WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблема дефініції національної меншини у доктрині міжнародного права - Реферат

Проблема дефініції національної меншини у доктрині міжнародного права - Реферат

Шермергорн. "Ми, - писав він, - вживаємо термін "меншинна група" для визначення будь-якої етнічної групи..., яка становить менш ніж половину населення даного суспільства…" [12, c. 14]. Відомий датський етносоціолог Ганс Ван Амерсфорт зазначав, що саме чисельний стан меншини позбавляє її можливості брати активну участь у політичному процесі [13, c. 233].
Однак зустрічаються ситуації, коли жодна з груп не складає більшості, або більшість може бути настільки розосередженою, що не в змозі відстоювати свої права в даному регіоні. Більш того, деякі групи можуть являти собою меншість щодо всього населення країни в цілому, однак бути більшістю у визначених регіонах і проводити там дискримінаційну політику. "Кількісний критерій визначення національних меншин майже не реалізується у федеративній державі, суб'єктами якої є національно-державні утворення", - вважає
Л.М. Карапетян [14, c. 75]. Так, із 21 республіки Російської Федерації лише в 4-ох титульна нація складає більшість, а в Єврейській області євреї становлять тільки 4 % населення. Тому абсолютизація кількісного критерію при визначенні меншини не завжди є виправданою.
Таким чином, головними критеріями визначення національної меншини є не тільки і не стільки чисельність, скільки її становище у "великому суспільстві", а кількісний критерій при визначенні поняття є, безумовно, істотним, але не визначальним, і застосування його повинно відбуватися в поєднанні з іншими критеріями.
Критерій недомінування. Цей критерій особливо тісно пов'язаний із кількісним. Так, С.М. Пунжин вважає, що "чисельна меншість" і "недомінуюче положення" є об'єктивними критеріями при визначенні меншини [11, c. 125].
Наприкінці 60-х років американські етносоціологи К. Уоглі та М. Гарріс, формулюючи критерії ідентифікації, зазначали, що меншини - це підлеглі і залежні частини складного, поліетнічного суспільства. До речі, така думка чітко зафіксована, наприклад, у французьких наукових виданнях. "Національна меншина, - стверджується в одному з них, - це група громадян держави, чисельно менша і недомінуюча в цій державі, з етнічними, релігійними або мовними особливостями, що відрізняються від більшості населення, пов'язані один з одним, натхненні спільною волею вижити і які ставлять за мету домогтися фактичної і юридичної рівності із більшістю" [15].
У доктрині міжнародного права існує думка, що захист меншин виправданий тільки тоді, коли меншина не займає пануючого положення. Звичайно, критерій недомінування, а виходить і неможливість повною мірою розвивати в державному і громадському житті свої культурні, релігійні і мовні особливості, а також відстоювати свої інтереси в державних інститутах, є тією важливою ознакою, за допомогою якої ми можемо ідентифікувати меншину в даній державі.
Однак на практиці буває так, що зустрічаються і пануючі меншини, які іноді порушують принципи рівності і недискримінації, закріплені в різних міжнародних угодах по правах людини, як, наприклад, це мало місце свого часу у випадку із білою меншістю в Південній Африці. Якщо дотримуватися визначень, які даються цій категорії населення і, які базуються на критерії недомінування, то домінуючі меншини не є "справжніми" меншинами і не мають потреби в захисті.
Тому цілком закономірним є той факт, що Підкомісія ООН по попередженню дискримінації і захисту меншин, стверджує, що меншиною можуть вважатися такі національні групи, які не займають "пануючого" або "домінуючого" положення.
Критерій дискримінації. Даний критерій чітко зафіксований у американській офіційній термінології. Там "національними меншинами" вважаються "політично поневолені, економічно експлуатовані і соціально дискриміновані етнічні групи". Американський учений Люїс Вірт поняття "меншина" визначив так: "група людей, яка на підставі своїх фізичних чи то культурних характеристик відрізняється від інших у суспільстві проживання відмінним й нерівноправним ставленням до себе, й яка вважає себе об'єктом колективної дискримінації" [16, c. 347].
За визначенням Л. Вірта, існування меншини передбачає існування відповідної більшості, яка має вищий статус і більші привілеї. Додамо, що людей зі статусом меншини відлучають від повноправної участі в громадському житті, їх вважають і вони самі себе вважають "людьми усуненими". Узагальнюючи сказане, можна ствердити, що члени меншини "вочевидь інакші", тобто відрізняються від інших членів суспільства помітними для ока рисами, заслуговують на якесь особливе ставлення й усвідомлюють спрямовану проти них, як членів групи, дискримінацію.
Російські вчені І. Бліщенко і А. Абашидзе також пропонували ввести критерій дискримінації при визначенні національних меншин. Автори стверджують, що "критерій дискримінації є основним не тільки для міжнародного захисту, але і для визначення самих меншостей, що потребують захисту". Звичайно, зрозуміло, що дана ознака обмежує обсяг поняття "національна меншина", тому що в реальному житті є меншини, які не піддаються дискримінації, однак, автори вважають, що "вищезгаданий підхід виправданий тим, що ті національні меншини, які не піддаються дискримінації, не підпадуть під міжнародний захист, тому що необхідність такого захисту відсутня" [17, c. 125-126].
Н. Катько ж стверджує, що критерій дискримінації повинен вважатися швидше факультативним. Аргументом на користь такого твердження може служити те, що "забезпечення захисту і гарантії рівного статусу повинні поширюватися на всі категорії меншин, незалежно від того, яке становище вони займають у даний часовий відрізок. З урахуванням того, що політична ситуація в державі може змінюватися, "вузьке" трактування поняття меншини не є правильним і не приведе до створення універсального для всіх меншин визначення" [18].
Критерій громадянства. Цей критерій є одним із найважливіших для визначення меншини. Його необхідність пояснюється тим, що лише занаявності у членів групи громадянства даної держави, вона може юридично обґрунтовано захищати права як окремої особи, так і групи, яку ці особи складають.
Так, при розробці правових норм Ради Європи використовувалася рекомендація Парламентської Асамблеї РЄ № 1201 (1993) від 1 лютого 1993 р., згідно з якою до меншин відносили осіб, які утворюють меншу за чисельністю (порівняно з рештою населення) групу, що мають відмінності від іншого населення і спільно прагнуть зберегти свою самобутність, які проживають на території країни і є її громадянами [19].
На думку як російських, так і українських учених, використання цього критерію дозволяє відмежувати правовий статус меншин від будь-якої іншої групи людей, що перебувають на території держави тимчасово, або навіть і проживають постійно, - іноземних громадян, апатридів, біженців, робітників-мігрантів [20].
Але є й інші думки. Так, В.В. Мицик [21, c. 67-70] відстоює ту позицію, що сучасне міжнародне право не обмежує коло осіб, які належать до національних меншин, тільки громадянами певної країни, але й не вимагає від останньої визнавати негромадян особами, які належать до таких меншин. Отже, сучасний стан міжнародного права з цього питання дозволяє говорити про право країни самостійно визнавати осіб, які належать до національних меншин, як виключно власних громадян, так і інших індивідів, які перебувають на її території на законних підставах.
Темпоральний критерій. Мається на увазі тривалість проживання меншини на території держави. У теорії сучасного міжнародного права існують поняття "нові" і "старі", автохтонні або "традиційні" меншини. Утворення нових національних меншин, як правило, пов'язане із становленням нових національних держав унаслідок поділу територій і встановлення кордонів без урахування етнічної специфіки [22].
Цікавою бачиться спроба установити розходження між "традиційними" і "новими" національними меншинами в Рекомендації Парламентської Асамблеї РЄ "Поняття нація" від 26 січня 2006 р. До "нових" меншин віднесені меншини, що виникли в результаті міграції, надання політичного притулку або статусу біженців. За умов відсутності загальноприйнятого визначення не тільки "нових" національних меншин, але і
Loading...

 
 

Цікаве