WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми визначення шкоди, завданої злочинами, які вчиняються у сфері інтелектуальної власності - Реферат

Проблеми визначення шкоди, завданої злочинами, які вчиняються у сфері інтелектуальної власності - Реферат

А у диспозиції ст.ст. 176, 177, 229 К.К України вживається саме термін "матеріальна шкода", а не "збитки". Враховуючи відсутність єдності термінології у понятті шкоди та збитків, захисник робить висновок, що такі збитки не входять до поняття матеріальна шкода, позаяк складають упущену вигоду, а остання не може входити до поняття матеріальної шкоди, завданої порушенням прав інтелектуальної власності (8).
І дійсно, на думку захисту, в кримінально-правовому значенні неконкретні, такі, що фактично не існують, а лише повинні і можуть утворюватися надалі, грошові суми (наприклад, упущена вигода) не можуть ураховуватися як розмір матеріальної шкоди і, відповідно, "закладені" в обвинувачення за ст.ст. 176, 177, 229 КК України. Включення до суми реальної шкоди у кримінальній справі розміру можливої для отримання (упущеної) вигоди суперечить вимогам кримінально-процесуального закону, що вимагає обов'язкової конкретизації як дій, якими завдано шкоди, так і реальних наслідків, що вже настали. (8). Більше того, на відміну від цивільного та господарського права, кримінальному праву абсолютно невідомий умовний спосіб - "що було б, якби...". Стаття 62 Конституції України забороняє будувати обвинувачення на припущеннях, а ч. 4 ст. 3 КК України забороняє застосовувати кримінальний закон за аналогією. Також у силу ст. 62 Основного Закону всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченої особи. Тому якщо визнати, що діями обвинуваченого фактично не було завдано реальної шкоди, то не можна і говорити про наявність складів злочинів, передбачених ст.ст. 176, 177, 229 КК України. (1); (8).
Однак, як свідчить практика, сторона обвинувачення з цим категорично не погоджується, також обґрунтовуючи свою позицію чинним законодавством України. Так, ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ передбачає право особи, якій належить авторське право чи суміжні права вимагати відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і суміжних прав (3). Стаття 34 Закону "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХІІ передбачено обов'язок порушника відшкодувати власнику патенту на винахід чи промисловий зразок заподіяні збитки (6) . Аналогічні положення містяться і у ч. 2 ст. 20 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ (7). При цьому відшкодування порушником прав інтелектуальної власності завданих збитків може бути здійснено як у цивільному, так і у кримінальному порядку. Таким чином, у поняття "матеріальна шкода", що вживається у ст.ст. 176, 177, 229 КК України, по суті, закладено поняття "збитки" у розумінні чинного законодавства України (8).
Доцільним було б навести приклад визначення матеріальної шкоди у великому розмірі з практики кримінальних справ про порушення прав інтелектуальної власності. Так, у кримінальній справі по обвинуваченню Х. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України, яка розглядалась Шевченківським районним судом м. Києва у 2003 р. було встановлено, "...загалом незаконними діями Х., пов'язаними з порушенням майнових суміжних прав ПП "Юкрейніен Рекордс", ТОВ "Комп Мюзік" і ТОВ "Соні Мюзік Ентертейнмент (РУС)" завдано матеріальну шкоду в особливо великому розмірі, оскільки загальна вартість примірників незаконно розповсюджених фонограм на компакт дисках складає суму 30 217 гривень 49 копійок, яка у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян...".
Або у іншій справі по обвинуваченню У. у вчиненні порушення авторського права і суміжних прав, що також розглядалась Шевченківським районним судом м. Києва було встановлено, що "внаслідок протиправних дій У., що виразились у незаконному використанні об'єкта права інтелектуальної власності, а саме встановлення двох примірників операційної системи Microsoft Windows 98 та пакета Microsoft Office 97 з метою їх продажу, компанії Майкрософт (США) було спричинено шкоду у розмірі 1074 доларів США, що по курсу НБУ становить 5824, 89 грн.".
Отже, правоохоронні органи вбачають склади злочинів, передбачених ст.ст. 176, 177, 229 КК України здебільшого у випадку порушення прав інтелектуальної власності в комерційних цілях (отримання у зв'язку з цим доходу) ( 8) .
З наведеного нескладно зрозуміти, що причиною різного тлумачення поняття матеріальної шкоди, завданої умисним порушенням відповідних прав інтелектуальної власності у ст.ст. 176, 177, 229 КК України, є відсутність встановленої кримінальним законом методики її визначення у великому та особливо великому розмірі. Адже ані чинне законодавство України, ані Пленум Верховного Суду України не дають відповіді на те, яким само чином має вираховуватись завдана матеріальна шкода (8).
Відтак, на сьогодні у правозастосовчій практиці залишається "творчий" підхід до визначення розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням прав інтелектуальної власності і кожний юрист або адвокат на досудовомуслідстві, чи у суді може доводити переконливість та правильність саме зробленого ним розрахунку матеріальної шкоди, завданої порушенням прав інтелектуальної власності.
З огляду на наведене для визначення розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням прав інтелектуальної власності, вочевидь, доцільно проводити незалежну судову експертизу, яку наразі здійснюють експерти КНДІСЕ та Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України.
На наш погляд, розмір прямої матеріальної шкоди, завданої порушенням прав інтелектуальної власності у кримінальному порядку має визначатись як сума коштів, яку б суб'єкт права інтелектуальної власності отримав від особи, що незаконно використала об'єкт права інтелектуальної власності (у разі його використання в порядку, передбаченому законом, тобто як розмір не отриманої винагороди за використання об'єкта права інтелектуальної власності). Під час визначення розміру матеріальної шкоди у вигляді втраченої вигоди необхідно призначати судову експертизу.
До того ж, на нашу думку, у примітках до ст.ст. 176, 177, 229 К.К України необхідно на нормативному рівні закріпити єдину і чітку методику визначення матеріальної шкоди у великому та особливо великому розмірі, завдану порушенням прав інтелектуальної власності . Крім того, необхідне офіційне надання Верховним Судом України рекомендацій щодо практичного застосування ст.ст. 176, 177, 229 КК України, присвяченим кримінально-правовій охороні прав інтелектуальної власності, адже у будь-якій цивілізованій країні права інтелектуальної власності повинні бути такими ж святими і непорушними, як і право приватної власності (8).
Література:
1. Конституція України № 30.// Відомості Верховної Ради України. - 1996.
2. 3акон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності" від 22 травня 2003 р.
3. Закон України "Про авторське право та суміжні права" - № 10 від 23 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - Ст.62.
4. 3акон України "Про податок з доходів фізичних осіб '' від 22 травня 2003 р.
5. Закон України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної мінімальної заробітної плати на 2003 р." № 372 - 4.
6. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. № 3687 - 12.
7. Закон України "Про охорону права на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 р. № 3689 - 12.
8. Кримінальний Кодекс України // За ред. Ю.Кармазіна. - Харків, 2001р.
9. Господарський Кодекс України від 16.01.03 р. № 436 - 4.
10. Цивільний Кодекс України від 16.01.03 р. №435 - 4.
11. Юридична газета № 7, 2004 року.
12. А.. Коваль "Як визначити шкоду, завдану кримінальним порушенням прав інтелектуальної власності", 2004 рік.
Loading...

 
 

Цікаве