WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий захист організацій – платників податків - Реферат

Правовий захист організацій – платників податків - Реферат

Саме з цього моменту платник подат-ків повинен інформувати про цей факт податковий орган. Спочатку позовна заява подається до місцевого господарського суду, на території якого перебуває орган державної податкової служби. У разі незадоволення вимог організації - платника податків - платник має право звернутися до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Крім того, є ще касаційний порядок розгляду скарг платників податків.
Найбільш характерними способами оскарження рішень податкових органів у судовому порядку є: 1) позов щодо визнання недійсним ненормативного акта податкового органу;
2) позов щодо визнання недійсним нормативного акта податкового органу; 3) позов щодо визнання незаконних дій (бездіяльності) посадових осіб податкового органу; 4) позов щодо визнання інкасового доручення, що не підлягає виконанню; 5) позов щодо повернення з бюджету надмірно сплачених або надмірно стягнених сум податків, пені та штрафів;
6) позов щодо відшкодування збитків, завданих діями (бездіяльністю) податкових органів; 7) позов щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень податкових органів щодо донарахованих сум податків; 8) позов щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість.
Практика показує, що основними причинами вирішення справ на користь платника податків є: 1) неузгодженість роз'яснень ДПА України по одному і тому ж проблемному питанню, у результаті чого суд, вирішуючи спір, приймає рішення на користь платників податків, керуючись пп. 4.4.1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюжетами та державними цільовими фондами"; 2) різна позиція судів щодо оформлення накладних як підстави для зменшення податкового кредиту; 3) недоказаність органів державної податкової служби умислу, що суперечить інтересам держави і суспільства, під час розгляду справ про визнання угод недійсними; 4) неякісне оформлення результатів проведення перевірок; 5) неправомірні дії посадових осіб органу державної податкової служби під час проведення перевірок, що може бути підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, принятого на підставі такої перевірки; 6) неправомірне донарахування органами державної податкової служби у зв'язку з неправомірними визначенням терміну дії договорів різного характеру.
Крім того, практика показує, що господарські та адміністративні суди через завантаже-ність розглядом інших справ, а в деяких випадках через недостатність фахівців у сфері оподаткування не в змозі вирішити податковий спір на належному рівні, і, на нашу думку, було б доцільно створити спеціалізовані судові органи, а саме податкові суди, які могли б здійснити повний, своєчасний, всебічний, об'єктивний і справедливий розгляд. У податковій літературі щодо цього питання існують різні погляди учених. Так, О.В. Щербанюк пропонує створити спеціалізовані місцеві та апеляційні податкові суди на чолі з Вищим податковим судом України [9, с. 132]. С.В. Пархоменко-Цироциянц зазначає, що створення таких судів дозволить на практиці забезпечити платникам податків конституційне право на оперативний і законний розгляд їхніх спорів із органами податкової служби. Але у зв'язку з цим виникає нова проблема. Створення таких судів потребує відповідних витрат держави на фінансуван-ня їхньої діяльності. Суми, що надходять від сплати державного мита, не зможуть покривати усі витрати на утримання такого органу. Тому уявляється за доцільне при адміністративних судах створити спеціалізовані відділи для розгляду спорів у галузі оподаткування, тим більше, що діюче законодавство передбачає можливість упорядкування спеціалізації суддів за розглядом конкретних категорій справ певної юрисдикції [10, с. 44]. І все ж таки, на нашу думку, позиція О.В. Щербанюк є більш доречною, і підримуючи її, ми вважаємо, що в Україні потрібно створити податкові суди.
Доцільно також зазначити, що ч. 3 ст. 55 Конституції України гарантує кожному, хто використав усіх національні засоби правового захисту, звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ. З-поміж міжнародних судів, юрисдик-ція яких визнана Україною, є тільки Європейський суд з прав людини, який може розглядати господарські спори взагалі і спори про визнання недійсними нормативні акти, що пору-шують права суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначений судовий захист здійснюється відповідно до Конвенції про захист основних прав і свобод людини 1950 року. Слід зазначи-ти, що Європейський суд не може скасувати або змінити нормативний акт, що завдав шкоди організації - платнику податку, але він має право визнати порушення державою-учасницею певних норм Конвенції щодо заявника і присудити йому компенсацію: з витрат на ведення справи в Європейському суді; за завдану матеріальну шкоду; за завдану нематеріальну шкоду. Відповідно до ст. 35 Конвенції про захист основних прав і свобод людини Європейський суд з прав людини може прийняти справу до розгляду тільки після того, як були використані всі національні засоби захисту і протягом шести місяців з дати прийняття остаточного рішення. Такий термін, на нашу думку, починається з остаточного рішення Верховного Суду України. Крім того, заявнику потрібно обґрунтувати порушення українською державою положень Конвенції про захист основних прав і свобод людини.
Таким чином, організація - платник податку - має право оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують її права, установлені законами України, в адміністративному або в судовому порядку. Вважаємо за доцільне в проекті Податкового кодексу України правовий захист прав платників визначити окремим розділом оскарження актів органів державної податкової служби та дій (бездіяльності) їхніх посадових осіб. Крім того, відповідними статтями чітко розмежувати адміністративний та судовий порядок захисту прав платників податків.
Література:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV.
2. Налоговое право: Учебник / Под ред. С.Г. Пепеляева. - М.: Юристь, 2005. - 591 с.
3. Селіванов В.М.,Московенко О.М., Головач І.В. Захист прав платників податків в Україні (питання теорії і практики). - Київ: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 1999. - 24 с.
4. Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюжетами та держав-ними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.
5. Положення Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби № 93, затверджене наказом ДПА України від 02.03.2001 року № 82.
6. Кучеров И.И. Налоговое право зарубежных стран: Курс лекций. - М.: АО "Центр ЮрИнфор", 2003. - 374 с.
7. Парыгина В.А., Тедеев А.А. Налоговое право России в схемах и таблицах с коммента-риями: Учебное пособие. - М.: Изд-во "Эксмо", 2005. - 240 с.
8. Цветков И.В. Налогоплательщик в судебном процессе: Практическое пособие по судебной защите. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Волтерс Клувер, 2004. - 201 с.
9. Щербанюк О.В. Громадянин як суб'єкт податкових правовідносин. - Чернівці: Рута, 2000. - 280 с.
10. Пархоменко-Цироциянц С.В. Правове регулювання оподаткування доходів фізичних осіб в Україні: Дисертація… канд. юрид. наук. - О., 2005. - 191 с.
Loading...

 
 

Цікаве