо вона не має попередньої професійної підготовки, здатна адаптуватися на цій роботі. Дана робота передбачає необхідність постійного спілкування зі злочинним елементом, невідворотність зустрічей з жорстокістю, обманом, цинізмом, смертю в усіх її проявах, активною протидією правопорушників, неадекватною оцінкою роботи. Усе це вже на першому році служби спонукає значну частину співробітників карного розшуку вирішувати питання про перехід в інші підрозділи або зовсім звільнятися.
Оперативній роботі в карному розшуку притаманний дефіцит часу для прийняття рішень в екстремальних ситуаціях. Співробітники карного розшуку дуже часто діють в умовах фізичних і психологічних перевантажень. Контингент осіб, з якими спілкується оперуповноважений, характеризується різними віковими категоріями, освітою, родом занять, соціальним положенням у суспільстві, зв'язками з впливовими особами правоохоронних органів.
В основі спілкування співробітника карного розшуку з правопорушниками, потерпілими і свідками лежить конфліктна ситуація, яка є певним психологічним бар'єром, побороти який дуже складно, тому потрібна допомога старших товаришів, які мають значний досвід роботи. Уже на цьому етапі рельєфно виявляються розбіжності між тим, чому навчали в навчальних закладах, і реальністю.
Дуже складно у протиборстві з правопорушником, який декілька разів притягувався до кримінальної відповідальності, підготовленим емоційно, фізично і вольово, одержати перемогу. Усе це нерідко призводить до грубості, втрати терпіння, перевищення службових повноважень. Крім сказаного, в таких умовах і, особливо, коли вирішується питання розкриття тяжких злочинів, наприклад, вбивства, негативно впливає на психологічний стан оперуповноваженого також різного роду контролююча діяльність працівників прокуратури, внутрішньої безпеки тощо.
Специфіка роботи веде до професійної деформації особистості, що може проявлятись як у безпосередній практичній діяльності, наприклад, у фальсифікації матеріалів, укритті злочинів від обліку та інше, а також у таких проявах, як грубість, безтактовність, рукоприкладство, пияцтво.
Рівень психологічної деформації залежить від психологічної стійкості особи, яка поряд з природними якостями повинна формуватись і під час навчання у навчальних закладах МВС України, а також у процесі службової підготовки в органах внутрішніх справ. На жаль, у навчальних закладах, а тим більше на місцях, психологічній підготовці оперативних працівників уваги приділяється недостатньо. Викладачі психології в навчальних закладах, як правило, не знають особливостей роботи карного розшуку, а психологи УМВС, які повинні займатися вказаною роботою, не тільки не працювали в карному розшуку, а й взагалі кепсько орієнтуються в діяльності міліції. Можливості психологічної релаксації на місцях відсутні, хоча у цьому є нагальна потреба. На нашу думку, фахівців-психологів для органів внутрішніх справ необхідно готувати з оперативних працівників і слідчих, які мають до цього певні задатки.
До сказаного слід додати, що службова підготовка в міськрайлінорганах внутрішніх справ повинна бути кращою. Зводиться вона у більшості випадків до ознайомлення з наказами та розпорядженнями. Бажано систематично проводити заняття з фізичної і вогневої підготовки, рукопашного бою, відпрацьовувати типові ситуації із затримання злочинців, дії в екстремальних умовах. У більшості випадків відсутні умови і можливості для занять фізичною підготовкою. Через поточні справи її важко органузівати навіть в суботні дні. У критичних ситуаціях, наприклад, при активному опорі правопорушника, при нападі на працівника міліції, застосування фізичних заходів впливу повинні бути необхідними і виправданими. Однак нормативне регулювання цих питань недостатньо відпрацьоване. Вбачається, що проблеми екстремальних ситуацій доцільно розглядати на сумісних заняттях працівників міліції та прокуратури, а, можливо, і місцевих суддів для того, щоб виробити загальні критерії їх вирішення. Такий підхід дозволить уникнути багатьох непорозумінь, зберегти кадри міліції, зокрема і карного розшуку.
Заслуговує всестороннього осмислення проблема соціального і правового захисту співробітників даної служби. Складне сьогодення показує, що на дії працівників міліції надходить чимало скарг і від простих громадян, і від правопорушників ( як обгрунтованих, так і безпідставних).
Прикро, що співробітник за будь-яких обставин визнається винним, його керівники нерідко не стають на захист істини і свого підлеглого. Можна навести немало прикладів, коли в конфліктах з правопорушиками співробітники карного розшуку несли дисциплінарні покарання за свої дії, хоча вони і були правомірними.
У даний період велика кількість негативних газетних статей, теле- і радіопередач про діяльність міліції сприяє формуванню недоброзичливого ставлення до її працівників. Це чинить на них відповідний психологічний тиск, що призводить до зниження активності їх діяльності, ініціативи у розкритті злочинів і викритті злочинців. У багатьох випадках прокурори і судді, прагнучи уникнути неприємностей з боку різних посадовців і структур, не дають дозволу напроведення деяких основних оперативно-розшукових заходів, не санкціонують арешт небезпечних злочинців, не стають на захист працівників міліції у випадках здійснення правопорушниками злісної непокори. Не останню позицію у цьому переліку займає також "телефонне право".
Молоді співробітники карного розшуку, в тому числі і випускники вищих навчальних закладів МВС України, прагнучи розкрити злочин, викрити злочинця, при виникненні вказаних вище фактів несправедливості "опускають руки", стають байдужими до чужого горя. Ті ж працівники карного розшуку, які прослужили десять і більше років, чекають у таких умовах, коли можна буде звільнитися на пенсію.
Оперуповноважений підрозділу карного розшуку районного чи міського відділу постійно перебуває в напруженні також через те, що він завжди "крайній", коли не розкривається злочин, не затримується злочинець, не виявляються очевидці злочину, відсутні пальне чи запчастини для службового автомобіля тощо. Водночас, коли він розкрив злочин, то поряд з його прізвищем з'являються й інші, які не мають до цього ніякого відношення. Якщо видається наказ про заохочення, то про це може ніхто не знати. Заохочення, як правило, - оголошення подяки, грошові нагороди, нагороди МВС, державні - отримують зовсім інші особи, які іноді поняття не мають, як злочини розкриваються.
Складним залишається матеріально-технічне і
Loading...

 
 

Цікаве