WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Способи приховування навмисних вбивств під подію незлочинного характеру - Реферат

Способи приховування навмисних вбивств під подію незлочинного характеру - Реферат

самогубство чи нещасний випадок.
Велике значення мають і обставини, що не дозволяють злочинцю вдатися до інших способів приховування, наприклад, до таких, які пов'язані з видаленням трупа з приміщення, де було здійснене вбивство, і з необхідністю потім пояснювати причину зникнення потерпілого (вбитий був хворий і не міг пересуватися).
Даючи свої пояснення про обставини смерті потерпілого, злочинець стоїть перед вибором: або він повинен підтверджувати, що був відсутній у момент настання смерті, або відповідати, чому він не запобіг настанню смерті, якщо в цей час знаходився поруч із потерпілим. Вибір злочинцем того чи іншого різновиду виправдувальної версії не випадковий і визначається, по-перше, місцем здійснення вбивства, по-друге, характером зв'язку вбивці з потерпілим, і, нарешті, родом і видом інсценівки смерті.
При здійсненні вбивства за місцем проживання потерпілого або в іншому місці, яке не збігається з місцем проживання злочинця, винні майже завжди заперечують, що потерпілий помер у їхній присутності, і посилаються на алібі. У тих випадках, коли вбивство відбувається там, де спільно проживають і злочинець, і потерпілий, винні висувають або версію про свою відсутність, або своє знаходження в іншій кімнаті, про те, що спав, не міг передбачати "нещастя" через причини, що не залежать від нього.
При інсценуванні вбивства "іншими особами" злочинець у більшості випадків стверджує, що напад відбувався за його відсутності і що повернувшись додому він знайшов потерпілого вже мертвим, чи "вбивці" напали одночасно на нього і на потерпілого, але йому (злочинцю) "чудом" вдалося врятуватися. При таких же інсценуваннях, як "смерть через хворобу", злочинець, як правило, не заперечує своєї присутності при смерті потерпілого, а при версії при "необережному" вбивстві чи вбивстві, викликаному "необхідною обороною", природно, завжди стверджує, що вбивство відбулося за його присутності.
Винний, який висунув версію про смерть потерпілого за його присутності, звичайно, стверд-жує, що крім них двох при цьому нікого не було. Пояснення злочинця носять інший характер лише у випадках, коли йому вдається підмовити інших членів родини чи сусідів, інших осіб, підтвердити висунуту ним версію, не давши відповідних помилкових показань.
Ініціатива виявитися наодинці з потерпілим майже завжди належить злочинцеві, тому він або відсилає куди-небудь інших осіб під вигаданим надуманим приводом, або приходить туди, де потерпілий, свідомо для нього, знаходиться один або веде потерпілого в яке-небудь відокремлене місце та ін. Викладаючи свою версію про те, що трапилося, вбивця передає подію так, начебто наодинці з потерпілим він опинився випадково.
Вирішивши інсценувати той чи інший рід смерті потерпілого, злочинець після вбивства приймає всі необхідні міри, щоб створити обстановку, що підтверджує намічену ним версію, і знищити сліди вбивства. У зв'язку з цим він не відразу заявляє про те, що "трапилось", тому що затрачає необхідний для нього час для інсценування, а іноді і для того, щоб умовити своїх близьких підтвердити його показання.
Винний, який висунув версію про смерть потерпілого за його відсутністю, найчастіше не заперечує, що останній раз бачився з потерпілим у день його смерті, знаходячись з ним наодинці. І хоча таке визнання для злочинця є небезпечним, однак він розуміє, що заперечувати дану обставину, як правило, безглуздо, оскільки наслідок легко може викрити його неправду. У той же час злочинець обов'язково підтверджує, що він кудись ішов, залишивши потерпілого одного. Дане твердження необхідне вбивці через дві причини: по-перше, щоб пояснити, чому смерть потерпілого не могла бути ним відвернена, а, по-друге, щоб створити собі алібі, оскільки відповідно до його версії саме в цей час і настала смерть потерпілого.
У більшості випадків відразу ж після здійснення вбивства і виконання задуманої інсценівки злочинець дійсно куди-небудь іде, намагаючись при цьому, щоб або його бачили знайомі, або його перебування у визначеному місці було зафіксоване. В окремих випадках злочинець фактично взагалі нікуди не іде після вбивства, обмежуючись помилковими твердженнями про свою відсутність аж до виявлення трупа потерпілого.
Для даного роду версій характерно також те, що злочинець, ідучи з житла після зробленого вбивства і заздалегідь знаючи, що, повернувшись додому, знайде труп потерпілого, часто вживає заходів для того, щоб це відбулося при третіх особах. Зокрема, вбивця з цією метою робить вигляд, що не може потрапити додому, тому що двері замкнені, на стукіт ніхто не відкриває, а ключів у нього немає.
Звертаючись за допомогою сусідів, двірника або інших сторонніх осіб, злочинець використовує їхню присутність для того, щоб продемонструвати перед ними свій подив, розпач, жалість та ін. Відразу ж після виявлення трупа злочинець або сам повідомляє про те, що трапилося, у міліцію, або просить це зробити кого-небудь з оточуючих, підкреслюючи цим, що в нього не було ніяких підстав приховувати від відповідних органів смерть потерпілого чи чого-небудь побоюватися у зв'язку з цією подією.
Усе сказане тут про особливості поводження злочинця, що висунув версію про смерть потерпілого за його відсутності, належить до тих випадків вбивства, замаскованих інсценівками, коли злочин відбувається у місці спільного проживання убивці і потерпілого. Якщо ж вбивство відбувається в квартирі потерпілого чи в іншому місці, то поводження злочинця в подібних ситуаціях істотно змінюється. Оскільки тісного зв'язку з потерпілим більшість таких вбивць не мають, то головна їхня надія на ухилення від відповідальності заснована на тому, що підозра, швидше за все, на них взагалі не упаде. До інсценівки ж вони удаються на випадок, якщо їм до-ве-деться все-таки пояснювати причину смерті потерпілого.
Виходячи з цього, такі злочинці, як правило, ретельно приховують свою зустріч із потерпілим у день вбивства, і лише у випадку їхвикриття у неправді, змушені визнати зазначену обставину, і намагаються її пояснити, висуваючи версію про ті чи інші "нейтральні" причини смерті потерпілого.
Злочинці, які проживають окремо від потерпілого, як правило, не "виявляють" труп убитого, не повідомляють про його смерть слідчим органам, а при допиті завжди посилаються на алібі.
Аналіз наукових і практичних досліджень з тематики вбивств, пов'язаних зі способами приховування вбивств, доводить їх недостатню розробленість. Професори Бахін В.П., Коновалова В.О., Шепітько В.Ю., Колмаков В.П., Аленін Ю.П. і деякі інші дослідники ставили проблему розкриття навмисних вбивств, пов'язаних з їх прихованням, у найбільш ши-рокому аспекті. Однак проблеми розробки криміналістичної характеристики цього виду вбивств вивчалися недостатньо. Перші висновки щодо цієї проблеми спонукають продовжити вивчення такого напряму діяльності в розробці приватної методики розкриття та розслідування вбивств, пов'язаних з інсценівкою або приховуванням злочинів.
Література:
1. Колмаков В.П. Значение для расследования точного установления способов совершения и сокрытия преступлений против жизни. - Харьков, ХЮИ, 1956. - Вып. 5.
2. Колесниченко А.Н. Актуальные проблемы методики расследования преступлений // Вопросы государства и права. - М., 1970. - Вып. 6.
3. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории - к практике. - М., 1988. - С. 218-220; Белкин Р.С. Курс кримина-листики. - М., 1997.
4. Карагодин В.Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию. - Свердловск,1992.
5. Руководство по расследованию убийств. - М.,1977.
6. Расследование отдельных видов преступлений / Под ред. О.Я. Баева. - Воронеж, 1986.
7. Коновалова В.Е. Негативные обстоятельства и их значение в расследовании инсценировок // Рад. Право. - 1958. - № 6; Убийство: искусство расследования: Монографія: - Харьков: Факт, 2001.
8. Саінчин О.С. Особливості розслідування вбивств, прихованих інсценівками: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Одеса: Національний університет, 2003.
Loading...

 
 

Цікаве