WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Розвиток криміналістики в деяких зарубіжних країнах - Реферат

Розвиток криміналістики в деяких зарубіжних країнах - Реферат

дисципліна на юридичному факультеті Софійського державного університету. Але в той час вона не стала загальновизнаною юридичною наукою. Це сталося через ряд причин і, насамперед, через ту обставину, що тоді як теоретична основа виявлення та викриття злочинців використовувалася так звана "поліцейська техніка", яка одержала поширення в деяких західноєвропейських країнах і була альтернативою криміналістичному науковому знанню. Лише в післявоєнний час, у тому числі і під впливом розвитку криміналістики в СРСР, у Болгарії почався процес більш ефективного використання криміналістичної техніки, тактики та методики в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів.
У 1951/1952 навчальному роцікриміналістика була введена як обов'язкова дисципліна в навчальний план юридичного факультету Болгарського державного університету та інших юридичних навчальних закладів.
З погляду болгарських учених, криміналістика є самостійною правовою наукою, що має свій специфічний предмет, систему та завдання, які відповідають сучасним вітчизняним поглядам на зміст криміналістичного наукового знання.
Так, у другому виданні підручника "Криміналістика" (1972), професора І. Вакарелскі, зазначається, що до змісту криміналістичних знань відносяться три групи явищ: а) закономірності виникнення та розвитку специфічних явищ, процесів, відносин, фактів, пов'язаних із певною людською діяльністю, яку законодавець кваліфікує як злочин; б) заснований на цих закономірностях механізм відображення явищ, процесів, відносин, фактів в об'єктивній дійсності у формі як матеріальних слідів, так і уявних образів; в) розроблені на основі цих закономірностей і механізмів специфічні засоби, методи та методики збирання, дослідження й оцінки судових доказів [6].
Криміналістика в Румунії, що стала незалежною державою лише в 1878 р., одержала найбільш широке суспільне та наукове визнання після Другої світової війни. У 1945 р. у структурі міліції створені науково-технічні підрозділи, в яких проводилися трасологічні та інші криміналістичні експертизи. У 1957 р. при Генеральній прокуратурі Румунії був створений Інститут криміналістики, який займався дослідженням проблем криміналістичної тактики та методики розслідування злочинів, а з 1958 р., у системі Міністерства юстиції Румунії були утворені криміналістичні лабораторії [7].
Найбільш широке визнання криміналістика одержала в Німецькій Демократичній Республіці, яка проіснувала з 7 жовтня 1949 р. до 3 жовтня 1990 р., коли приєдналася до ФРН. У цій країні криміналістика розвивалася одночасно як особлива галузь наукового знання і як система засобів, які забезпечують попередження, розкриття та розслідування злочинів. 3 жовтня 1990 р. відбулося об'єднання НДР та ФРН у єдину німецьку державу [8].
Оцінюючи сучасний стан криміналістичного наукового знання в країнах СНД, необхідно відзначити, що він має ряд особливостей.
У цих державах зародження, становлення та розвиток криміналістики відбувалося ще в період існування СРСР, тому нинішній стан даної науки значною мірою характеризується наступністю традиційних, уже виважених поглядів та їхнім використанням у сучасних дослідженнях. Ця обставина продовжує залишатися визначальною і в даний час, забезпечуючи спільність наукових позицій криміналістичних шкіл країн СНД.
У Республіці Білорусь молоді вчені успішно захищають дисертації з криміналістики, ефективно діють експертно-криміналістичні установи, результативно використовуються досягнення криміналістики в судово-слідчій діяльності. Найбільш активне дослідження та вирішення проблем криміналістики здійснюється в даний час у чотирьох навчальних і науково-дослідних установах: Білоруському державному університеті, Гродненському державному університеті, Академії МВС Республіки Білорусь та Науково-дослідному інституті проблем кримінології, криміналістики, судових експертиз Міністерства юстиції Республіки Білорусь. Тому, незважаючи на деякий розрив колишніх творчих зв'язків білоруських учених з дослідниками інших країн СНД, розвиток криміналістики в Республіці Білорусь успішно продовжується і збагачує її теорію та практику [9].
У цілому успішно розвивається криміналістика й в інших країнах СНД.
Відразу після жовтневої революції 1917 року в Росії розвиток криміналістики як науки дещо загальмувався. Такі ведучі криміналісти, як Б.Л. Бразоль, С.М. Трегубов, В.І. Лєбєдєв, опинилися в еміграції, науково-судові кабінети були розграбовані і не відразу відновили свою роботу.
У післяжовтневий період російська криміналістика продовжила свій розвиток в особливих історичних реаліях: механізм буржуазної держави був зламаний, а органи поліції, суду та прокуратури ліквідовані. Іншими стали соціально-політичні орієнтири криміналістики, яка була спрямована служити партійно-державному апаратові, використовувалася для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем, а потім нерідко і з проявами інакомислення. Докорінно змінилися її правова та методологічна основи, оскільки кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство було переглянуто. Усе це помітно відобразилося на змісті та практичному застосуванні криміналістичних засобів, методів і прийомів.
Перший етап післяжовтневого розвитку російської криміналістики (1918-1940) характеризується суто практичною спрямованістю проведених наукових досліджень. Узагальнювався досвід застосування методів і засобів, запозичених після відповідної доробки з інших галузей знань, а також розроблених криміналістами самостійно. Продовжувалися переклади робіт закордонних авторів, в основному з проблем криміналістичної техніки.
Першу спробу визначити предмет і зміст криміналістики зробив у 1921 р. Г.Ю. Манс. Він писав, що криміналістика вивчає способи вчинення злочинів, побут кримінального елемента, прийоми розслідування та ідентифікацію злочинців. Тоді криміналістику в Росії вважали однією з природничо-технічних наук, відмежовуючи її, таким чином, від кримінального процесу.
Узагальнення багатого емпіричного матеріалу протягом першого післяжовтневого етапу розвитку російської криміналістики послужило базою для формування в 1940-1960 р. (другий етап) окремих криміналістичних теорій та вчень. У ці роки закладалися методологічні основи криміналістики, розроблялася наукова база її складових частин. Після напружених
Loading...

 
 

Цікаве