WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Співвідношення дізнання і досудового слідства у кримінальному процесі України - Реферат

Співвідношення дізнання і досудового слідства у кримінальному процесі України - Реферат

процесуальні дії, проведені дізнавачем. Слідчий обгрунтовує своє рішення про притягнення особи як обвинуваченого і про направлення справи прокурору рівного мірою на доказах, встановлених як при провадженні дізнання, так і при досудовому слідстві. Суд оцінює докази безвідносно до того, встановлені вони під час дізнання, яке передувало досудовому слідству, чи в процесі провадження до-судового слідства. Тому суд не може спростувати ті чи інші встановлені у справі факти лише тому, що вони отримані в процесі дізнання, яке передувало досудовому слідству. Навпаки, ті фактичні дані, які отримані органами дізнання за допомогою здійснення процесуальних дій, не віднесених законом до їх компетенції, не можуть бути допущені як докази. За даної ситуації слідчий зобов'язаний повторно провести такі дії [4, с. 9-10].
Під час дізнання процесуальний порядок документального оформлення слідчих дій такий же, що й при проведенні досудового слідства, і докладно регламентований законом [8, с. 31]. За своєю сутністю кримінально-процесуальні відносини, що складаються при провадженні дізнання та досудового слідства, є схожими. Хоча безперечно, досудове слідство являє собою більш складний вид досудового розслідування [4, с. 7], але і під час дізнання є певна специфіка у процесуальних відносинах, оскільки в них владним суб'єктом кримінально-процесуальної діяльності може виступати не лише орган досудового розслідування (слідчий, орган дізнання), а й особа, яка провадить дізнання.
Єдність завдань, які вирішуються дізнанням та досудовим слідством, схожий характер кримінально-процесуальних відносин, які виникають у процесі дізнання і досудового слідства, однакова форма провадження дізнання та досудового слідства дозволяють визначити їх як дві форми процесуальної діяльності, які складають єдину стадію кримінального процесу.
Незважаючи на подібність дізнання та досудового слідства, вони все-таки відрізняються одне від одного за рядом ознак. Як зазначали М.В. Жогін та Ф.Н. Фаткуллін, "таке розмежування йде за декількома напрямами" [5, с. 53]. До відмінностей відноситься насамперед те, що дізнання є факультативною формою розслідування. Досудове слідство, навпаки, є обо-в'язковою формою розслідування. З цього погляду дізнання не може замінити досудового слідства; останнє, навпаки, може обійтися у конкретних випадках і без дізнання [6, с. 108].
"Головна відмінність між дізнанням і попереднім слідством полягає в тому, що попереднє слідство є вищою та більш складною формою розслідування… Дізнання ж - це форма розслідування, яка є допоміжною стосовно попереднього слідства, полягає в закріпленні слідів злочину і здійсненні першочергових і невідкладних дій, для того щоб повне і всебічне розслідування справи було проведено на попередньому слідстві", - зазначав М.С. Строгович [17, с. 279].
Отже, якщо органом дізнання розпочато розслідування конкретного злочину, то це лише його початкова форма, що полягає в проведенні невідкладних слідчих дій у справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини й проведенні слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин, у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими, і підлягає заміні основною формою провадження, якою за законом є саме досудове слідство.
Відмінність дізнання від досудового слідства полягає також у тому, що вони провадяться різними органами та посадовими особами. Дізнання здійснюють міліція, податкова міліція, органи безпеки, командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ; митні органи; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових і вихо-вно-трудових профілакторіїв, органи державного пожежного нагляду, органи охорони державного кордону, капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (ст. 101 КПК).
Органами ж досудового слідства відповідно до ст. 102 КПК є слідчі прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції та органів безпеки.
Різне місце у діяльності органів дізнання та досудового слідства займає функція розсліду-вання. Для органів досудового слідства першою і основною їх функцією є розслідування злочинів. Вся інша діяльності слідчого випливає з неї. Здійснюючи розшукову діяльність, правову пропаганду серед населення, залучаючи громадськість до боротьби із злочинністю тощо, слідчий виходить з практики розслідування конкретних кримінальних справ, підкоряє ці форми основній діяльності, підвищенню її ефективності [7, с. 101].
Але функція розслідування не є основною і єдиною для органів, які провадять дізнання. Для міліції як органу дізнання основною функцією є охорона громадського порядку; для Служби безпеки - забезпечення державної безпеки країни; для органів прикордонної охорони - забезпечення недоторканості державного кордону України; для командирів військових частин і з'єднань - збройний захист держави від зовнішніх ворогів країни. Перелік основних функцій інших органів дізнання можна було б продовжити, але і зазначеного цілком достатньо, щоб переконатися, що функція дізнання, яка здійснюється органом дізнання, є похідною від головної функції, від основних і безпосередніх завдань цього органу. У зв'язку з цим орган дізнання відрізняється від органу досудового слідства, тобто слідчого. Саме через це сфера діяльності органів досудового слідства щодо розслідування кримінальних справ більш широка порівняно з органами дізнання.
Розрізняються дізнання та досудове слідство і за ступенем процесуальної самостійності та незалежності суб'єктів, які їх здійснюють. Найбільш чітко про нерівність повноважень органів дізнання та органів досудового слідства висловився М.С. Строгович, який вказував, що "…орган попереднього слідства володіє всіма правами органу дізнання, та орган дізнання не володіє всіма правами органу попереднього слідства" [18, с. 116].
За чинним законодавством, слідчі є органами досудового слідства (ст. 102 КПК), тобто ко-жен слідчий являє собою окремий від інших органів спеціальний орган державної влади, уповноважений проводити досудове слідство у кримінальних справах. Особа ж, яка проводить дізнання, окремим органом досудового розслідування не вважається, і тому її зі слідчим по-рівнювати можна, тільки усвідомлюючи різницю у статусі вказаних посадових осіб, і лише для з'ясування деяких вузьких питань (наприклад, психологічних аспектів їх діяльності під час проведення слідчих дій) [2, с. 114-115].
Ближче до слідчого за процесуальним статусом знаходиться орган дізнання, ніж особа, яка уповноважена начальником органу дізнання на здійснення процесуальної діяльності у конкретній справі, але й орган дізнання має менший обсяг процесуальних повноважень, ніж слідчий.
Так, орган дізнання, на відміну від слідчого, не має права пред'являти особі обвинувачення (ст. 131 КПК), виконувати вимоги ст. 217-220 КПК, складати обвинувальні висновки, зупиняти провадження у справі на підставах, передбачених у п. 1, 2 ст. 206 КПК, закривати справу зап. 2 ст. 213 КПК та ін.
Слідчий, не погоджуючись із вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обви-нуваченого до суду або про закриття справи, вправі, не виконуючи їх, подати справу вищому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень (ст. 114 КПК). Орган дізнання, в свою чергу, зобов'язаний виконувати будь-які вказівки прокурора в кримінальній справі (крім злочинних), а у разі незгоди з цими вказівками може лише оскаржити їх вищому прокуророві, не зупиняючи їх виконання.
Процесуальна самостійність слідчого відображається також у його праві давати органам дізнання письмові доручення і вказівки про провадження слідчих і розшукових дій, а також вимагати від них сприяння при провадженні окремих слідчих дій (ч. 3 ст. 114 КПК). Такі доручення і вказівки є для органів дізнання обов'язковими.
Однак важко погодитися з тим, що особа, яка проводить дізнання (дізнавач), зовсім не має ніякої процесуальної самостійності. Просто ступінь останньої у неї значно менший, ніж у слідчого [11, с. 33].
Про процесуальну незалежність дізнавача взагалі говорити не можна, оскільки він знаходиться у повному підпорядкуванні начальника органу
Loading...

 
 

Цікаве