WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання проходження практики та стажування в підрозділах ДПС України - Реферат

Правове регулювання проходження практики та стажування в підрозділах ДПС України - Реферат


Реферат на тему:
Правове регулювання проходження практики та стажування в підрозділах ДПС України
Відносини, що виникають у процесі проходження працівниками державної податкової служби практики і стажування, характеризуються якісною єдністю й однорідністю. Вони об'єктивно вимагають координації, регулювання, впорядкування за допомогою нормативно-правових засобів. "Суспільство на будь-якому етапі свого розвитку не може обходитись без особливого регулюючого механізму, який координує і спрямовує поведінку людей, забезпечує взаємодію, цілісність і цілеспрямований розвиток державно-управлінських відносин. Вивчення процесів регулювання поведінки людей за допомогою норм як основних засобів регуляції стає способом практичної політики в суспільстві" [1, с. 57]. Таким чином, засоби, прийоми, методи, форми управління й правового регулювання відносин практичної підготовки і стажування осіб начальницького складу податкової міліції мають однакову мету - забезпечити функціонування цих процесів як найбільш ефективним і результативним способом для того, щоб працівники набули практичних умінь і навичок стосовно виконання своїх функціонально-посадових обов'язків, успішно адаптувалися до умов та особливостей проходження служби в тому чи іншому структурному підрозділі ДПА України.
Тут виникає складна проблемою взаємодії і взаємодоповнення права та управління. На думку В.Д. Малкова, складний діалектичний характер співвідношення правового регулювання і управління обумовлений такими факторами: 1. Право виникло значно пізніше за інші нормативні системи і головним чином на їх основі. Феномен управління виник ще в додержавний період розвитку людства. 2. Правове регулювання й управліннявідіграють у суспільстві службову роль. 3. Вони володіють різнохарактерною сутністю впливу на різні об'єкти. Правова норма, встановлюючи певні суспільні відносини, сама по собі ще не реалізує їх. Вони здійснюються в процесі управління. Правове регулювання має більш стабільний характер, ніж управління, обов'язковими принципом і критерієм ефективності якого є висока оперативність. 5. Право регулює не лише управлінські, але й інші види суспільних відносин, а управління використовує не лише правові засоби регулюючого впливу. 6. Право встановлює лише загальні межі управлінської діяльності, надаючи можливість широкого вибору шляхів і методів вирішення соціальних проблем. 7. Механізм правового регулювання - це сукупність правових засобів, а механізм соціального управління охоплює цілі, функції, методи, принципи. 8. Завжди є і зберігатимуться управлінські відносини, не врегульовані правом через непотрібність чи неможливість їх регламентації або недосконалість правового регулювання. 9. Удосконалення правового регулювання управлінських відносин залежить від ступеня наукового дослідження тієї або іншої проблеми, від можливості вироблення на цій підставі рекомендацій щодо її вирішення. Розвиток правового регулювання управлінських відносин не потрібно сприймати як їх обмеження. Нормативна регламентація перетворює в загальне надбання те, що знайдено науковою і передовою практикою й корисно для підвищення ефективності управління [2, с. 89-90].
Виходячи з аналізу перелічених факторів взаємодії правого регулювання і управління необхідно зробити висновок: правове регулювання й управління в сфері практичного навчання і стажування працівників податкової служби, зберігаючи свою специфіку, знаходяться в діалектичному взаємозв'язку, активно впливають одне на одне, причому в праві відображаються основні закономірності управління, а закономірності розвитку права використовуються для удосконалення управління. Як наслідок, управління та правове регулювання відносин проходження особами начальницького складу податкової міліції практики й стажування знаходяться в постійній взаємодії і розвиваються у взаємній залежності: а) управління спрямоване на реалізацію норм права, на переведення правових нормативних установлень у реальну поведінку суб'єктів відносин у досліджуваній сфері; б) право використовується як одне з найдієвіших засобів управління;
в) саме управління є важливим об'єктом правового регулювання. Як вказує В.В. Цвєтков, "наскрізний характер впливу права виявляється, по-перше, в тому, що правом більшою або меншою мірою забезпечується дія усіх інших факторів підвищення ефективності управління. Дійсно, в праві відображається і зростаюча роль керівництва діяльністю апарату управління, і поглиблення її демократичних засад, і удосконалення функціо-нально-структурних характеристик управлінських ланок, і підвищення вимог до кадрів управління, до методів, стилю і культури їх роботи. Іншими словами, можна говорити про своєрідний міжфакторний характер впливу права на ефективність управління. Тим самим ще раз підтверджується важливість теоретичного вивчення питань, що розкривають характер, об'єктивні можливості і основні напрями корисної взаємодії права й управ-ління в розвиненому суспільстві. По-друге, право своїм регулюючим впливом пронизує кожний управлінський інститут, все багатоманіття компонентів системи управління"
[3, с. 131-132]. Воно ніби супроводжує весь процес управління, накладаючи правову форму на всі його елементи і стадії, від оптимальності режиму яких безпосередньо залежить ефективність управління в цілому [4, с. 25]. Комплексність впливу права на ефективність управління необхідно розуміти як неоднозначність, різноаспектність цього впливу. Так, правомірно стверджувати, що право впливає на управління, його ефективність самим фактом свого існування [5, с. 11], причому незалежно від меж розгляду сфери правового регулювання, як-то сукупність існуючих суспільних відносин або ж лише їх управлінський різновид. Тут виявляється роль права як головного елемента системи соціального нормативного регулювання, як важливої організуючої і дисциплінуючої сили, спрямованої на забезпечення урегульованості і порядку у всій сукупності суспільних відносин [6, с. 91]. Стосовно ж власне управлінських відносин у сфері практичної підготовки і стажування особового складу органів, служб і підрозділів податкової служби важливий самостійний аспект впливу права на ефективність управління полягає в дії права як найбільш доцільного регулятора управлінської діяльності, покликаного забезпечити оптимальний правовий режим усіх її статистичних і динамічних виявлень.
Категорія "правове регулювання" донині є предметом наукових дискусій. В.І. Гойман пише: "Правове регулювання - це частина (аспект) дії права, яка характеризує спеціально-юридичний (не інформативний і ціннісно-мотиваційний) вплив права на поведінку та діяльність його адресатів, але безпосередньо з ними не пов'язана" [7, с. 121]. "Під правовим регулюванням суспільних відносин ми розуміємо лише одну з форм впливу права на суспільні відносини - вплив за допомогою специфічних правових засобів: норм права, правовідносин, актів реалізації", - наголошує М.Н. Марченко [8, с. 436]. "Будь-яке розуміння права, - вказує В.В. Лазарєв, - ґрунтується на тому, щовизначається здатність права бути регулятором суспільних відносин. Висхідний ціннісний початок права - здатність чинити вплив на волю і свідомість людей. Звідси й значення питань дії права. Дія права - це його інформаційний, цінністно-мотиваційний та безпосередньо регулюючий вплив на суспільні відносини в межах певного простору, часу і кола осіб. Право втратило б усякий сенс, якби не виявило себе як активний творчий початок, не формувало і не змінювало суспільне середовище, не визначало напрям і форми поведінки учасників суспільних відносин. Право діє і в сфері законодавства, і в сфері активної реалізації встановлених законоположень, і в сфері пасивної охорони діючих нормативних актів". Порівнюючи правове регулювання і правовий вплив, М.І. Матузов і О.В. Малько
Loading...

 
 

Цікаве