WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Процесуальні джерела доказів умисного ухилення від оподаткування - Реферат

Процесуальні джерела доказів умисного ухилення від оподаткування - Реферат

перешкоджають оперативному використанню у доказуванні новинок науки і техніки, які пройшли наукову і практичну апробацію та суттєво розширюють можливості встановлення істини у кримінальних справах. Законодавча техніка не в змозі оперативно внести необхідні зміни і доповнення в закон і в результаті на момент їх легалізації в законі вони можуть втратити свою актуальність, оскільки технічний прогрес зупинити неможливо" [16].
Для вирішення питання А.Р. Бєлкін пропонує "встановлення у законі приблизного переліку джерел доказів наряду з детальною регламентацією тих вимог, яким вони повинні відповідати. У разі відповідності цим вимогам питання про допустимість джерела доказів і,відповідно, доказів, які містяться у цьому джерелі, ні в теорії, ні на практиці не виникне."[17]. На нашу думку, ця ідея заслуговує на увагу.
Поділяємо також думку А.Р. Бєлкіна з приводу того, що "розуміння під доказами тільки фактичних даних не протиставляє їх джерелам доказів. Зв'язок між ними при цьому не применшується - навпаки, чітке розмежування доказів і джерел їх отримання сприяє об'єктивній оцінці доказів, правильному вирішенню питання про їх достатність" [18].
Так, Л.Є. Володимиров у своїй праці "Учення про кримінальні докази", розуміючи під доказами факти реальної дійсності, розглядає їх зв'язок з процесуальними джерелами (Л.Є. Володимиров їх називає "джерела достовірності") та висновками, зробленими з них учасниками кримінального процесу. Так, при рахунку доказів пропонується за одиницю приймати окреме джерело доказів. Незважаючи на те, що з одного і того ж факту реальної дійсності, який є доказом, може бути зроблено декілька висновків і почерпнуто декілька даних, джерело доказів, з якого вони зроблені, залишається все-таки одне. Значення такого твердження - "... вказати, скільки у даному випадку ми маємо ..." джерел доказів. "Якщо кількість доказів сама по собі має якесь значення, незалежно від внутрішньої їх якості, то тільки у тому відношенні, що ми можемо контролювати..." одне джерело доказів "... за допомогою іншого". Як справедливо вважає Л.Є. Володимиров, "... при рахунку доказів ми завжди повинні мати на увазі окремі види джерел достовірності" [19] (джерел доказів).
Так, з одного і того ж показання свідка можна почерпнути декілька фактичних даних (наприклад, десять), але кожне фактичне дане буде одним окремим (самостійним) доказом певної обставини кримінальної справи, тобто це не буде десять доказів однієї і тієї ж обставини вчиненого злочину, бо джерело доказів одне [20].
Дані, отримані з одного і того ж показання свідка, не складають окремих доказів, оскільки отримані з одного і того ж джерела вони не можуть одне одного (тобто самі себе) перевіряти. Так, з протоколу обшуку може бути отримано багато фактичних даних і зроблені різні висновки, але з кожного фактичного даного ми будемо мати один доказ, бо джерело доказів одне. Наприклад, письмовий документ - податкова накладна, митна накладна, певна угода можуть свідчити (підтверджувати) про перебіг подій фінансово-господарської діяльності платника податків, зборів (обов'язкових платежів), але всі окремі дані (докази) про цю діяльність (сума угоди, дата поставки, підписи службових осіб, які завірили документ, назва товару, його вага тощо) не будуть складати окремих (самостійних) доказів, тому що джерело доказів одне - письмовий документ (накладна). А для правильного вирішення кримінальної справи закон вимагає оцінювати докази на підставі повного й об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності (ч. 1 ст. 67 КПК України). Таким чином, щоб доказати існування певної обставини в кримінальній справі (ст. 64 КПК України), необхідно мати не менше двох фактичних даних (доказів), отриманих з різних джерел доказів. Це дозволить контролювати достовірність фактичних даних, отриманих з одного джерела, шляхом співставлення їх із фактичними даними, отриманими з іншого джерела.
При цьому висновки можуть бути зроблені як з одного доказу, так і з їх сукупності. Але як у тому, так і в іншому випадку висновок не є доказом, хоча на практиці подібні випадки мають місце. У теорії доказів це не допустимо [21].
Ураховуючи викладене, можна зробити висновок, що фактичні дані, на підставі яких встановлюються окремі обставини умисного ухилення від оподаткування (злочину), повинні встановлюватися не з одного процесуального джерела, а не менше як з двох. Це дасть можливість перевірити одні фактичні дані (докази) такими ж самими даними (доказами), але отриманими з іншого процесуального джерела. Дотримання цього пра-вила співробітниками оперативних служб (як органом дізнання) та слідчими податкової міліції в ході розслідування фактів умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також суддями при здійсненні судового провадження по кримінальних справах, дозволить повно, всебічно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого злочину, встановити дійсно винну особу і винести їй обвинувальний вирок, призначивши справедливе покарання, на яке ця особа заслуговує.
Крім того, зроблений висновок дає підстави ще раз наголосити на необхідності чіткого розмежування понять "кримінально-процесуальний доказ" і "процесуальне джерело доказів". Це має важливе значення для практичних працівників.
М.М. Михеєнко стверджує, що "... під впливом теорій "подвійного" та "єдиного" розуміння доказів ... на практиці розповсюджено ототожнення доказів та їх джерел". При цьому він так говорить, що "прихильники обох теорій називають саме джерела доказів (показання і тощо ) видами доказів" [22].
Розуміння джерел доказів як видів доказів призводить до того, що практичні працівники (співробітники оперативної служби податкової міліції (як орган дізнання), слідчі податкової міліції та судді) при розслідуванні та розгляді справ, порушених за ознаками вчинення умисного ухилення від оподаткування, у обвинувальному висновку та вироку суду як докази зазначають тільки процесуальні джерела доказів, не розкриваючи змісту фактичних даних, які містяться у цих джерелах.
КПК України вимагає, щоб у обвинувальному висновку органами слідства були наведені саме докази умисного ухилення від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів. (ч. 2 ст. 223 КПК України), тобто фактичні дані, на підставі яких складено обвинувальний висновок.
Loading...

 
 

Цікаве