WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціально-правові аспекти поводження із засудженими до покарання у виді позбавлення волі - Реферат

Соціально-правові аспекти поводження із засудженими до покарання у виді позбавлення волі - Реферат

покарання.
Для більш глибокого розуміння проблем поводження із ув'язненими і засудженими необхідно звернутися до практичної діяльності Європейського Суду з прав людини. При розгляді конкретних справ Суд зауважує, що особу можна принизити самим фактом її засудження, але для цілей статті 3 Конвенції про заборону катування, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання важливо, щоб особа була принижена не просто самим засудженням, а виконанням призначеного їй покарання. Фактично таким може бути один із наслідків призначеного судом покарання, яке передбачає безвільне підкорення вимогам карної системи. Покарання може бути таким, що принижує гідність, під час виконання якого з ним поводились як з об'єктом, що перебуває у владі державних органів, - стало посяганням саме на гідність і фізичну недоторканість особи. Поводження, яке не тягне тілесних ушкоджень, може характеризуватись, як "неприємне," "різке," "грубе," "суворе," "зле," "погане," "неналежне" тощо. Більшість засуджених до позбавлення волі відчуває "неспокій," "просто біль," "дискомфорт" від самого факту винесення даного виду покарання, характерними рисами якого є суворість, жорсткість. І тому нерідко проголошення вироку тягне за собою фізичні і душевні страждання. Проте це не стосується категорії "нелюдського чи такого, що принижує гідність поводження чи покарання." У основній фразі "нелюдського поводження" розуміється інше поводження, тобто "варварське", "звіряче", "брутальне", або "жорстоке". Як правило, таке поводження залишає за собою об'єктивні сліди, тілесні ушкодження.
У зв'язку з відсутністю фактичних тілесних ушкоджень "нелюдське поводження" може виражатися у надзвичайно сильних фізичних і душевних стражданнях, а також у гострих психічних розладах. "Нелюдське поводження зводиться до такого поводження, до якого не повинен вдаватися жоден представник людського роду стосовно іншого, що становить звірячу або принаймні варварську поведінку". Таке, що принижує гідність, поводження повинно позначати дещо справді образливе, принизливе для людської гідності або зневажливе (насильницьке гоління голови, вимазування дьогтем, грязюкою, роздягання і водіння голим перед чужими людьми, одягання так, щоб викликати глузування або зневагу). Практика виправно-трудових установ радянського періоду і сучасна практика у місцях позбавлення волі має досить прикладів приниження гідності засуджених, зокрема: гоління голови, одягання на засуджених полосатого одягу тощо. Важливими є методи поводження, що принижують гідність, оскільки вони викликають у засуджених почуття страху, страждання і неповноцінності, що може призвести до образи і приниження, а можливо, до "зламу їх фізичної і моральної стійкості." Ображають і принижують гідність не суб'єктивні почуття, що виникають у особи, а об'єктивний характер дій чи поводження, якими викликаються такі почуття. З практики, це примусові методи виконувати безглузду роботу, копати яму, "хоронити" недопалок або заставляти засудженого їсти екскременти, одягати наручники з надмірною силою, виконувати інші принизливі для людини дії, крім того глузувати з цього.
При реалізації міжнародних стандартів поводження із засудженими в Україні слід враховувати ряд специфічних факторів, обумовлених істо-ричними і правовими особливостями застосування покарання у виді по-збавлення волі за радянську добу. Це стосується етіології, сутності і змісту покарання, форм його виконання. Характер позбавлення волі і поводження із засудженими в Україні фактично залежить від виду режиму установи, в якому воно виконується. На відміну від західної пенітенціарної системи, де під позбавленням волі розуміють ув'язнення, а місцем його відбування є в'язниці, в Україні найбільшого поширення набули колонії (виправні установи). Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими і Європейські в'язничні правила виходять перш за все із сутності ув'язнення і на цій основі побудована система поводження із в'язнями, класифікація, умо-ви тримання, матеріально-побутового обслуговування, медичного забезпечення, принципи управління, організація праці, засоби безпеки, підготовка кадрів тощо. В'язничні системи пенітенціарного типу відоб-разились на філософії не стільки виконання покарання, скільки поводження із в'язнями. Врешті однією із головних проблем втілення міжнародних норм і стандартів в Україні є низький рівень економічного, соціального та культурного розвитку.
При формуванні національної стратегії і тактики поводження із за-судженими слід спиратися на суспільство, національні і релігійні традиції, які відроджуються в Україні. У сучасній науковій літературі звертається увага на етнопсихологію українців, зокрема на такі риси, як: любов до рідної землі та її природи, повага до старших, батьків, працелюбність, волелюбність, хлібосольство, терпимість, почуття власної гідності, незалежності, індивідуалізм, схильність українців до прощення, толерантність і неагресивність, упертість, стриманість, наполегливість, схильність до общини та сімейних відносин.
Крім цього, у ХХ столітті українське суспільство, поряд з іншими негараздами, практично пережило трагедію широкого і не завжди виправданого застосування позбавлення волі (політичні репресії), яке зламало долю мільйонів людей, окремих прошарків населення. Це не могло не відобразитись на сучасній свідомості українців та їх ставленні до засуд-жених. Важливе значення також має відродження і поширення християнства в Україні та піклування релігійних організацій про знедолених, також і про засуджених до позбавлення волі. За даними дослідження із збільшенням кількості церков і релігій в Україні збільшується їх активність у діяльності установ виконання покарань щодо духовного відродження засуджених. За десять років незалежності України тисячі засуджених повернулись обличчям до релігійних, християнських цінностей. Отже, із наведеного можна зробити наступні висновки:
1. Гуманне поводження із засудженими в Україні через наявністьбагатьох причин знаходиться на вербальному рівні і тому увага до даної проблеми повинна бути суттєво посилена, адже це стосується інтеграції засуджених у суспільство, профілактики рецидиву, інтеграції України у світове співтовариство.
2. У кримінально-виконавчій політиці та законодавстві акцент необ-хідно перенести з покарання на гуманне поводження із ув'язненими і засудженими. У законодавстві усього кримінально-правового комплексу потрібно удосконалювати норми, що стосуються гуманного поводження із ув'язненими та засудженими. Очевидно необхідно прийняти свої національні Правила поводження із ув'язненими і засудженими в місцях позбавлення волі та Закон "Про соціальну реабілітацію і адаптацію осіб, звільнених із місць позбавлення волі."
3. У правовій науці увага повинна бути звернена на дослідження проблем не тільки покарання, але і поводження, адже за цим стоять права людини і безпека суспільства, з цією метою розвивати такі галузі знань, як пенологія та соціологія покарання.
4. На практиці створити соціальні умови для належного поводження із засудженими, класифікувати засуджених за новими критеріями, запро-ваджувати програми ресоціалізації і загалом олюднювати кримінально-виконавчу систему, формувати в'язничну систему пенітенціарного типу з урахуванням міжнародного досвіду та національних інтересів.

 
 

Цікаве

Загрузка...