WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Співвідношення правового статусу державних службовців і працівників міліції - Реферат

Співвідношення правового статусу державних службовців і працівників міліції - Реферат


Реферат на тему:
Співвідношення правового статусу державних службовців і працівників міліції
Місце і роль особи у правовій системі найбільш повно можна розглядати через категорію правового статусу, який дозволяє визначити положення людини у суспільстві.
Правовий статус - категорія, яка торкається інтересів не тільки окремої особи, але й колективу, кожної окремої організації, установи, які виконують свої функції, покладені на них обов'язки [1].
Проблема правового статусу - це проблема особи в її політико-правовому аспекті. Правовий статус - це юридичне вираження соціального статусу.
У цьому контексті нас цікавить питання не правового статусу осіб взагалі, а конкретне співвідношення статусів державних службовців і працівників міліції. Виникає питання, чи можна визнати працівника міліції державним службовцем і поширити на нього положення Закону України "Про державну службу".
Підходячи до розгляду правового статусу державних службовців і працівників міліції, необхідно враховувати, що це поняття має декілька значень: загальний, тобто правовий статус громадянина, спеціальний - статус відповідних груп громадян та індивідуальний - правовий статус конкретних осіб.
Щодо державних службовців, то їх правовий статус необхідно пов'язувати і розглядати відповідно до класифікації органів державного управління і місця, яке займає конкретна особа в цій системі. Найбільш доступною, на нашу думку, є класифікація, подана В.Я. Малиновським [2. - С. 374-377].
Поняття правового статусу державного службовця і працівника міліції має суттєве значення для розробки нормативних актів, які регулюють такі питання, як призначення конкретного державного органу та його посадових осіб, їх завдання, повноваження, форми відповідальності тощо.
Правовий статус державних службовців визначається Законом України "Про державну службу" [3], а працівників міліції - Законом України "Про міліцію" [4].
Порівнюючи положення обох законів, можна виділити їх основні загальні риси - служіння суспільству, забезпечення функцій держави, реалізація прав, свобод і обов'язків громадян. Ці моменти є об'єднуючими у соціальному призначенні державної служби і міліцейської служби, яка є також державною, хоча в Законі України "Про державну службу" про це прямо не вказано. Але у частині другій статті дев'ятої цього закону зазнача-ється, що "регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України". Закріплюючи це положення в статті шостій Закону України "Про державну службу", законодавець зазначає, що "питання функціонування державної служби в інших державних органах, правове становище яких регулюється спеціальними законами України, вирішується цими органами".
Таким чином, зробивши аналіз цих положень, ми бачимо, що державними службовцями визнаються особи, які працюють в апараті органів внутрішніх справ, а не конкретно працівники міліції. До складу апарату органів внутрішніх справ входить Міністерство внутрішніх справ, управління МВС в областях, містах Києві та Севастополі, а також на транспортних магістралях. Усі ж інші, на рівні міських і районних відділів, під категорію апарату, на нашу думку, не підпадають. Саме ж поняття "міліція" як "ополченье, ратники, народная рать" [5], мабуть, не може визнаватись державною службою, за винятком "керівників та заступників керівників державних органів та їх апарату", які визнаються посадовими особами [3. - С. 2].
Безумовно, з такими положенням повністю погодитись не можна. По-перше, міліція в цілому та її працівники зокрема - це частина службовців, які працюють у сфері управління адміністративно-політичними справами. Також необхідно звернути увагу на частину першу статті 20 Закону України "Про міліцію", у якій зазначається, що "працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади".
По-друге, "міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань" [4. - С. 1]. Наведене положення підкреслює, що міліція як державний озброєний орган здійснює виконавчо-розпорядчу функцію, тобто те, про що зазначається у статті першій Закону України "Про державну службу".
По-третє, аналіз статей обох законів показує, що основні їх концептуальні положення є аналогічними. Це стосується, насамперед, понять самої служби, її принципів, права на службу, ряду положень правового статусу держслужбовця і працівника міліції. Але зміст правового статусу працівника міліції значно специфічніший, що пов'язано з виконанням ним особливих завдань і функцій держави, що мають правоохоронний характер. Крім того, Закон України "Про державну службу" регулює загальні аспекти державної діяльності, які є концептуальними для нормативного регулювання різних напрямів державної служби: прокуратури, митної, податкової та ін.
Виходячи з того, що вид державної служби визначається залежно від виконуваних нею державних функцій, С. Дубенко поділяє державну службу за наступною класифікацією: цивільна служба, тобто така, що проходить у звичайних державних органах; мілітаризована, до якої належать військова, в органах внутрішніх справ, міністерство з надзвичайних ситуацій та ін. [6].
В. Малиновський пропонує свою класифікацію видів державної служби:
- загальнофункціональна (адміністративна) - служба в органах представницької, виконавчої та судової влади;
- спеціалізована - служба в органах внутрішніх справ, державної безпеки, прокуратури, збройних силах, митниці, податкових органах тощо;
- цивільна - служба в державних закладах освіти, науки, вищої школи, культури, охорони, здоров'я, промисловості [2. - С. 436-437].
Запропонована класифікація, на нашу думку, більш чітко відображає стан і потреби правового регулювання статусу державних службовців і в той же час, поряд з різними видами державної служби, застосовується і у міліції, тим самим підкреслюючи положення, викладене у статті 16 Закону "Про міліцію", у якій "особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції".
Констатація факту, що служба в міліції є державною службою, дає всі підстави стверджувати, що на сьогодні працівник міліції фактично є і державним службовцем.
Але для більш поглибленої аргументації даних положень звернемось до порівняльного аналізу ще деяких конкретних норм Законів України "Про міліцію" та "Про державну службу".
Так, розглядаючи обов'язки державних службовців (ст. 10 Закону України "Про державну службу"), ми бачимо, що вони мають більш загальний вигляд і повністю прийнятні до працівників міліції. Безпосередньо обов'язки ж працівниківміліції значно ширше розкриваються у статті 10 Закону України "Про міліцію" і конкретизуються відповідно до тих функцій, які на них покладені, а також до специфіки даних функцій і завдань. Така конкретизація чітко визначає перелік обов'язків, що вказує на специфічність діяльності міліції як державної служби.
Для виконання покладених обов'язків державні службовці взагалі і міліція зокрема наділені комплексом відповідних прав. І знову ж таки права державних службовців більш загальні (ст.11 Закону України "Про державну службу"). При
Loading...

 
 

Цікаве