WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми розмежування власних і делегованих повноважень органів центральної та місцевої влади - Реферат

Проблеми розмежування власних і делегованих повноважень органів центральної та місцевої влади - Реферат

повноважень центральними або регiональними органами мiсцевi органи самоврядування повиннi, наскiльки це можливо, мати свободу пристосування їхнього здiйснення до мiсцевих умов.
Пiсля укладення Конституційного договору мiж Президентом України та Верховною Радою України "Про основнi засади та функцiонування державної виконавчої влади i мiсцевого самоврядування в Україні на перiод до прийняття нової Конституцiї України" було прийнято окремий підзаконний нормативно-правовий акт, присвячений делегованим повноваженням. Ним став Указ Президента України вiд 30 червня 1995 року "Про делегування повноважень державної виконавчої влади головам та очолюваним ними виконавчим комiтетам сiльських, селищних i мiських Рад" [17]. Даний указ значно розширив обсяг делегованих повноважень, згiдно з ним, сiльським, селищним і мiським радам передавалося тринадцять видiв повноважень, мiським радам (мiст обласного пiдпорядкування) - двадцять дев'ять видiв делегованих повноважень.
Прийняття Конституцiї України та Закону України "Про мiсцеве самоврядування в Украї-нi" вiд 21 травня 1997 року заклали якiсно новi правовi основи функцiонування iнституту делегованих повноважень. У статтi 1 Закону визначено, що делегованi повноваження - це повноваження органiв виконавчої влади, наданi органам мiсцевого самоврядування законом, а також повноваження органiв мiсцевого самоврядування, що передаються вiдповiдним мiсцевим державним органам за рiшенням районних, обласних рад.
Разом з тим iнститут делегованих повноважень не отримав бажаного та необхiдного законодавчого розвитку. Закон України "Про мiсцеве самоврядування в Українi" 1997 року лише частково вирiшив питання фiнансування делегованих державою повноважень органам мiсцевого самоврядування. Поряд із вказiвкою у Законi на джерело фiнансування делегова-них повноважень за рахунок коштiв державного бюджету в ньому не вмiщено норм, нi вказiвок на їхнє знаходження в iнших нормативно-правових актах стосовно механiзму фiнансування додаткових видаткiв органiв мiсцевого самоврядування, а також витрат органiв мiсцевого самоврядування, що виникли внаслiдок рiшень органiв державної влади i попередньо не забезеченi вiдповiдними фiнансовими ресурсами. Крiм того, вiдсутнiсть чiткого розподiлу вiдповiдальностi мiж вiдповiдними рiвнями самоврядної влади на виконання тих чи iнших повноважень (до речі, це стосується як самоврядних, так i делегованих повноважень) та невизначеність розподілу витрат, пов'язаних із виконанням, у даному випадку, делегованих державою повноважень мiж рiзними рiвнями мiсцевих бюджетiв, так чи iнакше, впливає на ефективнiсть їхнього виконання, а вiдповiдно i на рiвень забезпечення конституцiйних гарантiй населення.
На нашу думку, делегуючи певні повноваження і загальнодержавні функцiї органам мiсцевого самоврядування потрібно перш за все виходити iз доцiльностi передачi таких функцiй (за умови фiнансування державою виконання цих повноважень у повному обсязi), з огляду на реальну можливiсть практичного виконання переданих повноважень саме органом мiсцевого самоврядування. Тут можна навiть додати - i з метою "розвантаження" органiв державної влади вiд тих функцiй, якi зручнiше та ефективнiше здiйснювати на рiвнi самоврядних органiв. Крiм того, необхiдно враховувати, чи тi функцiї, що передаються, пов'язанi iз виконанням соцiальних конституцiйних загальнодержавних гарантій чи нi.
При розмежуваннi функцiй i завдань центральних і мiсцевих органiв влади вихiдною точкою повинно слугувати оптимальне, науково-обґрунтоване, iз урахуванням прийнятного зарубiжного досвiду розвинених демократiй, спiввiдношення загальнодержавних, колектив-них, групових та особистих iнтересiв за iєрархiєю державної та самоврядної влади, та закрiп-лення за рiзними рiвнями влади повноважень, якi кожен із них, виходячи iз своєї правової природи, призначення в системi державних чи самоврядних органiв і фактичної можливостi надання вiдповiдних послуг, здатний виконати в повному обсязi.
При дослiдженнi цього питання цiкавим є досвiд не лише захiдноєвропейських, а й центрально- та схiдноєвропейських держав. Бiльшiсть з них, як i Україна, лише в останнi роки почали розвиватися на демократичних засадах.
Тому як з огляду на обов'язок держави забезпечувати конституцiйнi гарантiї щодо надання соцiальних послуг населенню, так i у зв'язку з підписанням Європейської Хартії про мiсцеве самоврядування наша держава, в особi вiдповiдних компетентних органiв, зобов'язана чiтко розмежувати компетенцiю та видатки центральних і мiсцевих органiв влади, а також видатки мiж рiзними рiвнями мiсцевої влади. Згiдно зі статтею 4 п. 4 Європейської Хартiї про мiсцеве самоврядування, повноваження якими надiляється мiсцева влада, як правило, повиннi бути повними та виключними.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок про те, що розмежування завдань і функцiй мiж органами центральної влади та органами мiсцевого самоврядування повинно здiйснюватися на основi принципiв доцiльностi та ефективностi. Те коло повноважень, щоповинно виконуватися, доцільно покласти на той рiвень влади, який здатний виконати їх найкраще.
Література:
1. Федерализм: энциклопедический словарь. - М.: Инфра-М, 1997.
2. Буковинський С.А. До питання про бюджетний кодекс України // Фінанси України. - 2003. - № 4. - С. 3-13.
3. Всесвітня декларація місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. - К, 1994. - Вип. 1-2 (6-7). - С. 65-69.
4. Європейська Хартія про місцеве самоврядування 1985 р., ратифікована Україною 15 липня 1997 р. // Місцеве та регіональне самоврядування України. - К., 1994. - Вип. 1-2 (6-7).
5. Кравченко В.І. Політика і стратегія децентралізації в Україні // Фінанси місцевого самоврядування України. - К., 2001. - С. 102-113.
6. Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР і місцеве самоврядування: Закон України від 27 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 28. - Ст. 387.
7. Заверуха О.Б. Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування в Україні: Дис... канд. юрид. наук. - Чернівці, 2001. -236 с.
8. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97 // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.
9. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.
10. Розпутенко І. Управлiння державними видатками в перехiдних eкономiках. - Київ, 1993. - С. 223.
11. Лунiна I. Мiсцевi бюджети України: пошук нових пiдходiв до проведення реформ // Економiка України. - 1997. - С. 31-41.
12. Крохина Ю.А. Город как субъект финансового права. - Саратов, 2000. - С. 99.
13. Чичерин Б.О народном представительстве. - М., 1899. - С. 759.
14. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / За ред. Ю. Немеца ( переклад з англ.). - Київ: Основи, 1998. - С. 542.
15. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - № 37-38.
16. Воронова Л.К. Про правове регулювання вiдносин у галузi мiсцевих фінансів // Мiжнародна науково-практична конференцiя "Правове регулювання державних доходiв та видаткiв". - Харків, 1998. - С. 9-16.
17. Про делегування повноважень державної виконавчої влади головам та очолюваним ними виконавчим комiтетам сiльських, селищних i мiських Рад: Указ Президента України від 30 грудня 1995 року // Голос України. - 1996. - 11 січня.
Loading...

 
 

Цікаве