WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Протидія злочинам у кредитно-фінансовій системі за карними кодексами європейських країн (порівняльна характеристика) - Реферат

Протидія злочинам у кредитно-фінансовій системі за карними кодексами європейських країн (порівняльна характеристика) - Реферат

вказаний склад злочину в ринкових умовах є сумнівним. Зважаючи на основні тенденції формування концепції європейського карного права, дане діяння необхідно декриміналізувати.
При розгляді наступних злочинів - що посягають на суспільні відносини забезпечення інтересів юридичних чи фізичних осіб та держави, пов'язаних із неплатоспроможністю, необхідно зазначити, що при вчиненні таких діянь шкода може заподіюватись в одних випадках кредитно-фінансовим відносинам, а в інших певним видам господарських відносин. До вказаних злочинів відносяться: фіктивне банкрутство (ст. 218 КК України, ст. 257 КК Іспанії), доведення до банкрутства (ст. 219 КК України, ст. 301 КК Польщі, п. 2, 8(2) ст. 283 КК Німеччини, ст. 159 КК Австрії, ст. 260 КК Іспанії, ст. 165 КК Швейцарії), приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК України, п. 7(а), (б) ст. 283 КК Німеччини, ст. 156 КК Австрії), незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК України, ст.300 КК Польщі, п. 1,4,5,6 ст. 283 КК Німеччини, ст. 159 КК Австрії, ст.ст. 259, 261 КК Іспанії, ст. 164 КК Швейцарії). Аналіз кримінально-правових норм європейських держав, на відміну від норм КК України, свідчить про дещо різний підхід до розуміння злочинних діянь, пов'язаних із неплатоспроможністю. Зокрема, склад злочину, передбачений ст. 218 КК України, характерний лише для КК Іспанії. Іншими європейськими країнами таке діяння не визнається кримінально карним. Відповідно до законодавства Данії, всі порушення, пов'язані з неплатоспроможністю, не є злочинними і їх віднесено до адміністративної відповідальності. Аналогічна ситуація простежується щодо відповідальності за приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК України). За карним законодавством Польщі, Іспанії, Данії, Швейцарії вказане діяння не вважається злочинним.
Проте простежується підвищена увага такому злочину, як незаконні дії у разі банкрутства. Об'єктивний бік складу злочину за карним законодавством європейських країн характеризується дещо більшим переліком злочинних діянь, ніж злочину, передбаченого ст. 221 КК України: виплата або забезпечення виплати боргу деяким кредиторам, при заподіянні шкоди (ст. 302 КК Польщі), порушення обов'язку ведення бухгалтерських книг (ст. 283b КК Німеччини, ст. 166 КК Швейцарії), сприяння одному із кредиторів (ст. 283с КК Німеччини, ст. 158 КК Австрії, ст. 167 КК Швейцарії), сприяння неплатоспроможному кредитору (ст. 283d КК Німеччини), шахрайський конкурс (ст. 163 КК Швейцарії), заподіяння шкоди чужому кредитору (ст. 157 КК Австрії) тощо. Про підвищену увагу до незаконних дій у разі банкрутства свідчать значні відмінності в суворості покарання порівняно з іншими злочинами, пов'язаними з неплатоспроможністю. Верхня межа позбавлення свободи за КК Польщі в разі вчинення незаконних дій у разі банкрутства становить 8 років, при вчиненні інших злочинних діянь, пов'язаних з неплатоспроможністю така межа становить 5 років, в КК Німеччини 10 і 5 років, в КК Австрії 5 і 2 роки відповідно. У КК Україні така межа сягає 3 років за всі види вказаних злочинів.
Наступний вид злочинів - злочини, що посягають на суспільні відносини в сфері забезпечення законності фінансування, кредитування, здійснення певних видів діяльності в КФС. До цієї групи злочинів у КФС, відповідальність за які закріплено в більшості КК європейських країн, відносяться найбільш небезпечні посягання, такі як: легалізація (відмивання) грошових коштів (ст. 209, 209-1 КК України, ст. 299 КК Польщі, ст. 261 КК Німеччини, ст. 165 КК Австрії, ст. 301 КК Іспанії, ст. 305bis КК Швейцарії), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України, ст. 297 КК Польщі, ст.ст. 264-1, 265 КК Німеччини, ст.ст. 152, 153b КК Австрії, ст.ст. 308, 309 КК Іспанії, ст. 298(1) КК Данії, ст. 305 ter КК Швейцарії). Відмивання коштів є найбільш небезпечним злочином цієї групи. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, обсяг відмитих коштів щорічно складає від 2 до 5 відсотків світового валового продукту, тобто від 600 до 1500 млрд. доларів США [6]. Експерти зазначають, що найближчим часом цей показник істотно зросте у зв'язку із впровадженням єдиної європейської валюти і недостатнім регулюванням фінансових операцій у сфері нових електронних технологій [7]. Очевидно, що міжнародний характер такого злочину, заподіяння надто великих матеріальних збитків, дестабілізація нормального функціонування світової КФС, стали підґрунтям криміналізації даних діянь більшості країн Європи. До речі, криміналізація відмивання коштів в Україні відбулась у зв'язку з підписанням нашою державою відповідних міжнародно-правових документів (є типовим конвенційним злочином) [5]. Звертає на себе увагу суворість покарання за КК України при вчиненні легалізації (відмивання) коштів. Верхня межа покарання в даному випадку становить 12 років позбавлення волі, хоча за КК європейських країн дана межа не перевищує 5 років позбавлення свободи у Польщі, Австрії, ув'язнення у Швейцарії, 6 років у Іспанії, 10 років у Німеччині.
Не меншої актуальності в європейських країнах набула криміналізація діянь, пов'язаних із шахрайством з фінансовими ресурсами. Крім класичного розуміння даного злочину (надання суб'єктом господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам влади, кредитно-фінансовим установам з метою одержання кредитів, субвенцій, дотацій, тощо) в деяких КК країн Європи закріплено ряд статей, які встановлюють відповідальність за різні завуальовані форми вчинення фінансового шахрайства. Прикладом вказаного є шахрайство з фальсифікуванням страхового випадку (ст. 298 КК Польщі, ст.ст. 263 (5), 265 КК Німеччини, ст. 151 КК Австрії), шахрайство при капіталовкладенні (ст. 264а КК Німеччини), ланцюгові ігри та створення фінансових пірамід (ст. 168а КК Австрії), шахрайство з використанням заборонених чеків, строкових зобов'язань, векселів (ст. 250 (3) Іспанії) тощо. Така конкретизація кримінально-правових норм має велике значення для правильної кваліфікації відповідного злочинного діяння, особливо у випадках, коли виникають
Loading...

 
 

Цікаве