WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Провадження у справах про порушення митних правил і шляхи їх удосконалення - Реферат

Провадження у справах про порушення митних правил і шляхи їх удосконалення - Реферат


Реферат на тему:
Провадження у справах про порушення митних правил і шляхи їх удосконалення
Провадження у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі митним органам, за своїм змістом і призначенням займає важливе місце серед інших видів діяльності Державної митної служби України. Дане положення ґрунтується на змісті адміністративної діяльності митних органів як специфічній, виконавчо-розпорядчій, підзаконній, державно-владній діяльності з контролю за дотриманням митного законодавства.
Провадження у справах про порушення митних правил - це правовий інститут, у межах якого регулюються процесуальні адміністративно-деліктні відносини і забезпечується вирішення зазначених справ, а також попередження адміністративних порушень митних правил.
У запропонованому визначенні немає згадки про норми - основний елемент механізму правового регулювання, однак поняття правового інституту і регулювання адміністративно-деліктних відносин нічого, крім регулюючої функції норм, не припускає.
Адміністративно-процесуальні норми, що входять до інституту провадження в справах про адміністративні порушення митних правил, регулюють порядок реалізації відповідних матеріальних норм, процедури їх застосування, процес здійснення примусового впливу на винних за допомогою адміністративних стягнень. Іншими словами, вони регламентують комплекс адміністративно-деліктних відносин.
Однак у чинному адміністративно-процесуальному законодавстві, а також у Митному кодексі України відсутня норма права, в якій була б виражена потенційна правова характеристика провадження в справах про адміністративні правопорушення, різновидом якого і є провадження, що розглядається. У зв'язку з цим у науковій юридичній літературі воно визначається як процесуальне правовідношення, що виникає щодо притягнення до адміністративної відповідальності і ототожнюється із системою адміністративно-процесуальних норм, які регулюють діяльність певних суб'єктів щодо порушення та розгляду справ про адміністративні проступки [72, с. 30-37].
Адміністративне провадження у справах про порушення митних правил, як адміністративно-процесуальна діяльність митних органів, здійснюється на основі норм адміністративно-процесуального права.
Основним законодавчим актом, що регламентує здійснення провадження у справах про порушення митних правил, є Митний кодекс України, в якому знайшли відображення майже всі основні питання, пов'язані з діяльністю як посадових осіб митних органів щодо порушення справ, їх розслідування, розгляду та виконання винесених постанов про застосування примусових заходів, так і інших суб'єктів провадження.
Разом з тим необхідно зазначити, що в Митному кодексі України не визначені завдання провадження, обставини, що виключають провадження, принципи провадження, доказування по справі та деякі інші процесуальні норми, що мають важливе значення для здійснення митними органами своїх адміністративно-юрисдикційних повноважень.
Як свідчить практика, провадження у справах про порушення митних правил найчастіше починається в результаті безпосереднього виявлення посадовими особами порушень митних правил. Вказаний привід відрізняється від інших перш за все тим, що питання про порушення справи вирішується за власною ініціативою особи, яка виконує функції митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України предметів, товарів, транспортних засобів, валюти та цінностей.
Вказана ситуація дозволяє посадовій особі вжити всіх необхідних заходів щодо припинення правопорушення, затримання правопорушника, знаходження та закріплення доказів.
Для порушення справи про порушення митних правил недостатньо лише приводу для порушення справи. Потрібна також наявність законної підстави для порушення справи, під якою слід розуміти фактичні дані, що вказують на ознаки правопорушення.
Аналіз матеріалів практичної діяльності митних органах свідчить, що більшість усіх фактів правопорушення виявляються під час проведення митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів, тому протоколи про порушення митних правил складаються найчастіше оперативно-інспекторським складом функціональних відділів митних органів.
Цими ж митниками здійснюються й первинні дії, спрямовані на встановлення та закріплення слідів правопорушення. Відсоток справ, що порушуються посадовими особами підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, значно менший. Як правило, його складають справи, що порушуються за матеріалами, які були отримані від інших правоохоронних органів.
Необхідно зазначити, що у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі митним органам, ще має місце ряд значних проблем, які потребують послідовного вирішення.
Так, по-перше, потребують чіткого законодавчого закріплення принципи провадження, яким як у КУпАП, так і в Митному кодексі України приділена недостатня увага, оскільки вони найчастіше як принципи не визначені.
При цьому йдеться не про всі принципи, властиві цьому провадженню, а лише про ті з них, які впливають на законність постанови по справі. Тобто такі принципи розгортаються в цілу систему вимог, порушення яких тягне визнання постанови незаконною.
Недостатньо при цьому тільки закріпити принципи провадження, весь зміст процесуальної частини має відповідати їх вимогам. Це, зокрема, такі принципи: законність, розгляд справи на засадах рівності громадян, презумпція невинуватості, забезпечення права на захист, встановлення об'єктивної (матеріальної) істини, публічність (офіційність), гласність (відкритість) розгляду справи, безпосередність, самостійність і незалежність суб'єктів адміністративної юрисдикції в прийнятті рішень, національна мова провадження та інші.
По-друге, велика кількість справ про адміністративні порушення митних правил розглядається різними посадовими особами, які в ряді випадків не мають юридичної освіти, а тому допускаються упередженість і суб'єктивізм, порушення вимог законності притягнення порушників до адміністративної відповідальності, що призводить до оскаржень прийнятих рішень по справах.
По-третє, для забезпечення режиму законності необхідно не тільки гарантувати права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, але і на гарантіях, прав особи, якій правопорушенням заподіяно шкоду, тобто потерпілому. Тому доцільно права потерпілого визначити в окремій статті МК України, причому значно розширивши їх коло. Це дозволить потерпілому, захищаючи свої права, бути активним учасником провадження.
На нашу думку, як мінімум, права потерпілого необхідно закріпити в такому ж обсязі, в якому в ст. 366 МК України це зроблено щодо осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил.
По-четверте, у Митному кодексі України повинно бути чітко визначено підстави та приводи порушення провадження. Єдиною фактичною підставою порушення провадження є наявність в діянніособи складу адміністративного проступку. Проте самої лише фактичної підстави недостатньо для того, щоб провадження у справі розпочалося. Для цього необхідна ще й формальна, процесуальна підстава, тобто інформація про правопорушення. Іншими словами, крім підстави для порушення справи про адміністративний проступок, має бути ще й привід.
До приводів, закріплених у ст. 360 МК України, на нашу думку, необхідно також віднести:
- звернення (письмові або усні) громадян;
- повідомлення посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;
- повідомлення засобів масової інформації;
- повідомлення об'єднань громадян.
Закріплення в МК України звернення громадян як приводу до порушення провадження стане однією з гарантій того, що їх права будуть надійно захищені.
По-п'яте, слід посилити загальне значення процесуальних строків і відповідальність суб'єктів юрисдикції за їх дотримання. У наш час порушення того чи іншого строку (наприклад, строку розгляду справи про порушення митних правил - ст. 389 МК України) практично ніяких правових наслідків не тягне. Вважаємо, що недодержання встановленого строку розгляду справи повинно бути підставою для скасування постанови і закриття справи, інакше взагалі відпадає потреба в його регулюванні.
По-шосте, нормативне закріплення процедур притягнення до адміністративної відповідальності як у цілому, так і в діяльності митних органів в цій сфері зокрема потребує подальшого розвитку і удосконалення. У зв'язку з цим необхідно прискорити роботу з підготовки і прийняття Кодексу України про адміністративні проступки, реалізувавши в ньому всі новітні розробки юридичної науки, в тому числі присвячені дослідженню проблем провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Література:
1. Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92 - VI // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.
2. Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил: Затверджені наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2004 року № 936 // www.liga.net
3. Бандурка О.М., Тищенко Н.М. Административний процесс: Учебник. - Харьков: Изд-во НУВД, 2001. - 352 с.
4. Дусик А.В. Проблеми провадження у справах про порушення митних правил. Контроль як спосіб забезпечення законності // Митна справа. - 2002. - № 2. - С. 12-16.
Loading...

 
 

Цікаве