WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сутність, види комп’ютерних злочинів та їх підслідність - Реферат

Сутність, види комп’ютерних злочинів та їх підслідність - Реферат


Реферат на тему:
Сутність, види комп'ютерних злочинів та їх підслідність
Кримінальне законодавство держав покликано забезпечити захист законних прав та інтересів особи, суспільства і держави в матеріальному світі. У ході поступового розвитку інформаційних технологій і засобів телекомунікації вони стали незамінною складовою життя людини, діяльності суспільства і механізмів держави. Це поставило на "порядок денний" у всіх державах світу необхідність нормативно-правової підтримки нових відносин, які виникають при використанні комп'ютерних технологій, а також необхідність формування правового середовища з чітко окресленим колом категорій і понять.
Як науковці, так і законодавці вважають, що у державах, де комп'ютеризація суспільного життя знаходиться на високому рівні, існує самостійна група злочинів, які узагальнено називають "комп'ютерними злочинами" ("computer crimes"). До речі, в юридичній науці України це поняття називають по-різному: "кіберзлочини", "інформаційні злочини", "злочини у сфері високих технологій", "злочини у сфері комп'ютерної інформації", "злочини у сфері інформатизації" тощо [3; 5; 7; 10].
У 1986 р. у Парижі групою експертів Організації економічного співробітництва і розвитку було вперше дано кримінологічне визначення комп'ютерного злочину, під яким розумілася будь-яка незаконна, неетична або недозволена поведінка, що стосується автоматизованої обробки і/або передачі даних [5, с. 11]. Але з того часу донині у світі немає єдиних підходів до визначення поняття і видів комп'ютерних злочинів. Це об'єктивно обумовлюється складністю поєднання дефініції "комп'ютерна інформація" з традиційними інститутами кримінального, кримінально-процесуального та інших галузей права, а також у зв'язку з невпинним розвитком комп'ютерних (інформаційних) технологій.
Виходячи з визнання суспільної небезпеки таких злочинів, актуальності набуває чинне законодавство України. Відповідно, зрозумілою стає важливість даного дослідження, адже науковий аналіз обраної проблеми є однією з передумов ефективної протидії комп'ютерній злочинності, а значить, і вирішення нагальних завдань, поставлених перед правоохоронними органами нашої держави.
У цьому науковому дослідженні автор поставив за мету: 1) визначити сутність явища "комп'ютерний злочин"; 2) проаналізувати види комп'ютерних злочинів; 3) визначити підслідність комп'ютерних злочинів; при цьому звернути увагу на вирішення спірних питань у випадку виявлення органами податкової міліції ознак даних злочинів.
Для цього автор виділяє відповідні завдання: провести порівняння і аналіз положень міжнародно-правових актів, норм кримінального законодавства України та інших держав, норм КПК України; проаналізувати визначні позиції вітчизняних і закордонних вчених з даної проблеми.
Необхідно зазначити, що дану проблему частково досліджувало чимало науковців, у т.ч. із провідних у цій галузі установ, зокрема, Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю. При написанні даної статті автор опрацював наукові роботи таких вітчизняних і зарубіжних науковців: П.Д. Біленчука, Л.В. Борисової, В.Б.Вєхова, А.Г. Волеводза, В.Д. Гавловського, В.І. Гаєнка, В.О. Голубєва, І.Ю. Карпу-шевої, М.В. Карчевського, В.В. Лісового, В.В. Пивоварова, Н.А Розенфельд, В.С. Цимбалюка та деяких інших.
Більшість вчених у своїх роботах звертали увагу на окремі аспекти проблеми. Одні здійснювали аналіз статей 361-363, порівнюючи ці норми з приписами чинного законодавства, але без урахування відповідних напрацювань на міжнародному рівні [9; 11; 15 та ін]. Інші вчені досконало розглядали поняття, зміст комп'ютерної інформації, а питання інших предметів злочинних посягань не висвітлювалось.
Таким чином, у вітчизняній юридичній науці питання визначення сутності явища "комп'ютерний" злочин та їх підслідності ще недостатньо розробені на основі розширеного і ґрунтовного аналізу.
Термін "комп'ютерна злочинність" спочатку з'явився в американських, а потім і інших закордонних друкованих виданнях на початку 60-х років, коли були виявлені перші випадки злочинів, вчинених із використанням електронно-обчислювальних машин (далі - ЕОМ). Його широко почали використовувати практичні працівники правоохоронних органів і вчені, попри те, що для цього були відсутні правові підстави.
Один із документів ООН виділяє дві категорії кіберзлочинів:
а) кіберзлочин у вузькому розумінні ("комп'ютерний злочин"): будь-яке протиправне діяння, що вчиняється за допомогою електронних операцій, метою якого є подолання захисту комп'ютерних систем і даних, що ними обробляються;
б) кіберзлочин у широкому розумінні ("злочин, пов'язаний з використанням комп'ютерів"): будь-яке протиправне діяння, що вчиняється за допомогою або у зв'язку з комп'ютерною системою або мережею, включаючи такі злочини, як незаконне зберігання, пропонування або розповсюдження інформації за допомогою комп'ютерної системи або мережі" [5, с. 333].
Європейською Конвенцією про кіберзлочинність не виділено поняття "комп'ютерного" злочину. Натомість воно замінено терміном "кіберзлочин", який розкривають через перелік діянь.
У законодавстві України, у т.ч. і Кримінальному кодексі України, офіційного визначення комп'ютерного злочину не існує [10, с. 86]. Проте за змістом статей 361-363 розділу 16, а також суміжних з ними статей (ст.ст. 185-191, ст. 200), випливає, що йдеться про злочинність, пов'язану як з безпосереднім замахом на комп'ютери, комп'ютерну інформацію, мережі, так і на інші об'єкти, де інструментом здійснення злочинної мети є використання електронно-обчислювальної техніки.
У вітчизняній науковій літературі ще до введення в КК України самостійного розділу 16 існували різні погляди на даний вид злочинів. Їхній діапазон поширюється від розширеного тлумачення комп'ютерних злочинів (до яких представники даної думки відносять всі діяння, що вчиняються з використанням тим чи іншим способом комп'ютерів) до заперечення їх як самостійного виду (зокрема, Батуріним Ю.М.). Таких позицій досить багато, тому наведемо деякі з них.
Одні автори вважають, що до комп'ютерної злочинності відносяться всі протизаконні діяння, предметом і засобом здійснення яких є процедури та методи, а також процес комп'ютерного опрацювання даних [1].
В.Б. Вєхов розуміє комп'ютерні злочини як передбачені законом суспільно-небезпечні дії, вчинені з використанням засобів електронно-обчислювальної техніки. Борисова Л.В. під цим терміном розуміє злочини в сфері комп'ютерної інформації, тобто передбачені карним законом суспільно-небезпечні дії, в яких машинна інформація є або засобом, або об'єктом злочинних замахів [4]. М.В. Карчевський такими злочинами називає суспільно небезпечні, винні, кримінально карані діяння, що завдають шкоди інформаційним відносинам, засобом забезпечення яких є ЕОМ, системи або комп'ютерні мережі, і до них він відносить злочини, передбачені ст.ст. 361-363 КК України [9].
Треба зауважити, що автори виділяють різні аспекти "комп'ютерного злочину". Так, В.В. Лісовий зазначає, що це поняття можна розглядати в широкому і вузькому розумінні. На його думку, під "комп'ютерним" злочином (у вузькому значенні) необхідно розуміти протиправні діяння, передбачені розділом 16 КК України. У широкому варто розуміти передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, вчинені переважно з використанням засобів комп'ютерної техніки, у яких електронна обробка інформації є або засобом, або об'єктом злочинного посягання.
М.В. Карчевський наголошує на розмежуванні термінів "комп'ютерні
Loading...

 
 

Цікаве