WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми конституційного закріплення принципів податкового права - Реферат

Проблеми конституційного закріплення принципів податкового права - Реферат

акті питання відповідальності та обов'язків податкових органів носять чітко не окреслений декларативний характер.
З урахуванням сказаного, можна зробити висновок, що хоча в закони та інші нормативно-правові акти і вносилися зміни та доповнення, але при цьому не ставилася ціль привести їх у відповідність до Конституції України. Зміни і доповнення носили в основному організаційно-функціональний характер і не завжди торкалися розвитку податкових законів і включення в них конституційних норм про права і свободи людини і громадянина, а також про систему оподаткування в цілому.
Узагальнюючи сказане, зазначимо, що принцип законності повинен розглядатися з погляду його функціональності. Якщо визнання пріоритету прав і свобод особистості, сприйняття людини як основної цінності є мета держави і суспільства, то реалізація принципу законності - засіб досягнення цієї мети. Конституційне закріплення принципу законності повинне відповідати вимогам сучасного розуміння ролі права і закону. Соціально позитивний ефект його реалізації залежить як від розвитку законодавчої бази, заснованої на конституційних нормах, так і від рівня сприйняття даного принципу громадською думкою.
Третім важливим моментом у практиці застосування податкового права є реалізація принципу обов'язкової сплати податків, обліку платників податків. Обов'язок платити податки відповідно до ст. 67 Конституції України лежить у контексті її розділу ІІ "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Це означає, що конституційні обов'язки випливають, перш за все, із конституційних прав і свобод. Формулювання обов'язку платити законно встановлені податки передбачає необхідність використання судового захисту для обгрунтування законності відчуження грошових коштів при оподаткуванні і захисті майнових інтересів платників податків від неправомірних дій посадових осіб. Законність тих чи інших дій встановлюється органами судової влади. Саме ст. 124 Конституції України підкреслює гласність судочинства, здійснення його на основі змагальності і рівності сторін.
Четверта проблема податкового права - застосування до юридичних осіб фінансових санкцій за порушення податкового законодавства шляхом примусового відчуження майна, ураховуючи положення ст. 41 Конституції України.
Фінансові санкції за порушення податкового законодавства, що підлягають стягненню винятково за рішенням суду, не можна вважати примусовим відчуженням у значенні статті 41 Конституції України, оскільки в ній встановлюється обов'язок держави наперед відшкодувати вартість майна, яке є у власника. Неправильно стягненні податки можуть повертатися за рішенням податкового органу чи суду і попередньо не відшкодовуються.
При притягненні платника до юридичної відповідальності потрібно чітко усвідомлювати, порушення яких правових норм буде розцінено саме як "порушення податкового законодавства". Теорія права визначає поняття "законодавство" як синонім поняття "нормативно-правові акти", яким охоплює широкий комплекс актів органів законодавчої, виконавчої, а інколи і судової влади. Термін "законодавство" може застосовуватись як у вузькому значенні (Конституція та закони), так і в широкому (усі види нормативно-правових актів) [21. - С. 272, 340].
Якщо звернутися до положень російського законодавства, то поняття "законодавство про податки і збори" охоплює законодавство про податки і збори Російської Федерації (далі - РФ), до якого входять Податковий кодекс РФ і прийняті відповідно до нього федеральні закони, а також нормативно-правові акти суб'єктів РФ і представницьких органів місцевого самоврядування з питань оподаткування і сплати зборів [11, C.1].
У той же час нормативно-правові акти органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування та органів державних позабюджетних фондів про податки і збори відповідно до ст. 4 Податкового кодексу РФ не підпадають під поняття "законодавство про податки і збори" [11]. Даючи таке визначення, російські законодавці тим самим здійснюють реалізацію основного принципу формування податкового законодавства РФ - створення системи законів про податки прямої дії [13. - С. 105].
Необхідно зазначити, що в теорії українського податкового права існують різні погляди щодо терміна "законодавство з податків і зборів". Так, Д.А. Бекерська зазначає, що його складовими є закони, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, інструкції, положення і правила, встановлені ДПА України, Міністерством фінансів України, Національним банком України [2. - С. 22-23]. М.П. Кучерявенко вважає, що "термін "законодавство" охоплює закони України, чинні міжнародні договори України, постанови Кабінету Міністрів України…" [7. - С. 41], тобто розглядає його у більш вузькому значенні.
Українське законодавство сьогодні не містить визначення понять "податкове законодавство" чи "законодавство про податки і збори". Лише в ст. 1002 проекту Податкового кодексу України, яка має назву "Податкове законодавство" [22], зазначається, що "відносини у сфері оподаткування регулюються Конституцією України, цим кодексом і прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами з питань оподаткування", а саме - законами України, нормативно-правовими актами, прийнятими Кабінетом Міністрів України та центральними органами виконавчої влади, Верховною РадоюАвтономної Республіки Крим, актами, що приймають органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Податковим кодексом.
Як вбачається, таке широке розуміння податкового законодавства не повною мірою відповідає вимогам Конституції України, відповідно до яких "винятково законами України встановлюються … система оподаткування, податки і збори" [6. - Ч. 2. - С. 92]. Сьогодні законодавець не дотримується цієї вимоги і, наприклад, відносить регулювання окремих елементів загальнодержавних зборів (ставок, строків сплати, пільг) до компетенції Кабінету Міністрів України. Крім того, порушуючи чинне законодавство, окремі податки встановлюються не законами, а підзаконними актами, наприклад, єдиний податок [23].
Зауважимо, що Конституція України не використовує у своїх нормах вираз "юридична особа". Тим самим заслуговує критики та обставина, що в Конституції України відсутня норма, що проголошує рівність прав і обов'язків фізичних і юридичних осіб. Однак, на відміну від Конституції України. стаття 45 Конституції Грузії від 24 серпня 1995 року говорить: "Вказані у Конституції основні права і свободи людини з урахуванням їх змісту поширюються також на юридичних осіб" [12. - С. 145]. Проте це не означає, що основні принципи оподаткування поширюють свою дію тільки на фізичних осіб-платників податків. Аналіз норм Конституції України дає нам право робити висновок: конституційні права людини і громадянина, закріплені у ст. 67 Основного Закону держави, поширюються на юридичні особи настільки, наскільки це право за своєю природою може бути до них застосоване.
На даному етапі дослідження варто торкнутися ще одного з моментів, без якого неможливе розкриття конституційних основ принципів оподаткування: взаємозв'язок принципів оподаткування і діяльності Конституційного Суду України. Ураховуючи ту обставину, що Конституція України не визначає загальні принципи оподаткування, можна впевнено стверджувати - її норми характеризуються стислістю та лаконічністю. Конституційний Суд України покликаний, беручи до уваги зміст норм Конституції України, слідкувати за законністю дій державних органів і посадових осіб, зокрема щодо встановлення нормативно-правових актів, які регулюють загальні принципи оподаткування, однак на сьогодні ним не приділяється належна увага розгляду питань, присвячених проблемам оподаткування.
Однак, на відміну від бездіяльності Конституційного Суду України, Конституційний Суд РФ, оперуючи конституційними нормами, визначає у своїх
Loading...

 
 

Цікаве