WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціально-правовий захист працівників органів виконавчої служби - Реферат

Соціально-правовий захист працівників органів виконавчої служби - Реферат

спеціалістів і постійний розвиток цих здібностей. Однак практика досягнення даної мети стикається з рядом проблем, серед яких центральною є проблема меж захисту. Стан соціально-правової захищеності працівників виконавчої служби сьогодні в цілому не забезпечує ні залучення на службу достойних громадян, ні прагнення працюючих до розвитку своїх службових здібностей. За цих умов працювати у підрозділах виконавчої служби йдуть особи, які не знаходять себе в цивільних структурах і задовольняються мінімумом стабільності теперішнього службового стану, або ті, хто давно зв'язав своє життя зі службою і не ризикує змінювати цю прив'язаність, або ті, хто прагне використовувати службовий стан у корисливих цілях. Це - нижня, кризова межа соціально-правового захисту особового складу виконавчої служби. Рух від неї в бік підвищення соціальної захищеності працівників сьогодні необхідний і актуальний. Цей рух повинен прямо пов'язуватися з відбором громадян на роботу в підрозділи виконавчої служби, щоб на службу до цієї складової механізму виконавчої влади держави приходили особи, для яких важливі не лише заходи соціально-правового захисту самі по собі, але й соціальна плідність і важливість даної діяльності. Позитивно відбивається в цьому аспекті і адекватна досліджуваній державній службі мотивація праці - прагнення реалізувати себе в управління. Поєднання цих двох базових факторів у формуванні відношення до служби сприяє переборенню залежності державних службовців в оцінці своєї соціальної захищеності від концентрації уваги переважно на матеріальному стані.
2. Обов'язковою умовою професійної діяльності державних службовців виконавчої служби є їх правова захищеність. Правовий захист працівника виконавчої служби передбачає надання йому можливості відновлення стану, в якому він перебував до порушення його прав; припинення дій, які порушують його права чи створюють загрозу їх порушення; визнання недійсними актів державного органу, органу місцевого самоврядування, інших організацій, установ відносно державного службовця виконавчої служби, якщо вони прийняті з порушенням чинного законодавства; самозахисту, своїх прав у передбачених законом випадках; відшкодування збитків, компенсації моральної шкоди, завданої працівникові протиправно. Однак сьогодні умова захищеності підрозділів виконавчої служби здійснюється на низькому рівні: не реалізується право громадян на рівні умови прийняття на службу і службового просування залежно від знань, досвіду й здібностей; існує недосконала практика регламентації посадових обов'язків; спостерігається низька активність і слабке значення атестаційної роботи; відсутні довіра службовців до офіційних структур, покликаних захищати їх права; не спрацьовують повною мірою механізми захисту працівників і членів їх сімей від насилля, погроз, кривди з боку громадян у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Одним із факторів, які забезпечують ефективність і безпеку даної діяльності, є кримінально-правовий та адміністративно-правовий захист здоров'я, честі, гідності працівників виконавчої служби. У цілому в Кримінальному кодексі України [7] і Кодексі України про адміністративні правопорушення [8] досить широко й детально регламентуються зміст кримінальних і адміністративних правопорушень проти працівників виконавчої служби, але внаслідок різних причин останні можливостями кримінально-правового та адміністративно-правового захисту користуються не повністю, що підриває принцип соціальної справедливості й негативно впливає на даний вид діяльності. "Такими причинами є незнання законодавчих актів, що захищають працівників виконавчої служби від злочинних посягань, неуважність до цієї проблеми керівників, їх невимогливість до документального, юридично грамотного оформлення правопорушень щодо працівників" [9, с. 238]. Звідси, хоча державні службовці органів виконавчої служби законодавством України наділені достатньо широким правовим захистом, на практиці такими користується невелика кількість працівників. У одному випадку тут проявляється такий стереотип поведінки, коли самому працівнику добиватись справедливості незручно та й ніколи. Інші працівники свідомо не бажають втягуватись у тривалу боротьбу за відновлення справедливості, знаючи наперед, з якими складнощами вони зустрінуться в прокуратурі і в суді, і скільки це забере у них моральних і фізичних сил. Тому слід покласти обов'язки щодо захисту особового складу на відповідні підрозділи внутрішньої безпеки або на підрозділи з виховної і соціально-психологічної роботи виконавчої служби.
3. Послідовне й систематичне підвищення рівня соціально-правової захищеності держаних службовців виконавчої служби передбачає постійне удосконалення їх професійно-психологічної підготовки. Для цього необхідно в системі професійного навчання працівників, служб та підрозділів виконавчої служби постійно звертати увагу працівників оперативно-службової діяльності до професійно-ділових якостей співробітників, їх професійно-психологічної стійкості. Працівник виконавчої служби, вирішуючи професійні завдання, часто перебуває в стані психологічної перевантаженості, а це вимагає від нього високої професійно-психологічної підготовленості, відсутність або недостатність якої призводить, як правило, до невпевнених дій,унаслідок чого виникають соціально-психологічні конфлікти. Удосконалення професійно-психологічної підготовки працівників виконавчої служби сприяє формуванню у них впевненості у своїй соціально-правовій захищеності через розвиток властивостей: психологічної стійкості, професійно-ділових психологічних якостей, вміння врахувати психологічні фактори при вирішенні професійних завдань. З огляду на це психологічну стійкість слід формувати шляхом: постановки цілей і створення мотивів діяльності; розвитку професійної свідомості; формування впевненості у соціальній важливості професійної діяльності; морального виховання. Професійно-ділові психологічні якості необхідно формувати на основі розвитку: психологічної чуйності; професійної спостережливості; професійного розуміння; професійної пам'яті; професійного мислення; вольових ознак і властивостей. Як основні компоненти уміння державних службовців органів виконавчої служби, враховувати: психологічні фактори при вирішенні службово-трудових завдань; знання основ професійної психології; знання психологічних аспектів професійної діяльності; вміння аналізувати психологічні фактори, що впливають на результати професійної діяльності; вміння встановлювати психологічні контакти з суб'єктами відносин.
Література:
1. Государственная служба: теория и организация: Курс лекций / Кол. авт.: Охотский Е.В., Игнатов В.Г., Латов Б.В. и др. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 640 с.
2. Лукашева Е.А. Социалистическая законность в современный период // Советское государство и право. - 1986. - № 3. - С. 10-14.
3. Государственная служба: теория и организация: Курс лекций / Кол. авт.: Охотский Е.В., Игнатов В.Г., Латов Б.В. и др. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 640 с.
4. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - Х.: Основа, 1996. - 398 с.
5. Про державну виконавчу службу: Закон України // Відомості Верховної Ради України.
6. Лукашева Е.А. Социалистическая законность в современный период // Советское государство и право. - 1986. - № 3. - С. 10-14.
7. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131 (з наступними змінами та доповненнями).
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).
9. Лукашева Е.А. Социалистическая законность в современный период // Советское государство и право. - 1986. - № 3. - С. 10-14.
Loading...

 
 

Цікаве