WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Реквізиція майна - Реферат

Реквізиція майна - Реферат

разі технологічних та екологічних катастроф та за інших обставин надзвичайного характеру, що виключають можливість здійснення власником його прав щодо володіння, користування і розпорядження майном, йому відшкодовується у порядку, встановленому законодавством України, вартість майна в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону, або передається у власність інше рівноцінне майно.
Сказане вище дає підстави для висновку, що поряд із власне реквізицією майна, яка є правом компетентних державних органів позбавити права власності на умовах і в порядку передбачених законом, повинна проводитись обов'язкова реквізиція майна, яка є обов'язком уповноважених державних органів реквізувати майно у разі його забруднення шкідливими речовинами чи зараження небезпечними інфекціями.
Випадком застосування такого виду реквізиції можна вважати положення статті 35 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. У ній зазначено, що компенсація громадянам за втрачене у зв'язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 цього Закону майно включає:
1) грошову компенсацію у повному розмірі вартості жилих, дачних, садових будинків, гаражів, господарських будівель і споруд, яка виплачується за цінами, встановленими на момент припинення права власності;
2) вартість сільськогосподарських тварин, що підлягають вимушеному забою через підвищене радіоактивне забруднення, яка відшкодовується органами державного страхування в повному розмірі за страховими документами;
3) вартість плодоягідних насаджень, посівів і незастрахованих сільськогосподарських тварин за затвердженими Кабінетом Міністрів України розцінками;
4) вартість домашнього майна, яке за рівнем радіоактивного забруднення не може бути перевезено на нове місце проживання, зафактичною вартістю з урахуванням зносу, яка визначається комісіями відповідних рад народних депутатів;
5) витрати на влаштування місць загального користування садово-городніх товариств у сумі сплачених цільових внесків або за оцінкою Бюро технічної інвентаризації;
6) грошову компенсацію у повному розмірі за цінами, встановленими на момент звернення щодо неї, громадянам, які не проживали на територіях радіоактивного забруднення, але одержали у спадщину майно (жилі, дачні, садові будинки, гаражі, господарські будівлі та споруди), що не може бути перевезено із зазначених територій. На жаль, цей Закон передбачає відшкодування тільки реальної вартості майна, що суперечить Закону "Про власність".
На даний час цей вид реквізиції несправедливо піддається забуттю. Наприклад, на практиці виникають непоодинокі випадки, коли органи ветеринарної медицини приймають рішення про вилучення і знищення худоби, зараженої небезпечними хворобами. Проте сума державного страхування дуже часто не покриває і половини дійсної вартості заражених тварин. Реквізиція проводиться за рішенням органу державної виконавчої влади. На даний час в Україні немає спеціального законодавства щодо правового регулювання реквізиції, тому не зрозуміло, який саме орган може прийняти рішення про реквізицію. Вбачається, що реквізиція може бути проведена компетентними місцевими органами виконавчої влади або військовими органами, у випадках воєнного стану на підставі постанови уряду, яка дозволяє проведення реквізиції певного майна на зазначеній території. Стаття 9 Закону "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 передбачає, що реквізиція іноземних інвестицій може бути проведена органами, уповноваженими Кабінетом Міністрів. Оскільки право власності на реквізоване майно набуває держава, це робить неможливим проведення реквізиції органами місцевого самоврядування.
Література:
1. Адміністративний кодекс УСРР від 12 жовтня 1927 р. - Харків: Юридичне видання нарком'юсту УСРР, 1928. - 168 с.
2. Административное право / Под ред. А.Е. Лунева. - М.: Юридическая литература, 1967. - 603 с.
3. Бартошек М. Римское право (понятия, термины, определения) - М.: Юридическая литература, 1989. - 448 с. - С. 274.
4. Большая Советская Энциклопедия. (В 30 томах) / Гл. ред. А.М. Прохоров. - Изд. 3-е. - М.: Советская инциклопедия, 1975. - Т. 21. - 640 с.
5. Гражданский кодекс советских республик / Текст и практический комментарий под ред. А. Малицкого. - К.: Госудаственное издание Украины, 1923. - 320 с.
6. Кельман Е.И. К вопросу о вознаграждении за реквизированое и уничтоженое имущество. - К.: Тпография 1-ой Киевской артели печатного дела, 1916. - 14 с.
7. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Руководитель авторского колектива проф. О.Н. Садиков. - М.: Юридическая фирма "Контракт"; ИНФРА М, 1997. - 778 с.
8. Мартена Ф. О праве частной собственности во время войны. - СПб.: Печатня В. Голубева, 1869. - 453 с.
9. Мушинский В.О. Основы гражданского права: Учебное пособие. - М.: Международные отношения, 1995. - 208 с.
10. Основные институты гражданского права зарубежных стран: Сравнительно-правовое иследование / Руководитель авторского коллектива В.В. Залесский. - М.: Издательство "НОРМА", 1999. - 648 с.
11. Право власності в Україні: Навч. посіб. / О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, О.А. Підопригора та ін.; За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 816 с.
12. Советское гражданское право / Под ред. Ю.Х. Калмыкова, В.А. Тархова. - Том 1. - Саратов: Издательство Саратовского университета, 1991. - 453 с.
13. Хазиков А.Г. Сборник нормативных актов по советскому административному праву. - М.: Высшая школа, 196 р. - 580 с.
14. Халфина Р.О., Малевич М.Т. Популярный словарь-справочник по советскому гражданскому праву. - М.: Знание, 1983. - 453 с.
15. Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период. - М.: Юрид. лит., 1990. - 480 с.
16. Encyclopeadia Britanica. A new survey of universal knowladge. - Chicago, London, Toronto.: Encyclopeadia Britanica ltd., 1958 - т. 20.
Loading...

 
 

Цікаве