WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблема захисту власності від протиправних посягань у період української національної революції та становлення української державності - Реферат

Проблема захисту власності від протиправних посягань у період української національної революції та становлення української державності - Реферат


Реферат на тему:
Проблема захисту власності від протиправних посягань у період української національної революції та становлення української державності
18 серпня 1649 року було укладено Зборівський договір між Б. Хмельницьким та польським королем Яном-Казимиром [1, c. 384; 8, c. 25]. Найважливішою частиною договору був пункт про козацьку територію. Її займало загалом три воєводства: Чернігівське, Київське і Брацлавське - це, по суті, вся Східна Україна. Ця подія, практично, ознаменувала створення нової Руської (української) держави - Війська Запорізького.
Щодо цього питання серед вітчизняних та особливо іноземних істориків немає однозначної думки. Чи була держава Б. Хмельницького повноцінним державним утворюванням того часу? Так, вітчизняний учений Юрій М.Ф. вважає, що "хоч би як ми намагалися стверджувати думку про утворення незалежної від Речі Посполитої української держави, насправді ж цього не сталося. У Б. Хмельницького не було повної легітимності його влади, що виражалося у його залежності від польського короля та сейму". [2, c. 308].
З цим твердженням, на нашу думку, не можна погодитися. Сучасна теорії визнання держав говорить, що саме факт визнання іншими державами створює нову державу, породжує і забезпечує її міжнародну правосуб'єктність [3 c. 347]. Військо Запорізьке було практично визнане Турцією, Кримським ханством, Молдавським Королівством, а пізніше і Московським царством та Шведським Королівством. Про це говорять чисельні договори, підписані і керівниками цих держав і Богданом Хмельницьким. Тільки Польща теоретично визнавала Військо Запорізьке, як автономію, хоча будь-якої практичної влади на її території польський король немав, оскільки польський уряд втратив право контролювати цю територію, розміщувати тут своє військо. Отже, реальна влада в цій частині України залишалася у руках Богдана Хмельницького [1, c. 363].
На нашу думку, необхідно повернутися до питання причин повстання українського народу проти польської шляхти. Більшість із них названі і не знаходять серед учених будь-яких полярних думок - це національний та релігійний гніт, якому був підданий руський народ у Речі Посполитій. При цьому, на нашу думку, необґрунтовано не приділяється увага такій причині революції, як незадовільний стан захисту власності від протиправних посягань у Речі Посполитій. Дане твердження базується на таких чинниках.
По-перше, постійне та масове порушення прав приватної власності дрібної руської шляхти та козаків, безпорадний стан перед засиллям великих польських феодалів приводили їх до масового незадоволення умовами проживання в тій державі
По-друге, відсутність землі на праві приватної власності в українських селян, які становили найбільш масову частину революційній людей Б. Хмельницького.
По-третє, вороже ставилися польські магнати до власності вільних міських ремісників, вони намагалися витиснути їх з основних позицій економічного життя міст.
По-четверте, безпосереднім приводом початку визвольної війні українського народу від польської шляхти послужила протиправна діяльність Чигиринської старостинської адміністрації. Підстароста Д. Чаплинский всупереч службовим обов'язкам протиправно вдерся на хутір Б. Хмельницького, порушив законні права власності руського сотника. Практично у Богдана Хмельницького не залишилося виходу, або: загинути, або знищити, в ході збройної боротьби, протиправну систему влади польських магнатів на руських землях.
На українських землях, що входили до складу Речі Посполитої, на той час склалася ситуація, в результаті якої розвиток матеріальних виробничих сил призвів до кризи, коли форми надбудови, не витримавши тиску зсередини, тиску нових матеріальних продуктивних сил, почали розриватися так, щоб замість них почали зароджуватися нові форми, що відповідають новим відносинам виробництва й пов'язаним із ними новим суспільним відносинам [4, c. 198].
Таким чином, в Україні у той час відбулася своєрідна буржуазна революція, змістом якої була боротьба широких народних мас за визволення від феодальної залежності. Повсюдно проходило масове покозачення, що й стало соціальною базою створення демократичної держави - козацької республіки.
З погляду захисту власності від протиправних посягань, перший етап розвитку революції, на жаль, необхідно охарактеризувати з негативного боку.
Перемога біля Жовтих Вод і під Корсунем сколихнула Україну. У козацьке військо вливалися усе нові загони повстанців. Так як більшу частину населення Української держави становило селянство, з початку війни вони рішуче боролися за власність. Виганяли з маєтків, а нерідко і знищували магнатів і шляхту, руйнували, палили замки, захвачувати їх землі та вступали до козацьких полків.
Намагаючись різними способами пригасити селянську війну, яка тривала з літа 1648 року до середини 1652 року, Б. Хмельницький, з одного боку, звертався з універсалами до селян і міщан, закликаючи шанувати й слухати панів, а з іншого - радив шляхті й польським урядовцям не поспішати повертатися до своїх маєтків, "скромно" поводитися з підданими. Селянським повстанським загонам було заборонено страчувати українську шляхту, обмежено прийом панських підданих до козацького війська, взято на певний час під захист володіння найбільш ненависних народові панів [5, c. 73].
Він намагався проводити виважену політику по захисту власності та життя людей держави від протиправних посягань. Тому гетьман, з одного боку, закликав польських урядовців дотримуватися Зборівської угоди і не
Loading...

 
 

Цікаве