WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Співвідношення правового статусу державних службовців і працівників міліції - Реферат

Співвідношення правового статусу державних службовців і працівників міліції - Реферат

цьому у даній статті є посилання "що конкретні обов'язки й права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції".
Наведене твердження показує, що права держслужбовців можуть бути значно розширені, законом це дозволено і, більш того, прямо передбачено.
Що ж до прав міліції (ст.11 Закону України "Про міліцію"), то вони чітко визначені та розширенню не підлягають, але, наприклад, деякі застосування фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї додатково регламентуються іншими статтями вказаного закону (ст. 13, 14, 15). Сам порядок проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Розглядаючи питання прав і обов'язків, як основного критерію правового статусу державних службовців і міліції, не можна залишити без уваги ті обмеження, які пов'язані з проходженням служби даних категорій. Так, у статті 3 Закону України "Про міліцію" зазначається, що "у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадський об'єднань, що мають політичну мету". А в статті 18 цього ж закону - "працівники міліції... не можуть бути членами політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету".
Працівникам міліції забороняється займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, а також організовувати страйки або брати участь у них.
Аналогічні обмеження передбачені законодавством щодо державних службовців, крім заборони бути членом політичної партії [3. - С. 16; 4. - С. 1, 2, 5].
Усе це ще раз підкреслює той факт, що працівники міліції є державними службовцями особливої категорії.
Порівняльному аналізу можуть підлягати і положення обох законів, що стосуються матеріального та соціально-побутового забезпечення, у яких є ряд спільних моментів. Водночас можна знайти значні відмінності. Так, Закон України "Про державну службу" чітко визначає умови оплати праці (ст. 33), її складові частини, рівні надбавки, щорічні та додаткові відпустки, право на пенсію та її розмір. Закон України "Про міліцію" таких положень не має, за винятком державного страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва працівника міліції. Інші ж положення регулюються різними нормативними актами Кабінету Міністрів України, що дозволяє по-різному впливати на матеріальне становище працівників міліції, прикладом цього є Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від
17 липня 1992 року № 393" від 8 січня 2000 року № 12.
На користь нашого твердження про поширення правового статусу державних службовців на працівників міліції може бути аналіз поняття посадової-службової особи і його тлумачення в науці і законодавчих актах, зокрема у Кримінальному кодексі України.
Аналізуючи поняття "посадова особа", В. Малиновський дає наступне визначення: "Державно-службова посада - це визначена структурою та штатним розкладом первинна структурна одиниця органу державної влади (організації) та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами (посадові інструкції) коло службових функцій та повноважень" [2. - С. 454].
Таким чином, з даного визначення можна зробити деякі висновки, застосовуючи його до конкретних структурно-функціональних розписів органів внутрішніх справ (міліції), тобто штатних розкладів. Якщо розглядати для прикладу конкретний районний чи міський орган внутрішніх справ, спираючись при цьому на статтю 2 Закону України "Про державну службу", то, як уже підкреслювалося вище, посадовими особами можуть бути:
- керівники та заступники керівників, тобто начальники органів внутрішніх справ та їх заступники;
- інші державні службовці.
На нашу думку, це керівний та інспекторський склад окремих підрозділів, оперуповноважені та слідчі, дільничні інспектори, працівники ДАІ та інші.
Останнє положення може бути підкреслене особливостями юридичної відповідальності осіб, які займають дані посади. У зв'язку з цим є необхідність розглянути розділ XVII Кримінального кодексу України під назвою "Злочини у сфері службової діяльності", що встановлює відповідальність за посадові злочини [7. - С. 364-370].
Але необхідно зауважити, що Кримінальний кодекс, на відміну від Закону України "Про державну службу", ототожнює поняття "посадова особа" і "службова особа", що підкреслюється у примітці першій до статті 364 КК. У ній дається визначення, що "службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням".
Крім того, у примітці до статті 368 КК "Одержання хабара" констатується: "Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорії, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управ-ління, місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць" [7. - С. 368].
На нашу думку, розглянуті положення не залишають сумніву щодо того, що працівник міліції - це службова особа і на нього можуть поширюватись норми Закону України "Про державну службу". Це питання повинне стати предметом обговорення у Конституційному Суді України.
Підводячи підсумки викладеного, можна зробити ряд висновків і пропозицій, а саме, визнати необхідним прийняття нового Закону України "Про міліцію" (або нову редакцію), у якому врахувати загальні положення Закону України "Про державну службу", не пов'язані зі специфікою служби в органах внутрішніх справ. Це дозволить наблизити правовий статус співробітників ОВС до статусу державних службовців, що передбачено Концепцією адміністративної реформи. Відмінності між зазначеними законами повинні бути такі, які не можуть бути передбачені загальним Законом України "Про державну службу", і такі відмінності не можутьпогіршувати правовий стан співробітників ОВС порівняно із Законом України "Про державну службу", а лише посилювати правовий і соціальний захист та гарантії співробітників органів внутрішніх справ.
На нашу думку, реальне втілення в життя даних пропозицій послужить укріпленню кадрів української міліції, підвищенню їх правового і соціального статусу.
Література:
1. Матузов М.Г. Правовая система и личность. - Изд. Саратовского университета, 1987. - С. 45.
2. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. - Луцьк: Ред. вид. "Вежа" Вол. держ. університету ім. Лесі Українки, 2000. - С. 374-377.
3. Про державну службу: Закон України // Відомості ВРУ. - 1993. - № 52. - ст. 490.
4. Про міліцію: Закон України // Відомості ВРУ. - 1991. - № 4. - С. 20.
5. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. - М.: Русский язык, 1979. - Том 2. - С. 325.
6. Дубенко С.Д. Державна служба в Україні: Навчальний посібник. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - С. 17.
7. Кримінальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве