WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Процесуальні джерела доказів умисного ухилення від оподаткування - Реферат

Процесуальні джерела доказів умисного ухилення від оподаткування - Реферат


Реферат на тему:
Процесуальні джерела доказів умисного ухилення від оподаткування
Українське кримінально-процесуальне законодавство чітко розмежовує такі поняття, як "кримінально-процесуальні докази" ("докази") (ч. 1 ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК України) і "процесуальні джерела доказів" ("джерела доказів") ( ч. 2 ст. 65 КПК України). При цьому в ч. 2 ст. 65 КПК України наведено вичерпний перелік джерел доказів, які допустимо використовувати у кримінальному судочинстві.
Але до цього часу в юридичній літерітурі відсутнє єдине розуміння співвідношення понять "джерело доказів" і "доказ" . Думки вчених повністю залежать від їх позиції щодо змісту поняття "кримінально-процесуальний доказ".
Так, розуміючи під доказами тільки фактичні дані (відомості про факти) (ч.1 ст. 65 КПК України ), М.М. Михеєнко зазначав, що "...джерелами доказів називають ... передбачені в кримінально-процесуальному законі..." (ч. 2 ст. 65 КПК України) "...показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, показання обвинуваченого, висновки експерта, речові докази, протоколи слідчих і судових дій," протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, "та інші документи, за допомогою яких встановлюються фактичні дані як докази у справі..." [1].
Термін "джерела доказів" є в цілому правильним, але, на нашу думку, більш вдалою є пропозиція М.М. Михеєнка називати перераховані джерела - "процесуальними джерелами доказів", щоб підкреслити їх відміннсть від матеріальних джерел доказової інформації" [2].
М.М. Михеєнко, стверджує "якщо прослідкувати весь ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків, то в кінцевому результаті виявиться, що безпосереднім джерелом доказової інформації є сама подія, яка залишила сліди в оточуючому середовищі, які надалі, в результаті процесуальної діяльності слідчого та суду по їх збиранню, стануть процесуальними доказами" [3].
Ураховуючи позицію М.М. Михеєнка, також вважаємо, що саме в "процесуальних джерелах містяться відомості про факти" умисного ухилення від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, "вони є носіями, сховищем доказів" про умисне ухилення від оподаткування [4].
В.Я. Дорохов, який відстоює "єдине" розуміння доказів, вважаючи, що фактичні дані та їх джерела об'єднані в одному понятті як два необхідні елементи, показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, протоколи слідчих та судових дій та інші документи називає джерелом фактичних даних. Щодо речових доказів, такими, на його думку, є протокол огляду предмета разом із самим предметом. Для визначення особи, яка займає певне процесуальне становище, і особи, яка надає відомості про факти, він застосовував терміни "джерело доказів" і "носій доказів". Джерелами доказів він вважає осіб, які дають показання і висновки, слідчого і понятих, які склали протокол слідчої дії, авторів документа. Носіями речового доказу, на його думку, є слідчий і поняті, а також громадяни, які надали предмет [5].
Так, В.Я. Дорохов зазначає, що "під джерелом доказу ... розуміються обвинувачений, свідок, експерт та інші особи, які займають певне процесуальне становище, від яких виходять докази" [6].
М.К. Треушников також пише: "Джерелами доказів є об'єкти матеріального світу, які відбили інформацію про факти. Ними можуть бути люди (сторони, треті особи, свідки, експерти) або речі" [7].
Але таке розуміння джерела доказів підтримки в літературі не знайшло.
Як і М.М. Михеєнко, вважаємо, що об'єкти матеріального світу, які відбили інформацію про факти, "точніше було б називати носіями можливої доказової інформації, а не джерелами, носіями доказів" [8].
З цього приводу М.М. Михеєнко уточнює, що "носій можливих доказів відіграє важливу роль у їх формуванні у процесі слідчих і судових дій, але все ж таки він не є безпосереднім процесуальним джерелом доказів, що знаходяться в справі" [9].
Поділяємо думку Ф.Н. Фаткулліна, який зазначає, що "під джерелом судових доказів розуміється процесуальна форма, за допомогою якої фактичні дані, які визнаються доказами, залучаються в сферу процесуального доказування, і носій цієї фактичної інформації" [10].
Дійсно, як вважає А.Р. Бєлкін, "судовий доказ ніколи не існує сам по собі. Будь-який доказ фігурує для когось: спочатку для учасників досудового слідства, потім для суду і сторін судового розгляду. Суб'єкти доказування і суд добувають їх з перелічених у законі ..." (ст. 65 КПК України) "... джерел доказів" [11].
А.Р. Бєлкін також вважає, що "під джерелами доказів необхідно розуміти ту процесуальну форму, якою наділені фактичні дані, - докази, показання учасників процесу, документи, висновки експертів, речові докази. Перелік цих джерел, як відомо, має вичерпний характер і відповідає тим слідчим діям, у процесі яких джерела можуть бути отримані" [12].
Л.М. Карнєєва стверджує, що "... перелік джерел доказів у самому законі пояснюється прагненням законодавця закріпити ті з них, отримання достовірних відомостей з яких певною мірою гарантується якостями самого джерела" [13]. Як відомо, фактичні дані, добуті з непередбаченого законом джерела, не можуть оцінюватися як кримінально-процесуальні докази.
Але не всякий КПК містить вичерпний перелік джерел доказів. Наприклад, КПК Болгарії та Угорщини знають тільки приблизний перелік. Більш того, в КПК Угорщини є, наприклад, ч. 2 § 61 ст. 1 гл. ІV, де говориться: "У ході провадження можливе використання і таких засобів доказування, які компетентні органи влади - при виконанні завдань, передбачених законом, - одержали до порушення кримінального провадження" [14]. Виходячи з викладеного, А.Р. Бєлкін зазначає, що "це положення, по суті, вирішує багато проблем реалізації при розслідуванні оперативних даних. Але суть питання ... не тільки, та і не стільки у цьому. Чи потрібен взагалі вичерпний перелік джерел доказів при декларованій вільній оцінці доказів? Чи не сковує такий перелік ініціативи суб'єктів доказування і чи не відображається це в кінцевому результаті на ефективності розкриття та розслідування злочинів?" [15].
Розвиваючи далі свою думку, вчений досить слушно зауважує, що "вичерпний перелік засобів доказування та їх джерел об'єктивно
Loading...

 
 

Цікаве