WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий захист організацій – платників податків - Реферат

Правовий захист організацій – платників податків - Реферат


Реферат на тему:
Правовий захист організацій - платників податків
Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством [1, ст. 19]. Податки є тими платежами, які завжди відчужують власність платників податків, для задоволення фінансо-вих потреб держави та органів місцевого самоврядування. Недосконалість і нестабільність чинного податкового законодавства нерідко призводить до випадків неправомірного донарахування податкових обов'язків, примусового стягнення податків, застосування фінансових санкцій і накладення адміністративних стягнень на платників податків. У зв'язку з цим надання платникам податків гарантій захисту їхніх прав є необхідною умовою демократичної податкової системи [2; с. 561].
Захист прав платників податків є складовою інституту захисту прав і свобод людини, який в Україні нині перебуває на стадії становлення [3; с. 15]. Потреба виникнення такого інституту у податковому праві була викликана тим, що між платниками податків і посадо-вими особами податкового органу виникають розбіжності, суперечки щодо застосування окремих положень податкового законодавства. Статтею 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачена можливість оскарження у встановленому законом порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної податкової служби.
Організація - платник податку - має право оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують її права, установлені законами України, в адміністративному або в судовому порядку. Зазначені інститути є організаційними гарантіями захисту прав платників податків, а наявність відповідної правової бази щодо цього є правовими гарантіями платників.
С.Г. Пепеляєв розглядає захист прав платників податків у широкому та вузькому аспекті [2; с. 561]. У широкому значенні під захистом прав платників податків учений розуміє всі юридичні, ідеологічні, матеріальні гарантії, встановлені в межах податкової системи держа-ви і покликані забезпечити пропорційність обмеження прав конкретного платника податків і інтересів суспільства в цілому. У вузькому аспекті під захистом прав платників податків розуміється звернення в ті чи інші державні органи для розгляду законності і обґрунтова-ності дій (бездіяльності) податкових органів щодо даного платника податку [2, с. 561].
В Україні, як і у більшості країн Світу, існує два способи захисту прав платників податків: адміністративний і судовий порядок оскарження рішень органів державної податкової служби. Адміністративний спосіб захисту прав платників податків полягає у можливості оскарження рішень податкових органів, дій або бездіяльності їхніх посадових осіб у вищий податковий орган шляхом подання відповідної скарги до податкового органу. Необхідно зазначити, що вибір такої процедури, як досудове регулювання спорів, є правом організації - платника податку, а не їхнім обов'язком. Податковим законодавством України організації-платнику надається право відразу оскаржити дії або бездіяльность посадових осіб податкового органу в судовому порядку, але платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.
Можливість адміністративного оскарження рішень податкових органів передбачена п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюжетами та державними цільовими фондами". Так, у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.
Відповідно до п. 2 Положення "Про порядок подання та розгляду скарг платників подат-ків органами державної податкової служби" № 93, затвердженого наказом ДПА України від 02.03.2001 року № 82, в адміністративному порядку можуть бути оскаржені такі рішення податкових органів: визначення сум податкових обов'язків, у тому числі за податковими повідомленнями; узгодженість операцій із заставленими активами платника податків; продаж активів, що перебувають у податковій заставі; застосування штрафних санкцій; арешт активів; покладення відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків на третю особу; дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань за ініціативою органу державної податкової служби. Необхідно зазначити, що серед таких рішень названо і постанову про накладення адміністративного стягнення, але відповідного права податкові органи не мають і можуть складати лише протокол про адміністративне порушення. Рішення про накладення адміністративного штрафу приймає суд. Отже, податковий адміністративний штраф може бути оскаржений тільки в судовому порядку, і ці зміни потрібно внести у зазначений Порядок № 93.
Для оскарження рішень податкових органів платник податків повинен подати скаргу (заяву) в письмовій формі до податкового органу. Зазначена скарга (заява) може супроводжу-ватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скаргу необхідно подати контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'яза-ний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі, коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього [4, пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5]. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку [4, пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5].
Скарга (заява), подана із дотриманням строків, зупиняє виконання платником податків податкових обов'язків, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодже-ною [4, пп. 5.2.3 п. 5.2ст. 5].
За результатами розгляду скарги (заяви) податковий орган приймає одне з таких рішень: 1) залишає рішення (податкове повідомлення), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення; 2) скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків у певній частині; 3) скасовує рішення (податкове повідомлення), яке
Loading...

 
 

Цікаве