WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання статусу платників податків і зборів в Україні - Реферат

Правове регулювання статусу платників податків і зборів в Україні - Реферат

платника податку. В Україні всі підприємства вважаються резидентами, якщо вони зареєстровані в її межах. Іноді для визнання підприємства резидентом достатньо лише, щоб її юридична адреса була зареєстрована в даній державі. Якщо неможливо встановити місце державної реєстрації підприємства, місцем знаходження підприємства вважається місце здійснення його основної економічної діяльності.
Вважається, що місцем управління підприємством вважається місце здійснення повноважень діючим вищим органом управління підприємством (відповідно до статуту або установчих документів). Якщо управління здійснюється фізичною особою, у власності якої знаходиться підприємство, то місцем управління вважається місце проживання власника підприємства. За відсутності вищого органу управління місцем управління вважається місце здійснення повноважень виконавчим органом підприємства [4]. Один із російських фахівців податкового права С.Г. Пепеляєв розмежовує місце центрального управління й контролю (коли резидент здійснює центральне керівництво компанією на території держави) та місце здійснення поточного керування (підприємство визнається резидентом, якщо на території держави знаходяться органи, що здійснюють поточне керування). Так, у Великобританії компанії вважаються резидентами, якщо більша частина засідань Ради директорів проходить на території Великобританії. У Португалії резидентом вважається компанія, якщо її головний офіс або виконавча дирекція знаходяться на території Португалії [5].
Подібні тенденції можна простежити і в регулюванні статусу фізичних осіб як платників податків. У цьому випадку також будується зв'язок між обов'язком та платником податку на підставах податкового резидентства. На нашу думку, при цьому має сенс розглянути перспективи закріплення в проекті Податкового кодексу України поняття податкового резидента. Це може бути зроблено в Загальній частині при визначенні основних термінів або основних положень, а потім деталізовано щодо юридичних і фізичних осіб. Тобто, визначивши родову категорію податкового резидента, уточнити її по окремих видах: щодо фізичних та юридичних осіб.
Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" дано таке визначення платника податку: "Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - громадяни) як ті, що мають, так i ті, що не мають постійного місця проживання в Україні [6].
До громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні у цілому не менше 183 днів у календарному році" [7]. У цілому цей підхід зберігається і в Законі України "Про податок на доходи фізичних осіб". Можна вважати, що в ст. 1 "Визначення термінів" Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" декілька термінів присвячено цій проблемі[8]. Поряд із традиційним підходом до фізичної особи як резидента чи не резидента (пп. 1.20.1-1.20.4) використовується й пов'язане з цим поняття самозайнятої особи (п. 1.19). Показово при цьому, що порівняно з нормами Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" визначення резидентства стає більш деталізованим. У цьому випадку присутній кількісний критерій (183 дні), але з'являються й багато додаткових умов резидентства (пп. 1.20.1): "У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не винятково) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможна визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України, має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи" [7].
При цьому показово, що при визначенні фізичної особи як платника податку законодавець нарешті відійшов від вказівки на громадянство і використовує відомості про громадянство особи тільки для визначення її резидентства. Справа в тому, що саму назву Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" навряд чи можна було б вважати вдалою, бо в цьому випадку чітко виокремлювалась логіка зв'язку податкового обов'язку зі сплати прибуткового податку з громадянством. Але змістом статті 2 така логіка перекреслювалася, тому що обов'язок зі сплати цього податку розповсюджувався як на громадян України, так і на іноземців та осіб без громадянства. Таким чином, обов'язок щодо податкового обліку, сплати та звітності з прибуткового податку виникав і виконувався незалежно від громадянства особи. Підставою цього було і є податкове резидентство, про що говорилося вище. І цілком логічною здається зміна назви цього податку, коли обов'язок сконцентровано саме на фізичних особах, а не громадянах.
Література:
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№ 30. - Ст. 141.
2. Про систему оподаткування: Закон України від 18.02.97 // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 16. - Ст.119.
3. Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 27. - Ст. 181.
4. Кучерявенко Н.П. Налоговое право. - Харьков: Легас, 2001. - 583 с.
5. Основы налогового права. Учебно-методическое пособие / Под ред. С.Г. Пепеляева. - М.: Инвест Фонд, 1995. - 496 с.
6. Про прибутковий податок згромадян: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 10. - ст. 77.
7. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України // Офіційний вісник України.- 2003. - № 28. - Ст. 1361.
Loading...

 
 

Цікаве