WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основи конституційно-правового статусу особи в Україні - Реферат

Основи конституційно-правового статусу особи в Україні - Реферат

Курсова робота
Основи конституційно-правового статусу особи в Україні
Зміст
Вступ 3
1. Основи правового статусу людини і громадя-нина в Україні 6
2. Принципи правового статусу людини і грома-дянина та їх закріплення в Конституції України 12
3. Правовий захист. Особливості правового за-хисту людини в Україні, відносно її правового стану 16
Висновки 26
Література 29
Вступ
Права, свободи й обов'язки людини і громадянина є основопо-ложною частиною Конституції України. Вирішення проблем прав люди-ни в ній характеризується принципово новими для України підходами. Поняття прав людини відображає той факт, що за кожною особою визнається певний комплекс природних, невід'ємних прав та властиво-стей, які зумовлюються самим фактом існування людини і мають роз-глядатися як гарантії її гідності.
Ідея природного права, загального для всього людства, так само як і існування того, що називається правами людини, визнано достатньо давно, як і те, що людина не може бути вільною в суспільстві, яке само не є вільним.
Самовизначення народу, що є передумовою його вільності, са-мого по собі недостатньо для того, щоб права і свободи людини стали реальністю. Вкрай важливою підвалиною можливості їх реалізації є формування громадянського суспільства і побудова правової держави, яка забезпечує виконання прав і свобод людини в законодавчо встанов-лених, достатньо гнучких межах, що обумовлені як природою самого права, так суспільними обставинами. Мова йде про особисті права, сво-боди і обов'язки людини і громадянина, що є соціальними за своєю сут-тю.
Комплекс прав і свобод людини в цілому відповідає положен-ням Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та Факульта-тивного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, які ратифіковані Україною.
В умовах всезростаючої ролі права в житті суспільства на пер-ший план цілком закономірно вийшли юридичні питання, пов'язані з правами особи. В контексті сказаного особливої актуальності набувають питання пов'язані з визначенням поняття конституційно-правового ста-тусу громадянами України.
Права людини, її правовий статус, соціальне коріння, призна-чення - одна з вічних проблем історичного, соціально-культурного роз-витку людства, яка пройшла через тисячоліття і незмінно знаходилася в центрі уваги політичної, правової, етичної, релігійної, філософської думки.
Права людини - складне багатовимірне явище. В різні епохи проблема прав людини, незмінно залишаючись політико-правовою, на-бувала релігійного або етичного, або філософського змісту в залежності від соціальної позиції класів, що знаходилися біля влади.
Метою даної роботи є розкриття поняття конституційно-правовго стутусу особи в Україні. Для досягнення поставленої мети на думку автора слід розкрити наступні питання, що розкривають зміст правового статусу особи; основні принципи правового статусу людини і громадянина їх закріплення в Конституції; та особливості правового за-хисту людини, відносно її правового статусу тощо.
При написанні курсової роботи автором використано норматив-ну базу, наукову літерату та міжнародні документи з даної проблеми.
Основи правового статусу людини і громадянина в Україні
У системі цінностей демократичного суспільства на першому місці стоїть людина. В сучасних умовах у звязку із здійсненням карди-нальних демократичних перетворень, утвердження соціальної, правової держави проблема особи набуває особливо важливого значення.
Ускладнюються взаємозв'язки суспільства й особи, громадянина і держави, індивіда і колективу, більш взаємозалежними стають їхні інтереси й проблеми, підвищується їхня взаємна відповідальність. Усі ці явища та процеси потребують глибокого осмислення, узагальнення і відображення в законодавстві. Прицьому особливо важливе місце посідає проблема конституційних прав та свобод людини і громадянина.
В основі конституційного статусу особи лежать її фактичний соціальний статус, який визначається всією сукупністю економічних, політичних, духовних, моральних та інших умов життя суспільства. Соціальна природа суспільного ладу, його мета, завдання, принципи, ідеали - головні фактори, які визначають справжню цінність, місце і роль людини в ньому.
Конституція закріплює історично зумовлене місце індивіда в суспільстві, фіксує досягнутий рівень розвитку, справляючи при цьому, безумовно, зворотній вплив на соціальний поступ. Конституція визначає межі, міру юридичної свободи особи, необхідний комплекс прав і обов'язків, гарантій їх здійснення, засоби захисту, громадянство, а також принципи взаємовідносин з державою і суспільством.
У звичаєвому праві різних країн проблема правового статусу людини і громадянина вирішується не однаково. Можна виділити такі чотири підходи, що визначають вирішення цієї проблеми.
Зокрема ліберальна концепція виходить з того, що кожна люди-на від моменту народження природою наділена невід'ємними правами. Обмеження прав людини і громадянина, можливе лише у випадках пов'язаних із забезпеченням суспільного ладу, правопорялку, прав і сво-бод громадян, запобіганням насильства та ін.
У дусі цієї моделі конституційні обов'язки громадян визнача-ються в обмеженому вигляді, а то і взагалі не згадуються в конституції.
Колективістський підхід до вирішення проблеми прав людини надає приорітет не особистості, суспільству (колективу, класу, певним об'єднанням). При цьому підході головними є соціально-економічні права громадян (людини) і права трудящих, у таких конституціях приво-диться широкий перелік обов'язків. Прикладом такого підходу є Конституція УРСР 1978 року.
Третій підхід до правового статусу особи пов'язаний з класич-ним мусульманським правом. Тут статус особи визначається нормами середньовічного шаріату. Так вселенський суверенітет належить лише Аллаху: людина не має права розпоряджатися собою на свій розсуд, її дії мають бути підпорядковані вказівкам Аллаха. Акцент переноситься не на права, а на обов'язки перед Аллахом, перед спільнотою правомірних му-сульман .
Особливий підхід до правового статусу особи склався у звичаєвому праві деяких країн Тропічної Африки, Океанії, Латинської Америки. В цих країнах людина розглядається як невід'ємна клітина племені, її права не можуть реалізовуватися окремо від племені.
Таким чином, природньо-правові теорії розглядають людину як істоту, яка має певні права невід'ємні від її буття, що випливають з розу-му, або божественної волі, або з природи людини.
Позитивістські теорії підходять до прав людини як до категорії, що встановлюється державою. Сьогодні необхідний пошук синтетичних підходів, оскільки права та обов'язки людини повинні відповідати міжнародним документам . У цьому плані перспективною є інтеграція двох напрямків природньо-правового та позитивістського.
Для визначення суб'єкта прав людини вживаються зазвичай, формулювання: "кожний має право", "всі","кожна людина", "ніхто", "визнається право", "гарантується свобода".
Конституція України, при висвітленні конституційно-правового статусу особи й громадянина спирається на ліберальну концепцію прав людини. Так у Конституції України із 48 статей ІІ Розділу, що присвячені правам людини і громадянина, 37 стосуються особистих прав та свобод. І тільки 4 статті закріплюють обов'язки громадян .
Розробники Основного Закону нашої країни виходили з того, що особа не може існувати як повноправний член суспільства без належ-них їй прав та свобод. Людину не можна позбавити її природних прав - це принижує її природу. Невід'ємні права людини - відправний пункт в обґрунтуванні свободи та рівноправності,
Loading...

 
 

Цікаве