WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судове рішення як юридичний факт у податковому праві - Реферат

Судове рішення як юридичний факт у податковому праві - Реферат


Реферат на тему:
Судове рішення як юридичний факт у податковому праві
Вагомий внесок у дослідження судового рішення як юридичного факту зробили такі вчені-цивілісти, як М.А. Гурвич, О.А. Красавчиков, А.А. Добровольский, С.А. Іванова, С.С. Алексеєв та інші. У податковому праві України судове рішення, як юридичний факт, залишилося поза увагою вчених.
Законодавство в сфері оподаткування, на відміну від цивільного законодавства (а саме: статті 11 Цивільного кодексу України), не містить нормативного визначення, що судове рішення є юридичним фактом, з якого безпосередньо виникають права та обов'язки суб'єктів податкових правовідносин. Не зазначено, в якій саме частині судового рішення встановлюються факти, що мають преюдиційне значення як для суб'єктів податкових правовідносин, так і для інших суб'єктів. У зв'язку з вищевикладеним дослідження судового рішення як юридичного факту в податковому праві, має цінність як з практичного, так і з теоретичного погляду.
Метою дослідження є аналіз поняття "судове рішення", розкриття його як юридичного факту в матеріально-процесуальному аспекті. Досліджуються проблемні питання, що існують у практичній діяльності та пов'язані з фіксацією фактів у рішеннях.
У податковому праві України судове рішення має важливе значення у зв'язку з тим, що воно має всі ознаки юридичного факту, який породжує, змінює та припиняє податкові правовідносини.
Одним із аспектів тривалої дискусії вчених було визначення питання, що є характерним для судового рішення: наказ суду чи підтвердження правовідносин сторін у вирішенні спору, або те й інше.
Автором теорії, в навчальній та монографічній літературі, називають російського вченого С.Н. Абрамова та ін., відповідно до якої судове рішення являє собою лише наказ суду [1, с. 149].
Проте М.А. Гурвіч ще в своїх працях 1955 та 1957 років писав про те, що рішення суду, яке підтверджує спірне правовідношення, містить у собі обов'язкову форму наказу, який не породжує яких-небудь прав та обов'язків сторін у галузі матеріально-правових відносин, а вирішує питання про існування визначених прав та обов'язків сторін чи їх відсутність [2, с. 47-48].
У процесуальному аспекті судове рішення є актом виконання судом своїх зобов'язань перед особами, що беруть участь у вирішенні спору та одночасно є юридичним фактом, який завершує провадження в суді першої інстанції та породжує право на оскарження правовідносин в апеляційній та касаційній інстанціях. Судове рішення, яке вступило в законну силу, є підставою для відкриття виконавчого провадження.
Норми процесуального права України, якими керуються органи судової влади при вирішенні спорів між суб'єктами податкових правовідносин, а саме: ст. 82 Господарського процесуального кодексу України [3, с. 70], ст. 209 Цивільного процесуального кодексу України [4, С.131], під судовим рішенням розуміють акт, що приймається судом після закінчення розгляду справи по суті. Проте в понятійному апараті зазначених нормативних актів відсутнє формулювання самого поняття "судове рішення".
З 1 вересня 2005 року в Україні набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України, дія якого також поширилася на спори між органами державної податкової служби та платниками податків. Цей Кодекс вперше визначив поняття "судове рішення", яке приймається у формі постанови. Так, у п.12 статті 3 Кодексу визначено, що постанова - це рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову [5, с.72-73]. Однак, на думку автора, дане визначення не розкриває як матеріального, так і процесуального змісту. Автор не може погодитися з тим, що в адміністративній справі саме вирішуються вимоги адміністративного позову. Позовні вимоги позивача з процесуального погляду не вирішуються, а досліджуються судом при розгляді справи. Тому дане поняття необхідно викласти в такій редакції: постанова - це судове рішення, яке приймається судами будь-якої інстанції за результатами розгляду та дослідження всіх обставин справи по суті.
У теорії юридичної фактології судове рішення, як юридичний факт, досліджував російський учений О.А. Красавчиков, який першим визначив судове рішення як юридичний факт фактичного складу. Учений зазначав, що "судове рішення є юридичним фактом не лише в процесуальному, а й у матеріальному плані. Юридичні наслідки настають не лише в силу одного судового рішення, а й інших фактів, з якими воно утворює фактичний склад" [6, с. 133, 138, 143].
Однак таку позицію О.А. Красавчикова розділили не всі вчені, що досліджували дане питання. Так, Д.М. Чечот зазначив, що судове рішення ніяк не може розглядатися як юридичний факт, що породжує матеріально-правові наслідки, - воно базується на дійсному правовідношенні сторін, яке існувало до початку процесу, незалежно від волі суду. До зазначеної позиції Д.М. Чечота приєднався Н.Б. Зейдера, який був прихильником теорії: судове рішення не є юридичним фактом у сфері матеріального права, хоча ним може бути здійснена конкретизація прав та обов'язків сторін [7, с. 88-100].
На думку А.А. Добровольського та С.А. Іванової, судове рішення є "засобом примусової реалізації тих повноважень, які існують у позивача в реальній дійсності, завдяки юридичним фактам, що мали місце до суду та незалежно від суду" [8, с. 80-81]. Цим учені заперечували значення судового рішення як юридичного факту та лише зазначали певні функції суду.
На думку автора, позиція російського вченого О.А Красавчикова є найбільш обгрунтованою, оскільки в податковому праві судове рішення є в дійсності юридичним фактом, що породжує, змінює та припиняє податкові правовідносини та входить до фактичного складу. Наприклад, судове рішення є юридичним фактом фактичного складу застосування арешту активів, яке продовжує дію такого арешту. Судове рішення, що набрало законної сили, також є юридичним фактом складу щодо узгодження податкового зобов'язання.
Досліджуючи саме поняття "судове рішення" та розкриваючи його зміст, неможливо не звернути увагу на те, що воно не характеризується як юридичний факт, а визначене в чинному законодавстві як процесуальний документ компетентного органу. Враховуючи зазначене автор вважає в процесуальне законодавство та законодавство, що регулює сферу оподаткування, необхідно внести
Loading...

 
 

Цікаве