WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Співвідношення понять “фінансово-правова відповідальність” і “фінансова санкція” - Реферат

Співвідношення понять “фінансово-правова відповідальність” і “фінансова санкція” - Реферат


Реферат на тему:
Співвідношення понять "фінансово-правова відповідальність" і "фінансова санкція"
Необхідною умовою забезпечення законності, дисципліни, правопорядку в країні є існування відповідальності. Вона відіграє особливу роль у політичному, економічному, соціальному житті держави, суспільства. Безумовно, відповідальність - метод безпосереднього впливу на правопорушення, тобто, правовий засіб тримання на відповідному рівні дисципліни та правопорядку в державі, умова існування законності, виховання громадян у дусі неухильного дотримання та поваги до закону.
В основному вчені приділяють увагу кримінальній, адміністративній та цивільній відповідальності. Але не можна залишити без розгляду, особливо в наш час, фінансово-правову відповідальність, яка має специфічні ознаки, особливості. Однією із основних ознак такої відповідальності є фінансовий характер відносин, що забезпечуються її засадами. Тобто фінансова відповідальність виступає засобом реалізації фінансово-правових норм. Звичайно, як і будь-яка відповідальність, вона носить виховний, каральний характер.
Актуальність проблеми, що досліджується, пов'язана з виділенням фінансової відповідальності в окремий вид юридичної, оскільки вона є одним із найголовніших способів забезпечення стабільності законності в сфері фінансової діяльності держави. І як справедливо зазначає С.М Братусь, питання про співвідношення санкції та відповідальності є актуальним не лише в цивільному та адміністративному, але й має важливе значення для фінансового права [3, с. 121].
Неточне тлумачення окремих понять призводить до нечіткості визначення інших науково-правових категорій, негативно впливає на застосування діючого законодавства.
Отже, метою даної публікації є аналіз позицій вчених щодо співвідношення понять "фінансова санкція" та "фінансово-правова відповідальність", висловлення власної думки щодо цього, з'ясування характеру фінансових санкцій і фінансово-правової відповідальності.
Дослідження співвідношення зазначених вище понять дозволить проводити подальші розробки такого специфічного інституту фінансового права як фінансово-правова відповідальність, виявити співвідношення даного виду відповідальності з іншими видами юридичної відповідальності.
З аналізу юридичної літератури видно, що одні вчені взагалі не вказують на існування фінансово-правової відповідальності [14, с. 437], інші також заперечують наявність відповідальності, а щодо фінансових санкцій висловлюють думку, що санкцію можна вважати фінансовою лише в наукових цілях і використовують термін "фінансова санкція" лише для визначення специфіки застосування адміністративних, кримінальних, цивільно-правових санкцій як заходів державного примусу за порушення фінансово-правових норм діючого законодавства [11, с. 3].
Проблеми взаємозв'язку і взаємообумовленності відповідальності та санкції привертали увагу як теоретиків, так і практиків, які розглядали їх не тільки на загальнотеоретичному рівні, а і в межах окремих галузей права, в тому числі фінансового.
Деякі вчені, досліджуючи проблему співвідношення зазначених понять прийшли до висновку про їх тотожність. Так, Ю.А. Венедіктов, А.М. Черепахін формують відповідальність як встановлену державою систему мір впливу (санкцій) на інтереси суспільства з метою усунення небажаних наслідків, які стали результатом порушення встановленого порядку здійснення діяльності і керівництва нею, а також кінцевими незадовільними результатами діяльності [5, с. 5].
Якщо погодитися з думкою вчених про тотожність даних понять, то саме поняття фінансово-правової відповідальності зводиться до санкції. А це не правильно, оскільки відповідальність цілком ґрунтується на найважливішій і специфічній властивості права - примусовості. Право є ніщо без апарату, здатного примушувати до дотримання норм, тобто головне призначення відповідальності полягає у примусі.
Лейст О.Е. стверджує, що між санкцією та відповідальністю існує зв'язок, а саме - без санкції не існує відповідальності. Якщо правопорушники не несуть відповідальності, то санкція стає лише абстрактною загрозою [6, с. 94]. На його думку, і з цим можна погодитися, дані поняття поєднуються при їх реалізації, а саме - санкція виступає формою і мірою відповідальності. Але, по суті, санкція існує завжди без настання відповідальності.
Деякі автори відстоюють позицію про самостійність таких категорій, як санкція та відповідальність. Особливої уваги заслуговує позиція В.А. Тархова, який розглядає санкцію як небажані та негативні наслідки для суб'єкта, що вчинив правопорушення. Такий підхід є однобоким, оскільки не враховує такі ознаки санкції, як нерозривний зв'язок з державним примусом та її стимулюючий характер.
Санкція, що застосовується до правопорушника за невиконання правових норм, має небажані наслідки. Міри, передбачені санкцією, повинні сприяти попередженню скоєння правопорушень у майбутньому як самим правопорушником, так і іншими особами.
Інша група науковців розглядає санкції як примус до виконання обов'язків в ім'я захисту суб'єктивного права. До санкції належать заходи, що забезпечують накладення відповідальності, недопущення правопорушень, їх попередження [13, с. 29; 4, с. 130].
Судячи з таких підходів, можна стверджувати, що санкція і відповідальність мають загальні риси, а саме - примус суб'єкта до правомірних дій та необхідність відшкодування заподіяної шкоди.
Санкція - специфічний вид правового примусу, що полягає, по-перше, в попередженні небажаних наслідків на випадок невиконання вимог закону. По-друге, державний примус виражається в прямому, безпосередньому застосуванні санкцій, який полягає в позбавленні осіб, які скоїли правопорушення, певних благ [7, с. 505].
Можна говорити про те, що санкція носить охоронний характер порушених правил та є частиною норми. Такої позиції дотримується В.Л. Слєсарєв, який вважає, що санкція - це охоронна норма, яка регламентує поведінку суб'єктів права на випадок скоєння правопорушення [9, с. 17].
Судячи з цього, санкція виражає захисні міри держави щодо протиправних вчинків. Вона пов'язана з можливістю примусового впливу на правопорушника.
Санкції можуть виражатися в актах державного примусу до вчинення конкретних дій; покладанні додаткових обов'язків; припиненні чи зміні змісту правомочностей [12, с. 71].
За твердженням А.В. Андреєва, санкція є частиною правової норми, що містить вказівку на заходи державного примусу, які застосовуються у випадку правопорушення, та ставить за мету попередження останнього, а також відшкодування шкоди, заподіяної протиправним діянням [2, с. 13]. На нашу думку, не має достатніх підстав стверджувати, що санкція ставить за мету виправлення та перевиховання правопорушника. Таку мету ставить перед собою держава, застосовуючи до правопорушника відповідні заходи державного примусу, керуючись санкцією. У цілому, санкція є частиною правової норми, закріпленої нормативно-правовими актами. А це означає,що вона існує тривалий час, оскільки нормативно-правові акти приймаються державними органами і діють до їх відміни чи зміни.
Loading...

 
 

Цікаве