WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судове рішення як юридичний факт у податковому праві - Реферат

Судове рішення як юридичний факт у податковому праві - Реферат

зміни, що полягають в заміні терміна "судове рішення" на термін "судовий акт".
У теорії класифікації судових рішень найпоширенішою є класифікація рішень залежно від видів позовів. Так, російські вчені-цивілісти В.І. Данилін і С.І. Реутов зазначають, що судові акти залежно від свого характеру поділяються на такі групи: 1) констатуючі, тобто судові акти, офіційне підтвердження фактів, що настали, та надання їм юридичного характеру (встановлення факту спорідненості); 2) зобов'язуючі (рішення, які покладають на певну стронону обов'язок щодо вчинення певних дій); 3) змінюючі; 4) анулюючі ті чи інші наслідки (рішення, що анулюють правові наслідки неправомірних дійсуб'єктів правовідносин); 5) правовстановлюючі; 6) припиняючі (рішення про відміну усиновлення) [9, с. 84-85].
Що стосується податкового права, то судові рішення умовно можна поділити на: 1) породжуючі (рішення про стягнення заборгованості з платника податків); 2) зобов'язуючі (наприклад, рішення, яким зобов'язано орган державної податкової служби видати платнику податків Свідоцтво платника єдиного податку); 3) припиняючі (рішення про припинення дій з конфіскації майна платника податків).
У зв'язку з недосконалою правовою базою, що регулює сферу оподаткування, судове рішення є досить поширеним явищем у податкових правовідносинах, яке в більшості випадків спрямоване на припинення зазначених правовідносин. За допомогою судових рішень платники податків анулюють свій обов'язок щодо сплати донарахованих сум податкових зобов'язань. Позови про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень органів державної податкової служби, якими визначаються суми зобов'язань і штрафні (фінансові) санкції, що підлягають сплаті, є найбільш поширеними. Однак існують також і рішення, які змінюють або породжують такі правовідносини.
На сьогодні так склалося, що судове рішення виконує функцію застосування судом норм матеріального права в сфері оподаткування. Дане явище пов'язане безпосередньо з тим, що платники податків найчастіше звертаються за захистом своїх прав до органів судової влади з метою доведення своєї позиції. У даному випадку при задоволенні позовних вимог, що містять нормативне обґрунтування позивача, орган судової влади застосовує норми матеріального та процесуального права, встановлюючи при цьому факти, що породжують відповідні правові наслідки як для платника податків, так і для органів державної податкової служби.
Недосконалість законодавства, що регулює сферу оподаткування, та роз'яснення органу державної податкової служби, що досить часто не відповідають чинному законодавству - створюють можливість для широкого застосування норм матеріального права органам судової влади. У більшості таких випадків норми матеріального права застосовуються судом на користь платників податків. Такому розвитку подій сприяють ще й норми окремих нормативно-правових актів. Прикладом цього може бути норма, що має назву "конфлікт інтересів". Так, у п.п. 4.4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначається, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків [10]. З вищезазначеної норми випливає, що при вирішенні спору між платником податків та органом державної податкової служби у випадку колізії нормативно-правових актів, що призводить до різного трактування прав та обов'язків, суд, як свідчить судова практика, приймає рішення на користь платника податків.
Проаналізувавши вказаний пункт Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", автор вважає за доцільне зазначити, що ця норма суперечить принципу судочинства, за яким всі сторони є рівними перед законом і судом. Тому вирішувати конфлікт інтересів суб'єктів податкових правовідносин необхідно шляхом напрацювання нормативно-правової бази, яка буде відповідати реаліям часу та рівню економічного розвитку держави, а не шляхом надання одній стороні привілейованого права на використання прогалин у праві на свою користь і наслідок: мінімізації сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Автор вважає, що положення даного пункту необхідно виключити з метою надання суб'єктам податкових правовідносин рівності перед законом при доведенні своєї позиції в судовому порядку.
Іншим не менш важливим питанням є питання преюдиційних фактів, що мають важливе значення для прийняття судового рішення. Так, поняття "преюдиційність" походить від латинського "praejudicialis" - те, що відноситься до попереднього судового рішення, та відображено в ряді нормативно-правових актів (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про судоустрій України" [11], Роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" [12, с. 253]). Як свідчить практика, поширеними є випадки, з боку платників податків, щодо встановлення преюдиційних фактів у рішеннях судів загальної юрисдикції, які потім зобов'язані брати до уваги спеціалізовані суди при вирішенні спорів між суб'єктами податкових правовідносин. Наприклад, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог головного бухгалтера щодо незаконнного його звільнення за неналежне ведення бухгалтерського та податкового обліку, суд може поновити його на роботі та встановити факти, що визначать належне ведення бухгалтерського та податкового обліків з визначених фінансово-господарських операцій. У подальшому ці факти, як правило, існують засобом судового захисту платником своєї позиції в спеціалізованих судах у випадку виникнення спорів з органами державної податкової служби при донарахуванні сум зобов'язань за фінансові правопорушення, що не потребують повторного доведення.
Проте з боку контролюючого органу вдатися до такого методу складніше. Перш за все це пов'язано з тим, що в податковому законодавстві існують норми,
Loading...

 
 

Цікаве