WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право на недоторканість особистого життя - Реферат

Право на недоторканість особистого життя - Реферат


Реферат на тему:
Право на недоторканість особистого життя
На сучасному етапі розвитку української державності, на шляху до формування громадянського суспільства та розбудови правової держави актуальним залишається питання справжньої поваги до людини та її особистих прав і свобод, задекларованих у Конституції України. Конституційні принципи не завжди знаходять своє втілення в правому житті нашого суспільства, але вони встановлюють ціннісні орієнтири, які дозво-ляють використовувати "антропоцентричні виміри" до держави, її інституцій та права в цілому, визначаючи ступінь їхньої зрілості та розвиненості відповідно до загальноцивілізаційних поглядів на права людини.
Закріплений у Конституції України обсяг прав і свобод людини в сукупності з гарантованою можливістю їх реалізації є одним із чинників, які визначають ступінь сформованості громадянського суспільства. Необхідно мати на увазі, що конституційні права і свободи надають людині, поряд із можливістю брати участь в керуванні державою, змогу дистанціюватись від держави завдяки визнаному за людиною права на самовизначення в особистому та сімейному житті. Разом з тим, у сучасних умовах ідея правової охорони недоторканості особистого життя набуває більш глибокого сенсу та усвідомлення цінності зазначеного права завдяки посиленню "деприватизації" особистої сфери людини.
Останнє явище детерміноване тим, що інформація про особистість починає розглядатись як економічно вигідний товар та джерело влади, а сучасні науково-технічні досягнення надають необмежені можливості для накопичення та використання такої інформації, як своєрідного знаряддя соціального контролю й маніпулювання людською поведінкою. Найбільш актуальною і повсякденною загрозою для особистого життя людини є створення комп'ютерних систем персональних даних, які є особливою групою відомостей про її приватне життя. Сучасні комп'ютерні технології дозволяють збирати, обробляти, зберігати та розповсюджувати інформацію про приватне життя індивіда не тільки відповідним державним організаціям та службам, а й приватним особам. Наприклад, у 1996 році в Естонії за досить доступною ціною (близько 3000 доларів США) можна було придбати оптичні диски зі "скачаною" інформацією з автомобільного реєстру, реєстру громадян Естонії, реєстру нерухомості і навіть з таємних файлів естонської дорожньої поліції. Найбільш цікавим є те, що завдяки розповсюдженню таких CD на широкий загал були винесені різноманітні пікантні подробиці приватного життя відомих державних діячів та бізнесменів.
Таким чином, поняття "особисте життя" стає не тільки важливою соціологічною категорією, пов'язаною з проблематикою автономної життєдіяльності людини, де рушійною силою виступають її приватні інтереси, але й набуває чіткого правового й, перш за все, конституційного значення. Ст. 32 Конституції України, відобразивши положення найваж-ливіших міжнародно-правових документів (ст. 12 Всесвітньої декларації прав людини, ст. 21 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права) встановила, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Зазначене положення обумовлює необхідність аналізу змісту поняття суб'єктивного права, яке неможливе без розкриття змісту поняття "особисте життя" .
У загальному розумінні особисте життя можна визначити як фізичну і духовну сферу буття людини, що контролюється самим індивідом, тобто є вільною від спрямованого зовнішнього впливу. Можна сказати, що найважливішим критерієм, який дозволяє відокремити особисте життя від суспільного, є та обставина, що зміст і форми відношень особистого життя визначає сама людина, оскільки воно є її особистою справою, тобто справою, в яку ні суспільство, ні держава (в особі її органів і посадових осіб) не має права втручатися.
У спеціальній літературі поняття "особисте життя" використовується для позначення відносин, які виникають між людьми в сімейних справах, в інтимній сфері, їх звички, використання дозвілля, навчання, ставлення до природи, до визначення своїх духовних і матеріальних потреб та засобів їх задоволення, а також виробничо-трудове життя, питання побуту і здоров'я.
Сучасна західна юриспруденція, філософія, соціологія для позначення сфери особистого життя використовує поняття "privacy", що в перекладі з англійської мови означає "приватність". Зазначене поняття використовують для забезпечення охорони честі та гідності, пов'язаних із правом індивіда на нерозголошення відомостей про його персональні дані, сімейне, інтимне життя, рід діяльності, майновий стан та бізнес. На думку американського дослідника А. Вестіна, існує чотири форми приватності: перша - це "усамітнення", тобто стан, у якому людина позбавлена від будь-якого спостереження з боку інших. Друга - "інтимність" (замкнуте спілкування), яке передбачає добровільне підтримання контакту з вузьким колом осіб. Третя - "стриманість", тобто наявність психологічного бар'єру між індивідом та людьми, що його оточують. Четверта - "анонімність", стан, коли людина, знаходячись у громадських місцях, прагне залишитись невпіз-наною.
Для того, щоб з'ясувати соціальне призначення права на недоторканість особистого життя, необхідно пам'ятати, що неможливо жити в суспільстві й бути вільним від нього, прагненню людини до усамітнення протистоїть соціальний контроль - невід'ємний елемент соціального життя. Особисте життя як соціологічна категорія має два основні блоки, у яких знаходить свій вираз дуалізм соціального та особистісного. Перший блок складає власне особисте життя індивіда, а другий - особистісні елементи в явищах і відносинах так званої "контактної зони", яка є стиком особистого і громадського життя. Ця зона виникає при контактуванні людини з офіційними інституціями суспільства (органи охорони здоров'я, слідчі та судові органи, нотаріат, адвокатура та ін.), які отримують інформацію про різні аспекти особистого життя людини (органи охорони здоров'я, слідчі та судові органи, нотаріат, адвокатура тощо).
Як об'єкт правової охорони, особисте життя містить у собі як реальні явища та відносини, так і інформацію про них. Саме через це завдання правової охорони особистого життя буде виглядати дещо специфічним, оскільки право, з одного боку, повинно забезпечити вираз свободи власного розсуду в індивідуальній життєдіяльності, яка виключає будь-яке неправомірне вторгнення в особисте життя, а з іншого - забезпечити недопу-щення поширення будь-якої інформації про особисте життя людини та збереження таємниці її приватного існування. Тому правова охорона вищезазначених блоків особистого життя зводиться до забезпечення свободи власне особистого життя (матеріальний аспект) та свободи на збереження таємниці про особисте життя (інформаційний аспект).
Матеріальний аспект особистого життя включає в себе реальні особистісні, майнові, сімейні, побутові та інші відносини, які виникають у цій сферібуття людини. Однак відносини в сфері матеріального аспекту не завжди перебувають під впливом правового регулювання, а їх охорона від втручання відбувається за допомогою моральних, звичаєвих, традиційних правил та норм поведінки, які діють у певному соціально-історичному періоді існування суспільства. Отже, залежно від соціального рівня розвитку суспільства зазначений аспект може розширюватись або звужуватись за допомогою правового впливу. Але публічні вияви особистого життя, що зачіпають права і свободи інших людей (звички, засоби відпочинку тощо) перебувають під правовим впливом, а їх охорона, залежно від соціального рівня розвиненості суспільства може звужуватись або
Loading...

 
 

Цікаве