WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблема дефініції національної меншини у доктрині міжнародного права - Реферат

Проблема дефініції національної меншини у доктрині міжнародного права - Реферат


Реферат на тему:
Проблема дефініції національної меншини у доктрині міжнародного права
Спроби науково-правового осмислення поняття "меншина", проникнення в суть цього складного соціального феномена робилися протягом багатьох віків. Однак, незважаючи на уявну ясність ознак, що характеризують національну меншину, виявилося не так просто виробити загальноприйняте визначення цього поняття. Очевидно, що проблема наукового визначення цієї категорії пояснюється складністю, багатоаспектністю сфери суспільних відносин, які вона зачіпає. Як зазначав Г.В.Ф. Гегель, "чим багатший предмет визначення, тобто чим більше сторін він пропонує для розгляду, тим різноманітніші можуть бути представлені на їх основі визначення" [1, c. 349].
Поняття "національна меншина" тісно пов'язане з тією групою проблем, для яких вихідним пунктом є поняття "нація". Донині нація залишається складною і все ще певною мірою загадковою сутністю. Тому так як важко подати дефініцію нації, яка б відповідала усім теоріям, що існують у цій сфері, так само важко подати і дефініцію національної меншини. Але потрібно, щоб рівень її сформованості беззаперечно позначався не лише на розвитку науки міжнародного права, а і на формуванні міжнародної нормативно-правової бази захисту меншин.
26 січня 2006 р. Парламентська Асамблея Ради Європи на своєму пленарному засіданні в Страсбурзі розглянула і прийняла Рекомендацію "Поняття нація" [2].
Комітет із правових питань і прав людини, на який була покладена відповідальність за підготовку проекту Рекомендації, провів ряд експертних заходів для найбільш повного розгляду зазначеної проблематики. Як доповнення до цього були отримані дані від 35 держав-членів Ради Європи щодо питання легального визначення поняття "нація".
Як говориться в Доповіді, що надавала депутатам проект Рекомендації і пояснювальний меморандум, поняття "нація" сягає Середньовіччя. Термін "нація" походить від дієслова nascere (лат. народжуватися) і означає походження, приналежність до спільноти, родинні зв'язки з громадою. Політичне трактування цього терміна з'явилося в XIV столітті, тоді "нацією" називалися ті, кому приналежність до привілейованого стану дозволяла брати участь у керуванні справами держави. Французьке розуміння поняття "нація" - ключовою ознакою якого є "національний" (за нового політичного ладу приналежного усім громадянам) суверенітет - виросло саме на цій основі. Паралельно з "французькою концепцією нації" з'явилася "німецька концепція нації", що мала на увазі, насамперед, спільність мови і культурних традицій. Зрозуміло, межі застосування останньої не збігалися з державними кордонами і не особливо опиралися на інститут громадянства. Обидві ці концепції, що виникли у визначеному історичному контексті, не раз були використані в політичних цілях, і дотепер не позбавлені актуальності.
Перший етап підвищеного інтересу юристів до проблеми меншин пов'язаний із міжвоєнним періодом. На той час однією із найбільш суттєвих суперечок у доктрині була суперечка навколо питання, чи існують об'єктивні передумови, які стверджують приналежність до меншин на підставі спільності походження, мови, релігії, культури і т. д., чи приналежність до меншини не залежить від об'єктивних передумов, а є актом волі і може бути як така в будь-який момент змінена. Ця суперечка точилася між представниками т. зв. об'єктивної теорії з одного і суб'єктивної з іншого боку [3, c. 90-103].
Стоячи на позиціях об'єктивної теорії, яка визнає волю об'єктивних даних, наводить дефініцію у роботі "Захист національних, мовних і релігійних меншин" французький учений Фуке-Дюпарк, за якою "меншина" - це група, що складається із громадян держави, які відрізняються від інших співгромадян такими характерними рисами, як мова або релігія [4]. Подібне визначення подає Гельмер Ростінг, який говорить: " …під поняттям меншини розуміємо групу людей, які належать до іншої раси або релігії, або також володіють іншою мовою, аніж більшість даної країни" [5, c. 13].
Німецький учений, професор Зобернхейм, запропонував одну із перших доктринальних дефініцій. Він розробив у 1920 р. проект договору про регулювання становища меншин, ст. 1 якого визначала, що меншини в державі - це національно відмежовані групи населення, які мають намір і здатні до ведення національного приватного життя [6, c. 16].
Міжнародні акти "версальської системи" оперували терміном "меншини". Саме необхідність захисту тих чи інших груп населення, як у часи Ліги Націй, так зрештою і пізніше, в межах ООН, викликали спроби дати офіційне тлумачення поняття "меншина" і "національна меншина". Особливе значення мала практична зручність дефініції, і не лише для реалізації міжнародних угод про їх захист, але також і для того, щоб не дати можливості ініціювати будь-які антидержавні, у т. ч. сепаратистські устремління.
Важливий крок у розробці наукової концепції меншини (меншинних груп) було зроблено після Другої світової війни. Вона розроблялася в межах новостворених міжнародних організацій і в першу чергу в межах ООН, зокрема на сесіях Підкомісії з попередження дискримінації і захисту меншин у 1947 та 1950 рр. і на інших міжнародних форумах [7, c. 170-202]. Але, на жаль, слід констатувати той факт, що виробити єдине загальноприйнятне визначення меншини так і не вдалося.
Доцільно зазначити також, що до цього часу не вироблено чіткого розмежування між термінами "національна" і "етнічна" меншини. У міжнародно-правових документах не існує однозначного визначення цих термінів. У деяких з них йдеться про національні або етнічні меншини, в інших - лише про меншини національні, хоч об'єктом дії цих документів є одні й ті самі групи людей. Більшість фахівців дотримуються тієї думки, що національні меншини є етнічними групами. Так, В. Нікітюк вживає термін "етнонаціональні меншини", як етнічні групи, відмінні від інших груп, зокрема національної більшості, на території суверенної держави [8]. А Вілл Кимлічка застосовує поняття "етнокультурна меншина" як збірний термін для позначення всіх груп населення, які за своїми етнічними ознаками відрізняються від домінантної групи (більшості, титульного етносу). Національні ж меншини є одним із типів етнокультурних меншин поряд із іммігрантами та метками [9].
Зрозуміло, що групи, які володіють відмінними етнічними, релігійними і мовними характеристиками, можуть утворювати етнічні, релігійні і мовні меншини, але це не виключає того, що в однієї з спільнот може зустрічатися сукупність усіх або деяких характеристик. Тому важливо зазначити, що ще на початку ХХ ст. серед юристів-міжнародників існувала думка, що "якщо йдеться про практичне життя, то поняття національної меншини не лише домінує, а саме до цього поняття зводяться всі проблеми, що стосуються меншин в сучасному значенні" [10, c. 12].
Такої ж думки дотримується сьогодні російський учений С. Пунжин, який вважає, що "проблеми, які стосуються різних різновидів меншин, у принципі подібні", і тому правомірно використаннянайменування "національна меншина" або просто "меншина" для визначення даної категорії населення [11, c. 123].
Такий підхід абсолютно виправданий. Для міжнародного права повинно бути байдуже, чи є меншина етнічною чи релігійною, тому що якими б меншини не були, вони мають потребу в рівному статусі й ефективному захисті. Це підтверджується тим, що в міжнародно-правових актах терміни "етнічні", "релігійні", "мовні" меншини завжди фігурують разом і без будь-яких відмінностей у правовому статусі.
В основу визначення поняття "меншини" повинен бути закладений підхід, спрямований на всеосяжне охоплення даного поняття, що включає всю типологічну і видову розмаїтість, базується на загальних критеріях. Такі критерії, незважаючи на те, що деякі з них викликають суперечки, вже в міжнародній практиці вироблені, їх можна звести до наступних.
Кількісний критерій. Більшість авторів дотримуються думки, що для того, щоб група могла бути визнана меншиною, вона повинна бути меншою за чисельності за іншу частину населення. Така думка зрештою прямо випливає з етимології слова "меншина".
Так, вважав Р.
Loading...

 
 

Цікаве