WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Рішення міжнародних організацій як джерело міжнародного права: за і проти - Реферат

Рішення міжнародних організацій як джерело міжнародного права: за і проти - Реферат


Реферат на тему:
Рішення міжнародних організацій як джерело міжнародного права: за і проти
Загальний стан проблеми, окресленої у назві статті, яскраво виявляється у такій оцінці вітчизняних вчених: "Важко вказати не тільки країну, теоретики і практики якої дотримувалися б єдиного погляду на рішення міжнародних органів та організацій як джерела міжнародного права, а й конкретного вченого, погляди якого з цього питання не зазнавали б змін" (1, с. 127).
Така різноманітність поглядів, розбіжності та непослідовність учених демонструють неординарність, складність і суперечливість самої проблеми. Існують і інші причини, серед яких слід підкреслити:
1. Відсутність чітких критеріїв, які б дозволяли однозначно відокремлювати джерела міжнародного права від інших явищ.
2. Небажання багатьох дослідників проводити відмінність між джерелами міжнародного права і джерелами міжнародних зобов'язань.
3. Різноманітність організацій, різний обсяг повноважень їх органів.
4. Різноманітність та неоднорідність численних актів, які приймаються міжнародними організаціями.
Якщо спробувати підійти до проблеми схематично, то очевидним стає факт: одні вчені взагалі не визнають рішення міжнародних організацій джерелами права, інші визнають такими одну чи кілька груп рішень одночасно, треті визнають ці рішення джерелами неосновними (додатковими, допоміжними, спеціальними тощо).
На сьогодні узагальнюючим є твердження: "Дотепер немає однозначної відповіді, чи можуть міжнародні організації самі безпосередньо в односторонньому порядку приймати нормативно-правові акти, тобто акти, що містять норми міжнародного права. На це питання різними авторами ... дається як позитивна, так і негативна відповідь" (2, с. 22).
Історичний огляд поглядів і теорій щодо визнання цих рішень джерелами міжнародного права подано у підручнику з теорії міжнародного права за редакцією В.Г. Буткевича. Автори цього видання роблять такі висновки: "На сьогодні в науці міжнародного права склалась дещо поміркованіша думка (з деякими застереженнями її можна було б назвати панівною): рішення міжнародних органів та організацій є допоміжними, неосновними джерелами сучасного міжнародного права. Щоправда, одні автори обмежують подібні рішення резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та рішеннями Ради Безпеки, інші розглядають їх у значно ширшому аспекті. Як джерела міжнародного права розглядаються акти спеціалізованих установ ООН (конвенції і рекомендації МОП, ЮНЕСКО, ВПС; конвенції, постанови і регламенти МСЕ, конвенції та міжнародні санітарні правила ВООЗ; рішення і рекомендації ІМО, конвенції, стандарти, рекомендації процедури, технічні регламенти ІКАО та ін.), міжнародних конференцій, регіональних міжнародних організацій" [1, с. 132].
Ми притримуємося думки, що рішення міжнародних організацій не належать до джерел міжнародного права з цілого ряду причин.
Необхідно вказати, що багато авторів відразу проводять межу між рекомендаціями міжнародних органів та рішеннями, які, на їх думку, є джерелами міжнародного права. Тут можна спостерігати певну одностайність. Практично усі автори пишуть про те, що рекомендації не є джерелами міжнародного права. Щоправда, інколи можна зустріти і протилежні погляди. Наприклад, Н.М. Ульянова з посиланням на роботу С.О. Іванова "Проблеми міжнародного регулювання праці" каже про те, що "обов'язок держав-членів подавати доповіді про стан їх права та практики у зв'язку з питаннями, про які іде мова у рекомендаціях, дозволяє вважати рекомендації допоміжними джерелами міжнародного права" (3, с. 251).
Різноманітність типів рішень викликала необхідність провести якусь класифікацію. І такі спроби були зроблені ( 4, с.46-47)
На нашу думку, рішення міжнародних організацій слід було б розділити на дві великі групи:
1. Рішення, пов'язані з внутрішніми питаннями діяльності організації (бюджетно-фінансові, адміністративні, регламенти функціонування тощо) - тобто ті питання, які торкаються функціонування органів міжнародної організації;
2. Рішення, направлені на реалізацію статутних цілей відповідної організації.
Такий поділ відповідає баченню цієї проблеми багатьма сучасними юристами-міжнародниками. Як пише Е. Ридель: "У відповідь на розвиток теоретичної думки ... вчені, у всякому разі, стали проводити різницю між тими резолюціями/деклараціями, які пов'язані з внутрішніми питаннями функціонування міжнародних органів і тими, які виражали рішення, рекомендації і цілі" (5, с. 62 ).
С.А. Малінін і Т.М. Ковальова також пишуть про "правила організації". З посиланням на Віденську конвенцію "Про право договорів між державами та міжнародними організаціями або міжнародними організаціями" 1986 р. під цим терміном вони мають на увазі установчі акти організації, прийняті відповідно до них рішення та резолюції, а також усталену практику організації. У даному випадку йдеться про внутрішні правила організації, або, кажучи більш коректно, правила, пов'язані з функціонуванням самої організації та її органів. Далі вони зазначають: "Установчий договір, природно, не може регламентувати усі питання, які виникають у процесі виконання організацією своїх завдань. Тому при розробці статуту сторони неминуче припускають, що деякі питання діяльності організації, зрозуміло, які не є головними, можуть вирішуватися у процесі її функціонування на основі Статуту" (6, с. 73 ). До цих правил необхідно віднести фінансові та організаційні питання, про які свого часу писав і Г.І. Тункін (7, с. 192 ).
Ряд дослідників продовжують вважати такого роду рішення джерелами міжнародного права (8, с. 24; 9, с. 206). Не можна, однак, погодитися з таким підходом. Тут треба визнати правоту С.А. Малініна та Т.М. Ковальової: "… указані рішення (рішення з внутрішніх та організаційних питань - О.М. ), хоча і є обов'язковими для членів організації, тим не менше норм міжнародного права не створюють, оскільки не мають усіх атрибутів останніх" (10, с. 58).
Т.М. Нешатаєва вважає, що право міжнародних організацій взагалі є відокремленою, самостійною системою права поряд с міжнародним приватним і міжнародним публічним правом. А "резолюції-рекомендації є джерелами права міжнародних організацій" (11, с. 206). Такої ж думки дотримуються і деякі інші дослідники. Кім Док Чжу визнає за резолюціями-рекомендаціями, "які іменуються "м'яким правом", характер джерела права в праві міжнародних організацій, яке автор розглядає як самостійну систему права" (12, с. 100).
Говорить про становлення внутрішнього права міжнародних організацій і К.А. Бекяшев (8, с. 24-25).
Такий підхід не проводить лінії між рішеннями, що регулюють внутрішню діяльність організації, та рішеннями, направленими на досягнення статутних цілей. Цей підхід також робить спробу вирішити проблему співвідношення джерел міжнародного права і рішень міжнародних організацій, виділяючи внутрішнє право міжнародних організацій в окрему систему права. З цього витікає, що рішення міжнародних організацій неможуть бути джерелами міжнародного права в принципі, оскільки вони є категорією іншої системи права - внутрішнього права міжнародних організацій, яку ці дослідники вважають самостійною.
Говорячи про принципову можливість створення норм, і, відповідно, джерел міжнародного права міжнародними організаціями, необхідно зазначити, що теоретично деякі вчені таку можливість допускають (13, с. 34; 14, с. 73). Інші дослідники пов'язують нормотворчу діяльність міжнародних органів з певними умовами, основними з яких виділяють наявність у статуті організації відповідних повноважень, обов'язковий характер таких рішень та їх нормативність (10, с. 59; 15, c. 170).
Щодо рішень, які регламентують внутрішню діяльність міжнародних організацій, можна констатувати - ці рішення не є джерелами міжнародного права. Про такі рішення можна говорити лише як про внутрішні правила самої організації. З рішень міжнародних організацій, направлених на досягнення статутних цілей, найчастіше до джерел міжнародного права належать рішення Ради Безпеки ООН; Генеральної Асамблеї ООН; спеціалізованих організацій системи ООН (ІКАО, ВООЗ, МОП,
Loading...

 
 

Цікаве