WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання проходження практики та стажування в підрозділах ДПС України - Реферат

Правове регулювання проходження практики та стажування в підрозділах ДПС України - Реферат

доводять, що предмет правового регулювання вужчий за предмет правового впливу. "Якщо правове регулювання як спеціально-юридичний вплив у будь-якому випадку пов'язане з встановленням конкретних прав і обов'язків суб'єктів, з прямими приписами про належне й можливе, то правовий вплив - не завжди. Якщо перше означає здійснення правових норм через правовідносини, то друге - необов'язково. У цьому сенсі, регулювання - лише одна з форм впливу права на соціальні зв'язки, що не охоплює усі інші форми, до яких відносять інформаційно-психологічну, виховну, соціальну" [9, с. 414, 724]. Р.В. Єнгибарян і Ю.К. Краснов під правовим регулюванням розуміють застосування норм права, інших юридичних засобів для впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування й прогресивного розвитку, а також впливу на поведінку людей [10, с. 242]. С.О. Комаров зазначає, що саме право є найважливішим засобом регулювання взаємовідносин індивідів, соціальних груп, усього суспільства у цілому, в ньому закріплюються права і свободи особистості, воно само виступає як соціальна цінність. "Основне призначення права - організувати відносини громадян, їх поведінку, враховуючи їх індивідуальні потреби, направити дії членів суспільства в русло суспільних інтересів [11, с. 379]. О.Ф. Скакун дотримується наступної позиції: "Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи шляхом використання влади, а право - шляхом нормативногорегулювання. Воно насамперед покликано бути стабілізуючим фактором завдяки заключеним у ньому принципам свободи і справедливості. Правове регулювання - це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона й розвиток" [12, с. 529]. "Правове регулювання - це цілеспрямований вплив на поведінку людей і суспільні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів", - аргументують свою думку В.М. Корельський і В.Д. Перевалов [13, с. 257]. Досліджуваючи право в ракурсі нормативно-ціннісного регулюючого засобу, С.С. Алексієв зазначає: "Розгляд права з означених позицій дозволяє побачити в ньому соціальну підсистему, забезпечуючи таку безперервну динаміку функціонування суспільства, за якої згідно з потребою в реалізації начал нормативності досягається постійне і стабільне відтворення та, відповідно, збереження й утвердження виявлених у праві соціальних цінностей, умов і механізмів функціонування суспільства" [14, с. 314]. В.О. Козбаненко інтерпретує правове регулювання державного управління як "упорядкування тих сторін суспільної життєдіяльності, які виявляють всезагальну волю, потреби й інтереси в реалізації прав і свобод особистості, гуманізм, соціальну справедливість, сталість і надійність суспільних процесів та відносин, за допомогою нормотворчої і нормозастосовчої діяльності уповноважених державних органів в сфері управління державними справами" [15, с. 445]. Існує думка, що правове регулювання - це встановлення правових норм й підпорядкування останнім відповідних суспільних відносин шляхом направлення поведінки їх учасників [16, с.12; 17, с. 28]. Зазначалось, що правове регулювання - це тривалий процес, який складається з декількох стадій: видання і загальної дії правової форми, виникнення прав та обов'язків (правовідносини), реалізація останніх, втілення їх у фактичній поведінці учасників суспільних відносин [18, с. 282]. Ю.А. Тихомиров розглядає правове регулювання через застосування таких критеріїв закону, як регулятора: адекватне віддзеркалення об'єктивних потреб; виявлення залежності методу правового регулювання та його співвідношення з іншими видами впливу для вирішення виникаючих завдань управління; обґрунтований вибір форми правового акта згідно з характером регулюємих відносин; усунення "проблемності" в системі правового регулювання, яка виникла в процесі суспільного розвитку; заміна форми правового регулювання (наприклад, видання закону замість діючої раніше урядової постанови, прийняття комплексного акта замість декілька дрібних). "Відповідно з цими критеріями можна домогтися високого ступеня правового впливу на суспільні процеси. Водночас змістовність і ефективність правового регулювання визначається й фактором часу" [19, с. 26]. На думку Г.А. Знаменського, зміст правового регулювання полягає лише в створенні й реалізації правових норм [20, с. 36]. Ю.І. Гревцов поняття правового регулювання розглядає в аспектах здійснення права [21, с. 44]. На практиці правове регулювання часто підмінюється правовим впливом, що є його необхідною умовою. У ході цього впливу відбувається ознайомлення громадян, посадових осіб з основними вимогами держави в сфері правової політики, до їх відома доводяться правові можливості, юридичні обов'язки, об'єкти, способи, засоби правового шляху досягнення суспільно-корисних цілей (результатів), позначаються види протиправної поведінки і форми відповідальності [22, с. 72]. Крім інформації про існуючі в суспільстві можливості і заборони юридичного характеру, правовий вплив сприяє закріпленню певних цінностей у учасників різних суспільних відносин, стимулює ініціативу й активність громадян в юридичній сфері. Важливо підкреслити, що досліджуване поняття врешті-решт поклиорганізації сумісної життєдіяльності. По-друге, управлінські відносини розглядаються у вузькому аспекті. Як і будь-які суспільні відносини, управлінські відносини є результатом певного виду людської діяльності - управлінської діяльності. У вузькому сенсі управлінські відносини - це зв'язки між суб'єктами управління. Вони (зв'язки) виникають під час взаємодії людей у процесі виконання ними спеціальних функцій з упорядкування і розвитку життєдіяльності суспільства, коли має місце безпосередній обмін управлінсь-кою діяльністю" [25, с. 51-52]. Названа специфіка полягає головним чином в тому, що взаєморозташування сторін управлінських відносин (суб'єкта і об'єкта управління) характеризується суворою полярністю, полюсами якої є самі ці сторони. Суб'єкт володіє можливістю нав'язувати свою волю об'єкту управління, а останній зобов'язаний підпорядковуватися цій волі, тому в кожному управлінському відношенні суб'єкт управління розташований немовби над управляємим об'єктом. Лише в цьому аспекті можна говорити про так званийвертикальний характер управлінських відносин. У літературі ці відносини називають субординаційними [26, с. 67].
Через якісну специфіку управлінських відносин у сфері практичної підготовки та стажування особового складу органів податкової служби пріоритетна роль у їх правовому регулюванні належить адміністративному праву. На основі саме цієї галузі права виникають, змінюються та припиняються конкретні управлінські відносини в досліджуваній галузі підготовки співробітників податкової служби, реалізуються суб'єктивні права і юридичні обов'язки їх учасників. Природно, це не означає, що в регулюванні цих управлінських відносин не беруть участь інші галузі права. У зв'язку з комплексним характером означеної управлінської діяльності окремі її сторони регулюються нормами цілого ряду галузей права. Однак потрібно все ж враховувати переважну роль адміністративно-правової форми, яка найбільше відповідає якісній специфіці будь-яких управлінських відносин. "В силу цього більшість відносин, що знаходяться в сфері правового регулювання, функціонують як адміністративні правовідносини" [27, с. 140].
Правове регулювання проходження практики і стажування в підрозділах системи державної податкової служби - це специфічний вплив, здійснюваний правом як особливим нормативним інституційним регулятором. Своєрідність правового регулювання полягає в наступному: 1) воно згідно з своєю соціальною природою є таким різновидом соціального регулювання, який має цілеспрямований, організований за своєю спрямованістю результативний характер; 2) здійснюється
Loading...

 
 

Цікаве