WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Процес доказування у кримінальних справах - Реферат

Процес доказування у кримінальних справах - Реферат


Реферат на тему:
Процес доказування у кримінальних справах
Процес доказування, як відомо, розглядають у гносеологічному та функціональному аспектах. Гносеологічна сторона доказування полягає в пізнанні обставин, які складають предмет доказування, з метою встановлення істини у справі. Функціональна ж сторона цього процесу полягає у роботі з доказами: їх збиранні, дослідженні, оцінці й використанні. Ці дії суб'єкта доказування створюють стадії або елементи процесу доказування.
Процесу доказування в теорії доказів, науці кримінально-процесуального права приділялась увага в різні часові періоди переважно вченими-криміналістами щодо тактичних прийомів і способів здійснення доказування у кримінальній справі (Г. Гросс, Е. Локар, А. Вейнгарт, М. Сторогович, У. Уильз, Р. Бєлкін, С. Трегубов, В.А. Банін та інші). В Україні досліджувалися проблеми предмета доказування, доказів, носіїв і джерел доказової інформації, умов їх допустимості та інших інститутів теорії доказів як у загальному аспекті, так і щодо розслідування злочинів у сфері оподаткування (М.М. Михеєнко, М. Гродзинський, В.М. Тертишник, В.О. Попелюшко, В.Т. Нор, О.В. Левицький, В.В. Лисенко, М. Костін, Г.Л. Чигирина). Проте, незважаючи на вирішальне значення процесу доказування в теорії доказів і кримінально-процесуальній діяльності, питання елементів (стадій) доказування як практичної і логічної діяльності залишається актуальним і недостатньо вирішеним. Поняття і зміст процесу доказування і стане предметом огляду даної статті.
Предметом досліджень у кримінально-процесуальній діяльності є злочин як акт людської діяльності, як специфічне явище встановлення змісту якого є одним із завдань доказування. Це завдання вирішується лише за допомогою фактичних даних про злочин, тобто тієї інформації, яка в установленому законом порядку визнається доказами по справі. Процес виникнення інформації має закономірний характер. Така закономірність базується на знаннях про всезагальність властивості відображення. Відображення в свою чергу притаманне будь-якій матерії, будь-який матеріальний процес відображається в інших матеріальних процесах, пов'язаних з ним.
Виходячи із закону діалектики про взаємозв'язок і взаємообумовленість явищ матеріального світу можна зробити висновок про те, що взаємозв'язок при відображенні є одним із необхідних і універсальних зв'язків об'єктивної дійсності: якщо будь-який матеріальний процес пов'язаний з іншими процесами, то не існує ізольованих явищ, а відповідно, не існує явищ, які принципово не відображаються.
Подія злочину - один із матеріальних процесів, і тому знаходиться у зв'язку і взаємообумовленості з іншими процесами, подіями і явищами, відображається в них і сам виступає відображенням інших процесів [7, с. 131].
Отже, сам процес виникнення інформації є процесом відображення, а її виникнення - результат цього процесу. Оскільки ж подія злочину відображається в навколишньому середовищі, елементами якого є не тільки речі, предмети, а й люди, у свідомості яких відображається ця подія, то і процес виникнення інформації про злочин є закономірністю.
Даний процес має ситуаційний характер, тобто залежить від умов, в яких протікає, від ситуації. Ситуаційність процесу виникнення інформації про подію та її учасників й обумовлює те, що закономірності, які керують цим процесом, проявляються як тенденції. Ступінь здійснення цієї тенденції залежить від конкретної обставини.
Визначення кола й змісту ситуаційно типових процесів виникнення і зникнення відображень події і самих цих відображень стає основою для розробки рекомендацій з типових для цих ситуацій дій суб'єкта доказування.
Доказування як пізнавальний процес можна розглядати як процес накопичення, переробки, передачі і використання доказової інформації.
Доказова інформація мовою теорії доказів - це ступінь зв'язку доказів з подією, до якої вони відносяться, що знаходяться у прямій залежності від кількісного і якісного змісту цих змін. У теорії доказів інформація розглядається в семантичному і прагматичному аспектах, які виступають розділами семіотики, що досліджує властивості знакових систем [15, с. 28-35].
Семантика - вивчає знакові системи, як засоби відображення смислу (інтерпретації знаків і знакових сполучень).
Прагматика - вивчає відношення між знаковими системами і тими, хто сприймає , інтерпретує і використовує відомості, що в них містяться.
Семантика і прагматика досліджують інформацію щодо її значення, змісту, цінності та доцільності.
Сутність інформаційних процесів при доказуванні полягає в наступному:
1) доказування - це процес, який полягає в отриманні, зберіганні, передачі й переробці інформації з метою виконання спеціальних завдань судочинства;
2) доказ - це сигнал - образ або повідомлення, як єдність змісту, джерела і форми;
3) інформація (доказова, судова, ідентифікаційна) - це відомості про обставини, які становлять предмет доказування.
У структурі доказування наявні і поєднуються пізнавальні (пошукові та інформаційні процеси), комунікативні (фіксація та забезпечення передачі фактичних даних у часі та просторі), посвідчувальні (закріплення, підтвердження достовірності фактичних даних) та обгрунтовуючі елементи [5, с. 54-56].
Пізнавальний елемент доказування полягає у виявленні джерел доказової інформації та отриманні фактичних даних щодо обставин, які входять у предмет доказування по справі.
Комунікативний елемент доказування полягає в тому, що сприймаючи доказову інформацію, слідчий мислить себе частиною "пізнавальної системи", частками якої є всі посадові особи, які здійснюють пізнавальну діяльність у кримінальному процесі. Його завдання полягає в тому, щоб перетворити "істину в собі" в "істину для всіх".
Процесуальна форма збирання та дослідження доказів виступає універсальним комунікативним і посвідчувальним засобом, засобом передачі доказової інформації адресату та створення необхідних гарантій її надійності, достовірності та допустимості у справі.
Посвідчувальний елемент доказування проявляється в документуванні та засвідченні в установленому порядку виявлених даних, а водночас і самої процедури одержання доказів для того, щоб обґрунтувати їх достовірність і правильність висновків, зроблених на їх основі [8]. При реалізації вказаного елемента в процесі доказування здійснюється надійне закріплення доказів.
Підсумок доказування - висновок у справі - являє собою результат синтезу чуттєво-практичної (пізнавально-засвідчувальної і комунікативної) та розумової (оціночної та обґрунтовуючої) діяльності суб'єктів доказування.
Якщо розглядати процес доказування в аспекті практичної діяльності, то він поділяється на декілька взаємопов'язаних частин: збирання (пошук, вилучення та закріплення) доказів; дослідження, перевірка, оцінка та використання доказів.
Для того, щоб докази використовувались як засоби доказування, їх потрібно збирати, тобто надати можливість суб'єкту доказуваннявикористати їх саме як докази, виділити їх з фактичних даних за ознакою важливості для справи. І
Loading...

 
 

Цікаве