WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Процес доказування у кримінальних справах - Реферат

Процес доказування у кримінальних справах - Реферат

Загальних правил зі збереження доказів у законі не існує. Винятком є ст. 84 КПК України, що регламентує порядок зберігання речових доказів.
Доказування, як специфічна пізнавальна діяльність - це оперування доказами. Виявлення і збирання доказів є лише одним із елементів цієї діяльності. Для того, щоб зібрані докази застосовувати як засоби встановлення істини, їх необхідно досліджувати, оцінювати і лише після цього використовувати для досягнення мети судочинства.
Дослідження доказів - це окремий елемент процесу пізнання об'єктивної дійсності. Будь-який різновид процесу пізнання, незалежно від того, що є предметом пізнання, підкоряється загальним закономірностям цього процесу. Специфічні риси закономірностей дослідження доказів такі:
1) визначають зміст процесу пізнання таких об'єктів, як докази (об'єктів, які виражають не будь-які зміни в середовищі, а лише пов'язані зі злочином);
2) проявляються у специфічних умовах процесу доказування, обмеженого строками, засобами і колом учасників;
3) відображають специфіку методів дослідження;
4) відображають своєрідність мети дослідження доказів.
Сутність дослідження доказів полягає в тому, що пізнається їх зміст, перевіряється їх достовірність і встановлюється узгодженість доказів по одній і тій же справі між собою.
Процес оперування доказами є логічним процесом, який підкоряється усім закономірностям раціонального мислення.
Оцінка доказів - це інформаційно-логічний процес. Інформаційний, оскільки він пов'язаний з переробкою і накопиченням інформації, а логічний - тому що за своєю природою оцінка доказів - це розумова діяльність, пов'язана із судженнями про цінність доказової інформації. Тому і закономірності останньої мають інформаційно-логічний характер, як закономірності отримання відповідного знання на базі дослідження доказової інформації.
Дослідження й оцінка доказів дозволяє використовувати їх у кримінальному судочинстві.
Термін "використання доказів" було запропоновано Р.С. Бєлкіним у 1967 році [2]. Під використанням доказів слід розуміти оперування ними для вирішення завдань доказування. Сутність такої діяльності полягає в логічному обґрунтуванні певної тези. Процесуальна форма проявляється у здійсненні окремих процесуальних актів. Крім того, докази використовуються для побудови версій у справі, моделювання слідчої ситуації тощо.
У кримінальному процесі використанню доказів властиві такі закономірності:
1) формування суджень щодо достовірності інформації, яка міститься в доказах, та її цінності для встановлення істини по справі;
2) формування зв'язків між доказами;
3) обумовленість результатами оцінки ступеня вірогідності слідчих версій, форми експертних висновків, тактичних рішень;
4) зменшення інформаційної невизначеності і дій слідчого в умовах тактичного ризику;
5) зв'язок і взаємообумовленість змісту доказів, форм, способів і засобів їх використання в доказуванні;
6) розширення сфери і варіантів використання доказової інформації у міру вирішення завдань об'єктивізації її оцінки
Дія саме таких закономірностей забезпечує поступовий рух до істини, коли кожний новий доказ означає крок уперед, коли накопичення доказів при одночасному їх відборі призводить до виявлення уявлень про доказовість об'єкта пошуку, до переконання в цьому.
При збиранні доказів потрібно дотримуватися відповідних умов:
1. Безумовне дотримання вимог закону. Це означає:
1) використання лише тих способів збирання доказів, які передбачені законом;
2) використання законних способів збирання доказів тільки в межах такої процесуальної процедури, що встановлена законом;
3) збирання доказів уповноваженими законом особами;
4) об'єктивність у збиранні доказів.
2. Забезпечення повноти зібраного у справі доказового матеріалу. Усі процесуальні дії зі збирання доказів мають проводитись якісно, ні один доказ не повинен опинитися поза увагою суб'єкта доказування.
3. Своєчасність дій зі збирання доказів.
Дана умова полягає в правильному виборі моменту проведення тієї чи іншої слідчої дії по збиранню доказів.
4. Дотримання необхідних гарантій достовірності відомостей про одержані фактичні дані. Ця умова забезпечується:
1) вибором достовірних джерел доказової інформації;
2) дотриманням тих тактичних умов і прийомів проведення слідчих дій, що створюють передумови для отримання достовірних результатів;
3) застосування таких технічних засобів, які дозволяють повно з'ясувати, точно зафіксувати і надійно зберегти докази.
Підводячи підсумок, слід зазначити, що процес доказування виступає різновидом пізнання і будується на відповідних закономірностях встановлення об'єктивної істини по справі. Змістом процесу доказування є практична і логічна діяльність суб'єкта доказування. Елементами такої діяльності виступають: у кримінально-процесуальному праві (нормативно закріплені) - збирання (фіксація як елемент збирання), перевірка й оцінка доказів та обґрунтування завдяки їм відповідних тверджень, рішень, висновків у справі; у теорії доказів - сукупність елементів дещо розширено, що обумовлено теоретичною необхідністю: виявлення, отримання, формування, дослідження, використання доказів. Усі елементи процесу доказування пов'язані між собою та мають відповідну правову, процесуальну форму. Результатом такої доказової діяльності є моделювання слідчої ситуації, побудова версій і, як наслідок, досягнення мети кримінально-процесуального процесу - встановлення істини у справі.
Література:
1. Арсеньев В.Д. Доказывание фактических обстоятельств дела в советском уголовном процессе. - М., 1967. - С.18.
2. Белкин А.Р. Теория доказывания. - М.: Норма, 1999. - 415 с.
3. Бентам И. О судебныхъ доказательствах. - К., 1876. - 421 с.
4. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. - Тула: Автограф, 2000. - С. 35-38.
5. Гмирко В.Г. Структура діяльності з доказування // Вісник Дніпропетр. ун-ту, 1995. - С. 54-58.
6. Гродзинский М.М. Учение о доказательствах и его эволюция. - Харьков, 1925. - С. 44-56.
7. Зажицький В.Г. Предмети пізнання, доказування і дослідження в кримінальному судочинстві // Сучасні проблеми держави і права. - К., 1990. - 146 с.
8. Курылев С.В. Доказывание и его место в процессе судебного познания // Труды ИГУ. - 1955. - Т.ХІІ. - С. 57-60.
9. Костін М. Поняття "доказування" у кримінальному процесі України // Право України. - 2004. - № 1. - С. 143-147.
10. Костін М. Доказування і сучасна модель кримінального судочинства // Економіка, фінанси, право. - 2003. - № 4. - С. 36-39.
11. Кипнис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве. - М., 1995.
12. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. - Львів, 1978. - 220с.
13. Сибільова Н.В. Допустимість доказів у кримінальному процесі. - К., 1991. - 62 с.
14. Строгович М.С. Теория судебных доказательств / Отв. ред. А. Ларин. - М., 1991. - 332 с.
15. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств. - Харьков: РИФ "Арсис", 1998. - 255 с.
Loading...

 
 

Цікаве