WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Процес доказування у кримінальних справах - Реферат

Процес доказування у кримінальних справах - Реферат

тут ми не погоджуємось з думкою М. Костіна, який стверджує, що збирання і практичні дії з перевірки доказів не повинні включатись у поняття доказування у кримінальному процесі [5]. Таким чином, автор зводить процес доказування лише до односторонньої діяльності суб'єкта доказування - логічної, і виключає практичні дії, тим самим заперечуючи самому собі, що термін "доказування" вживається у обох значеннях - логічному обґрунтуванні певної тези, твердження і практичному.
Збирання доказів є необхідним елементом процесу доказування.
У науці кримінально-процесуального права щодо змісту збирання доказів немає одностайної думки. Деякі науковці включають в це поняття виявлення, фіксацію, вилучення і зберігання доказів (А.І. Вінберг, І.Б. Михайлівська, М.С. Строгович); інші додають ще й дослідження доказів (Н.В. Терзієв, Л.М. Карнєєва, В.П. Колмаков), їх пошук (А.Р. Ратінов), сприйняття (С.О. Шейфер), витребування і закріплення (П.А. Лупинська).
Але слід пам'ятати, що збирання доказів - це поняття комплексне. Воно включає в себе їх виявлення, отримання, фіксацію, вилучення і зберігання. Збирання доказів полягає в пошуку та виявленні джерел і носіїв доказової інформації, отриманні, закріпленні (фіксації) у передбаченій законом процесуальній формі фактичних даних. Елементами процесу збирання доказів є:
Виявлення доказів - їх пошук, виділення тих або інших фактичних даних, які можуть мати доказове значення. Це початкова стадія збирання. Збирати можна лише те, що розшукали, виявили суб'єкти доказування.
Суб'єктивними факторами, які сприяють перетворенню об'єктивно існуючої можливості виявлення доказів у дійсність їх виявлення є:
1) знання суб'єктом доказування загальних закономірностей виникнення інформації про злочин і злочинця;
2) знання того, що в даний момент може являти собою доказ (один і той же об'єкт залежно від ситуації може мати і не мати доказового значення, тому його "властивість доказовості" сама має ситуаційний характер і стає проявом певної тенденції);
3) знання прийомів і засобів виявлення доказів і вміння їх застосовувати;
4) наявність необхідних суб'єктивних якостей (спостережливість, уява, терпіння, здатність логічно мислити тощо).
Ситуація визначає особливості процесу виявлення доказів. Схожість певних ситуацій між собою, повторюваність їх загальних рис, закономірність, створюють умови для групування і узагальнення цих процесів, для їх типізації. Типізація процесів виявлення доказів означає пізнання закономірностей, які ними керують.
Отримання доказів. Докази можуть бути отримані в результаті слідчих і судових дій, інших процесуальних дій ( вимога осіб і органів, які ведуть процес, пред'явити предмети і документи або провести ревізію), а також подання документів з власної ініціативи учасниками процесу, іншими громадянами, підприємствами, установами, організаціями. Докази можуть бути отримані в стадії порушення кримінальної справи при оформленні явки з повинною, прийнятті заяв і повідомлень про злочин від громадян.
Виходячи із змісту доказування як діяльності зі збирання, дослідження, оцінки й використання доказів, розрізняють процесуальні (процедурні) та пізнавальні способи і засоби доказування.
До процесуальних способів збирання і дослідження належать:
а) слідчі дії (вичерпний перелік, передбачений КПК України);
б) процесуальні дії:
- дослідча перевірка в стадії порушення кримінальної справи - заяви і повідомлення, отримання пояснень, ревізійних та інших пояснень;
- витребування документів і предметів за ініціативою суб'єкта доказування;
- прийняття повідомлень і предметів, документів від учасників процесу, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і окремих громадян.
Усі ці способи мають процесуальну форму у єдності із змістом.
Криміналістичні засоби і методи пізнання, що використовуються при доказуванні, розрізняються за джерелом походження, змісту, межі і суб'єкта застосування [2, с. 49-59].
За джерелом походження засоби і методи можуть бути результатом:
1) розвитку і удосконалення практики протидії злочинності: оперативно-розшукової, слідчої, експертної, судової;
2) досягнень технічних, прикладних наук, на базі яких розробляються нові і удосконалюються існуючі засоби і методи розслідування та запобігання злочинам;
3) криміналістичних наукових досліджень.
За змістом засоби і методи, що використовуються в доказуванні, поділяються на технічні, тактичні і методичні.
За метою застосування розрізняють:
4) криміналістичні засоби і методи судового дослідження (у т. ч. доказування);
5) криміналістичні засоби і методи попередження злочинів.
Критеріями оцінки криміналістичних засобів і методів виступають ефективність, надійність, безпека і допустимість їх застосування у доказуванні.
Формування доказів. Даний термін невідомий процесуальному закону, але зустрічається у наукових працях багатьох процесуалістів. Іноді формування доказів ототожнюють із їх створенням. Але слідчий не створює тих фактичних даних, які містяться в протоколі, а лише надає їм обумовлену законом форму. Тому формування доказів - це надання законної форми отриманим відомостям, інформації. Формування доказів складається з виконання органами досудового розслідування й судом пошукових, пізнавальних, посвідчувальних і правозабезпечувальних заходів [10]. Таким чином, результатом діяльності суб'єкта доказування з формування доказів є ситуація, коли матеріальні та ідеальні сліди злочину набувають статусу доказів де-юре. При цьому наперед не вирішується питання щодо доброякісності, достовірності та допустимості доказів і можливості їх використання для встановлення істини у справі. У деяких випадках доказ може так і залишитися результатом пошуково-пізнавальних операцій суб'єкта доказування на певному етапі розслідування [2, с. 86-90].
Одним із елементів збирання доказів є їх фіксація. Серед форм фіксації доказової інформації в теорії судових доказів виділяють:
1) вербальну - складання протоколів, звукозапис;
2) графічну - схематичні, масштабні плани, креслення, малюнки тощо;
3) предметну - вилучення предмета, виготовлення його матеріальної моделі: реконструкція, копіювання, знімки, відбитки;
4) наочно-образну - фотографування, кінозйомка, відеозапис, голографія.
доказування за допомогою проведення слідчих дій.
Фіксація є винятково компетенцією особи, яка проводить досудове розслідування, прокурора і судді.
З метою з'ясування належності зібраних доказів для встановлення істини у справі, докази підлягають всебічній перевірці. При цьому з'ясовуються та аналізуються інформаційні якості зібраних матеріалів, встановлюється, чи додержані процесуальні правила збирання доказів, чи зіставляються докази між собою.
Зберігання доказів - полягає у прийнятті заходів зі зберігання самих доказів або їх доказовихвластивостей, а також має на меті забезпечити можливість їх використання в будь-який момент доказування. Заходи зі збереження доказів мають як процесуальний, так техніко-криміналістичний характер.
Loading...

 
 

Цікаве