WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий статус державної податкової служби України як контролюючого суб’єкта - Реферат

Правовий статус державної податкової служби України як контролюючого суб’єкта - Реферат

процес справляння платежів до бюджету.
До основних нормативних актів можна віднести Закон України "Про державну податкову службу в Україні", Указ Президента України "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" від 22.08.96 № 760/96, постанову Кабінету Міністрів "Про основні положення податкової політики в Україні" від 04.12.96.
За даними комп'ютерної правової системи "Ліга-Закон" налічується понад 1500 нормативно-правових актів, що регулюють питання правового статусу податкових органів та процесу збирання податків, зборів і платежів до бюджету. До цього переліку входять міжнародні угоди України, закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, спільні накази та накази міністерств і відомств, зареєстровані в установленому порядку в Міністерстві юстиції України. Умовно їх можна поділити на три основні групи: нормативно-правові акти, що регулюють правовий статус податкових органів та їх організаційну структуру; нормативно-правові акти, що регулюють окремі напрями діяльності податкових органів; нормативні акти, що регулюють систему оплати праці працівників податкових органів та проходження служби в них.
Необхідність існування цих нормативно-правових актів викликана специфікою діяльності податкових органів, пов'язаною з виконанням надзви-чайно важливої державної функції - забезпечення надходжень до бюджетів усіх рівнів. Виконання цієї функції державним органом - податковою службою України - потребує наділення її спеціальними правами та обов'язками, що виникають під час процедури збору податків та обов'язкових платежів.
Стислий огляд нормативно-правових актів, що регулюють діяльність податкових органів України свідчить про наступне:
- перелік нормативно-правових актів занадто великий, а самі вони досить складні для практичного застосування;
- нормативно-правові акти не систематизовані та не кодифіковані в окрему галузь нормотворення;
- законодавчі акти не завжди чітко та досить повно описують норми права, що призводить до появи значної кількості підзаконних актів;
- недосконалість нормативно-правових актів призводить до частої їх зміни та прийняття численних доповнень.
Постійні зміни в податковому законодавстві України свідчать про недостатню теоретичну базу і відсутність сучасної наукової методології як пізнання соціальної сутності податкових відносин, так і формування їх системи, суб'єктами якої повинна виступати як держава (через свої органи), так юридичні і фізичні особи.
Особливої уваги потребують ті елементи правового статусу, що характеризують зміст діяльності, тобто цілі, завданя, функції, конкретні владні повноваження і відповідальність. Цілком погоджуємося з твердженням, що саме ці елементи є серцевиною правового статусу [16, с. 126].
Отже, для визначення правового статусу органів державної податкової служби України потрібно визначити мету діяльності, функції, завдання та повноваження цих органів.
На думку деяких науковців, мета є вираженням результату діяльності [2, с. 18; 4, с. 7]. Тобто до уваги необхідно брати такі питання: на що чекають, що усвідомлюють і чого бажають від діяльності органу. Кожна держава для забезпечення свого функціонування повинна мати відповідну фінансову базу, яка створюється за рахунок надходжень, основними з яких є податки, збори та інші платежі. Справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) є діяльністю уповноважених органів держави, дії яких мають певне юридичне відображення у правових формах діяльності. Контроль за сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) є невід'ємною частиною справляння. Органом безпосереднього податкового контролю в Україні є державна податкова служба України. Можна сказати, що цілі (мета) діяльності органу - це виконання законодавчо закріплених його завдань.
Законодавче закріплення завдань державних органів є, по-перше, способом для цілеспрямованого керівництва їх діяльністю; по-друге, юридичною основою для визначення обсягу прав, якими державні органи повинні володіти для успішного вирішення покладених на них завдань; по-третє, юридичною основою для встановлення їх відповідальності [8, с. 43].
У статті 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 05 лютого 1998 року визначено основні завдання органів державної податкової служби:
- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);
- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб;
- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;
- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним Законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Аналізуючи вищевикладене, можна помітити, що завдання органів державної податкової служби однозначно визначають конкретні напрями їхньої діяльності, її параметри та орієнтують органи на досягнення поставлених перед ними цілей.
Завдання податкової політики зводяться в основному до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створення умов для регулювання господарства країни в цілому, згладжування нерівності в рівнях доходів населення, що виникає в процесі ринкових відносин. Усю сукупність завдань податкової політики можна умовно поділити на три основні групи:
- фіскальна - мобілізація коштів до бюджетів усіх рівнів для забезпечення держави фінансовими ресурсами, необхідними для виконання її функцій;
- економічна або регулююча - функція, спрямована на підвищення рівня економічного розвитку держави, пожвавлення ділової і підприємницької активності у країні і міжнародних економічних завдань, сприяння вирішенню соціальних проблем;
- контролююча - контроль за діяльністю суб'єктів економічних відносин [15, с. 7- 8].
Чітка фіксація завдань, поставлених перед органом, є необхідним каналом правового опосередкування функцій [3, с. 9]. Завдання обумовлюють саме існування функцій, визначають їхній зміст.
Урізних країнах функцію податкового контролю виконують податкові служби, організація і підзвітність яких досить різна. У більшості країн податкові служби входять до Міністерств фінансів (Великобританія, Італія, США та ін.) [7, с. 104].
Податковими органами у Російській Федерації, відповідно до ст. 30 Податкового кодексу Російської Федерації, є Міністерство Російської Федерації з податків і зборів, а також його територіальні підрозділи. В окремих випадках повноваженнями податкових органів володіють митні органи і державні позабюджетні фонди, які не є податковими органами.
У юридичній
Loading...

 
 

Цікаве