WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принципи правового регулювання ринків цінних паперів у європейському союзі та в Україні - Реферат

Принципи правового регулювання ринків цінних паперів у європейському союзі та в Україні - Реферат

інвесторів щодо прав власності на істотні або великі пакети акцій є одним із засобів захисту їх інвестицій, а також підвищення довіри до ринку цінних паперів. У зв'язку з цим вона встановлює спільні для всіх країн-учасниць норми, які зобов'язують індивідуальних та інституційних акціонерів повідомляти емітентам і комісіям з цінних паперів про наявність у них у власності таких пакетів або про зміни у цих правах.
Зокрема, відповідно до статті 1 емітент, акції якого котируються на фондовій біржі, зобов'язаний інформувати громадськість про зміни у складі акціонерів, яким належать великі пакети акцій одразу ж, як тільки їм про це стане відомо. Компанії, акції яких не котируються на фондових біржах, зобов'язані інформувати громадськість упродовж дев'яти календарних днів.
У тих випадках, коли емітентом випущені акції на пред'явника, обов'язок обнародувати заяву про придбання або продаж великих пакетів акцій покладається не на емітента, а на інвесторів, які керують або продають такі пакети.
Зокрема, будь яка фізична або юридична особа, яка стає власником пакета акцій у розмірі 10 %, 1/3, 50 % і 2/3 статутного фонду емітента, зобов'язані упродовж 7 днів повідомити про це емітента та комісію по цінних паперах. Семиденний строк починається з дня, коли даний індивідуальний або інституційний інвестор дізнався про те, що він став власником указаних пакетів акцій, або коли він повинен був через певні обставини, що склались, дізнатися про це. Вказана директива також встановлює, що у випадках, коли вищезазначені вимоги не виконуються, проте акціонери володіють 10 і більше відсотками голосів, вони зобов'язані повідомити про це на щорічних зборах акціонерів і одночасно сповістити комісію з цінних паперів.
Акціонер також повинен зробити вищезгадану заяву компанії комісії з цінних паперів, якщо: а) інші інвестори володіють правами голосу від імені даного акціонера; б) право голосу належить підприємству, яке контролюється даним акціонером; в) право голосу належить третій особі, з якою даний акціонер уклав письмову угоду, через яку обидві сторони проводять спільну політику щодо керівних органів емітентів; г) правом голосу володіє третя особа, з якою даний акціонер або підприємство, що контролюється ним, уклав письмову угоду, яка передбачає тимчасову передачу акціонерам вказаного права цій третій особі; д) право голосу передається даним акціонером разом з акціями заставодержателю, крім випадків, коли акціонер-заставодавець заявить про те, що право голосу на закладені акції залишається в нього і не передається заставодержателю; е) право голосу передати даному акціонерові через наявність договору-доручення і при цьому поручитель не дає акціонерові яких-небудь інструкцій щодо того, як використати передане право голосу, а також деякі інші випадки.
Разом з тим директива № 88/267 надає державам-учасницям право на встановлення винятків. Наприклад, це стосується дилерів, які спеціалізуються на купівлі та продажі конкретних акцій. Дія директиви також не поширюється на інвестиційні сертифікати, що випускаються підприємством з колективного інвестування.
Наприкінці 1980-х на початку 1990-х років співпраця у межах ЄС здійснювалася, головним чином, на основі принципів взаємного видання та уніфікації стандартів, проте в інтересах її подальшого розвитку почав також активно використовуватися принцип координації діяльності національних комісій з цінних паперів. Поєднання зазначених вище міжнародно-правових принципів виразно спостерігається, наприклад, у директиві № 89/298, присвяченій публікації проспектів про випуск цінних паперів. Дана директива розширила сферу правового регулювання в галузі цінних паперів.
Якщо в попередні періоди директиви регулювали конкретні аспекти обігу цінних паперів здійснюваного, головним чином на фондових біржах, то з початку 90-х рр і до сьогодні, нормативно-правове регулювання поширювалося також і на позабіржовий ринок.
Важливу роль у міжнародному регулюванні ринку цінних паперів відіграє Міжнародно-правовое регулювання діяльності комісій з цінних паперів у межах Міжнародної організації Комісії з цінних паперів (ІОСКО).
Вказана організація була створена в 1974 році з метою стимулювання співпраці між комісіями з цінним паперів країн Північної та Південної Америки. Проте в 1984 році вона з регіональної міжнародної організації перетворилася на всесвітню міжнародну організацію, і на початку 1990-х років її учасниками були комісії з цінних паперів близько ста країн різних континентів. Основними завданнями ІОСКО є: налагодження співпраці між комісіями з цінних паперів з метою забезпечення ефективнішого державного регулювання національних ринків цінних паперів, обмін інформацією про досвід національно-правового регулювання і на цій основі об'єднання зусиль у галузі створення єдиних стандартів поведінки на ринках цінних паперів і здійснення державного нагляду за міжнародними угодами з цінними паперами; надання взаємної допомоги з метою забезпечення єдності та неподільності ринків цінних паперів і боротьби з правопорушенням.
IOSCO у 1990 році проголосила 7 ринкових принципів, які стали основою для регулювання розвинених ринків і формування нових ринків:
1. Принцип чинності та законності - фірми, які працюють на ринку, повинні дотримуватися законності та чесності при операціях з клієнтами і партнерами.
2. Принцип спроможності - кожний з учасників повинний наймати робітників та будувати свій бізнес так, щоб фірма була спроможна задовольнити інтереси клієнтів і партнерів.
3. Принцип старанності - кожний з учасників повинен намагатися задовольнити потреби клієнта чи партнера.
4. Погодженість - фірма повинна погоджуватися з усіма регуляторними рішеннями, які сприяють виконанню обов'язків перед клієнтами.
5. Інформація про клієнта. Фірма повинна володіти інформацією про клієнта та розкривати її при необхідності.
6. Інформація для клієнта - фірма повинна розкривати інформацію про фінансову ситуацію, надати клієнту можливість використовувати інвестиційний "досвід" фірми.
7. Конфлікт інтересів - фірма повинна запобігати конфлікту інтересів з інтересами клієнтів, а якщо це неможливо, негайно повідомити останніх.
Кожний із розвинених фондових ринків має свою еволюційну історіюформування, наповнену ринковими кризами та проблемами, адже між розвитком ринку цінних паперів і розвитком економічної системи держави існує пряма залежність.
Сьогоднішній стан регулювання світових ринків капіталу, з одного боку, віддзеркалює історичні тенденції розвитку, а з іншого - залежить від напрямів розвитку міжнародних фондових ринків. Зміни на світових ринках цінних паперів відбуваються надзвичайно швидко і потребують адекватного реагування з боку правових систем і регулюючих структур.
Тому реформування ринку цінних паперів, яке сьогодні відбувається не лише в Україні, може йти тільки паралельно з реформуванням економічних відносин.
Зважаючи на процеси, що відбуваються у світовій економіці, відповідним чином змінюються і напрями, форми та засоби регулювання фондового ринку як на державному, так і на міжнародному рівнях.
Разом з тим досвід формування ринку цінних паперів за кордоном є досить корисним для проведення змін на національному ринку цінних паперів.
Україна на найвищому політичному рівні проголосила, що її основним геополітичним завданням є вступ до Європейського Союзу. Тому одним із важливих завдань сьогодення є поступове приведення законодавства України у відповідність із законодавством ЄС, тобто адаптація національного законодавства до законодавства Європейського Союзу. Таке завдання є нагальним і для розвитку українського фондового ринку.
Loading...

 
 

Цікаве