WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Процесуально-правові проблеми реалізації конституційних прав і свобод громадян України в умовах розвитку демократії - Реферат

Процесуально-правові проблеми реалізації конституційних прав і свобод громадян України в умовах розвитку демократії - Реферат

різні погляди, проте жодна з них не дає повної відповіді на дані питання.
Слушною і найбільш прийнятною, на нашу думку, може бути ідея Ю.І. Мельникова, який пише, що оскільки "процес" і "процедура" поняття юридичні і визначають порядок діяльності щодо застосування норм матеріального права, то настільки "процес" практично відповідає "проце-дурі", яка не є якісно новим явищем. Важливим є те, що не ізольовано слова "процес", "процедура", а той зміст, який є у кожному конкретному випадку, вкладається в ці поняття. Порядок діяльності щодо застосування норм матеріального права і є тією обставиною, яка об'єднує юридичний процес та юридичну процедуру. Безпосередньої ж тотожності немає, оскільки лише юридичний процес, а не юридична процедура виступають підґрунтям для формування процесуальних галузей права.
Б.М. Лазарєв і О.В. Шоріна вважають, що процедура - це порядок здійснення відповідних дій, а процес - їх сукупність. На нашу думку, з такими міркуваннями можна погодитись і для їх підкріплення розглянути положення адміністративного процесу, завдяки якому реалізується низка суб'єктивних прав громадян. Адміністративний процес, залежно від виду справ, що розглядаються, поділяється на провадження, коли виділяються конкретні види справ, розгляд яких складається з окремих процедур.
У Великій Радянській Енциклопедії "процес" визначається як послі-довна зміна явищ або сукупність послідовних дій для досягнення якоїсь мети. Водночас "процедура", за словником С.Н. Ожегова, трактується як відповідний порядок.
Процедура є складовою частиною загального процесу, але питома вага її самостійності у ланцюгу "процедура- процес" може бути різною залежно від її характеру та змісту.
Процесуальний же розгляд певної юридичної справи набуває більш вираженого зовнішнього оформлення, до того ж стосовно самого процесу. Як правило, йдеться про дотримання не одного-двох, а низки відповідних правил, які в сукупності і становлять нову якість - процес. Усе це доводить, що процедура і процес є відвідними режимами діяльності. При цьому, розглядаючи трактування процедури і процесу як головних елементів управлінської діяльності, не можна ігнорувати традиційні форми судового процесу, який хоч і взаємодіє в багатьох випадках із процесами управлінського характеру, але має свої особливості і є головним інструментом реалізації та захисту переважної більшості конституційних прав і свобод.
У юридичній науці існують такі визначення процесуальної форми.
Перша - сукупність правил, що регламентують здійснення правосуддя.
Друга - сукупність умов, закріплених процесуальним законодавством для здійснення процесуальних дій (сфера цивільного або кримінально-процесуального права).
Третя - процесуальна форма, притаманна лише юрисдикційній діяль-ності державних органів, у зв'язку з розглядом ними справ про правопорушення та різні спірні питання.
Четверта позиція, яка більш правильна, на нашу думку, стосується будь-якої діяльності державних органів і особливо тих випадків, де розв'язуються питання про реалізацію і захист прав, свобод та законних інтересів громадян.
Зміст даної форми визначається потребами процесу реалізації відпо-відних норм матеріального права, що виникають у діяльності уповнова-жених суб'єктів. Такими нормами є норми Конституції, що закріплюють права, свободи та обов'язки громадян. Процесуальна форма - це не просто форма процесу, "которая имеет свое непосредственное содержание, свою содержательную структуру, и тем самым представляет собой так назы-ваемую внутреннюю форму процесса".
Розглядаючи поняття процесуальної форми, професор В.М. Горшеньов зазначав, що юридичний процес - це комплексна система посадових осіб, а також зацікавлених у розгляді різних юридичних справ інших суб'єктів права, яка:
а) виражається в здійсненні операцій з нормами права у зв'язку з вирішенням відповідних юридичних справ;
б) здійснюється уповноваженими органами держави і посадовими особами на користь зацікавлених суб'єктів права;
в) закріплюється у відповідних правових актах - офіційних доку-ментах;
г) регулюється процедурно-процесуальними нормами;
д) забезпечується відповідними способами юридичної техніки.
Аналізуючи галузеві процесуальні форми, загальне поняття процесуальної форми реалізації конституційних прав і свобод розглядаються передусім як діяльність, в якій беруть участь громадяни, зацікавлені в реалізації прав і свобод, державні органи, зокрема і податкова міліція та громадські організації, які повинні сприяти даному процесу. Ця діяльність є підзаконною, оскільки регулюється нормами Конституції України, а також основаними на ній підзаконними актами. Таким чином, встановлюється відповідний порядок, який проявляє себе в процесуальних документах і діяльності, що є цілеспрямованою, оскільки передбачає досягнення відповідного бажаного результату, який повинен настати під час реалізації конкретного суб'єктивного конституційного права.
Нами розглянута лише невелика частина загальної проблеми - реалізація прав, свобод і обов'язків громадян. Вона передбачає зв'язок таких феноменів, як права і свободи - процесуально-правова їх реалізація - рівень демократизму суспільства. У наступних роботах передбачається продовжити розгляд даної тематики та розширити детальніше внутрішні особливості процесуальної форми.
Loading...

 
 

Цікаве