WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання податкового обліку в Україні - Реферат

Правове регулювання податкового обліку в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Правове регулювання податкового обліку в Україні
Особливістю правовідносин у сфері податкового права є юридична нерівність їх суб'єктів. Державне управління в податковій сфері вимагає підкорення однієї особи іншій: наприклад, платника податку - податковим органам, які представляють державу. Така нерівність суб'єктів обумовлена характером податкових відносин, значна частина яких - відносини зі сплати податків і зборів, тобто передачі частини своїх доходів у публічні цільові фонди. Природно, що забезпечення такої передачі потребує імперативних методів. Передача частини власних доходів не може завжди бути результатом вольової дії особи, вона повинна здійснюватися на підставі й для виконання обов'язків, покладених на неї.
Необхідність, умови й порядок сплати особою податків і зборів до бюджетів і позабюджетних цільових фондів розкривається через її податковий обов'язок. Іноді, розглядаючи обов'язок зі сплати податку в юридичній літературі та законодавстві [1; 2], досить необережно називають його податковим зобов'язанням. Проте необхідно зазначити, що зобов'язання виникає на основі угоди, укладеної рівноправними суб'єктами, що передбачає диспозитивний метод правового регулювання. Як уже зазначалося, відносини у сфері податків регулюються імперативно - методом владних приписів. Тому, на нашу думку, вжиття такого терміна для визначення обов'язку зі сплати податку є некоректним.
Виникають іноді й питання щодо розуміння терміна "податковий обов'язок". Коли кажуть про податковий обов'язок, найчастіше розуміють лише самий обов'язок зі сплати податку. Певний сенс, безумовно, в цьому є: обов'язок зі сплати податку - основний серед обов'язків платника податку, і можна стверджувати, що, коли платник сплачує податок, він виконує свій податковий обов'язок. Але, на нашу думку, поняття податкового обов'язку ширше за обсягом і не зводиться лише до сплати податку. Адже з самого терміна "податковий обов'язок" випливає, що він уключає всі обов'язки, пов'язані з податками, а не тільки їх сплату. Тут доречним вбачається підхід, згідно з яким податковий обов'язок розглядається як сукупність трьох елементів: "... податковий обов'язок у широкому розумінні включає:
1) обов'язок з ведення податкового обліку;
2) обов'язок зі сплати податків і зборів;
3) обов'язок з податкової звітності" [3, с. 224].
Аналізуючи проблему податкового обліку, хотілося б наголосити на необхідності чіткого розмежування податкового та бухгалтерського обліку. У деяких випадках податковий облік характеризується як бухгалтерський облік, що здійснюється з метою оподаткування. Нам здається такий підхід дещо спрощеним. Справа в тому, що коло обов'язків, пов'язаних із обліком в оподаткуванні ширше, ніж зміст бухгалтерського обліку, хоча б він і здійснювався з метою оподаткування. Податковий облік включає в себе дві найсуттєвіші складові частини: облік платників податків та облік об'єктів оподаткування. І лише друга складова може певним чином бути аналогом бухгалтерського обліку.
Облік платників податків виступає як перший крок при формуванні підстав податкового обов'язку, коли виокремлюється коло зобов'язаних осіб і визначається, які риси повинні бути притаманні особі у випадку делегування йому групи імперативних настанов у галузі оподаткування. Саме з цих позицій і ведуться реєстри платників податків. На нашу думку, це дуже важливе положення, якому, на жаль, дуже мало уваги приділяється в сучасних дослідженнях. Хотілося б звернути увагу на те, що після загального визначення платника податку ст. 4 Закону України "Про систему оподаткування" у ст. 5 "Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів)" законодавець деталізує саме це коло обов'язків платників податків:
"Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства. Банки та інші фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.
Повідомлення про відкриття або закриття рахунків в установах банків платник податків зобов'язаний направити органу державної податкової служби, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів).
Установи банків зобов'язані надіслати повідомлення про закриття рахунку платника податків і зборів (обов'язкових платежів) до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків.
Такі повідомлення протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунка (включаючи день відкриття або закриття рахунка) подаються особисто або направляються на адресу відповідного органу державної податкової служби з повідомленням про вручення.
Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків в установі банку є дата отримання банком документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби.
Форма і зміст повідомлень встановлюються центральним органом державної податкової служби України" [4].
Положення цієї статті необхідно розглядати як такі, що мають деталізуватися при обліку певних платників податків. Дійсно, загальні підстави обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть бути єдиними для всіх видів платників. При цьому хотілося б зробити декілька зауважень і щодо змісту цієї статті, і проблеми взагалі. По-перше, ч. 1 ст. 5 закріплює облік платників податків і зборів за органами державної податкової служби та іншими державними органами. Це положення здається не зовсім логічним. Незрозуміло з тексту статті, які державні органи можуть здійснювати цей облік. До того ж, навряд чи зрозумілим є делегування податкових функцій неподатковим органам. Наприклад, ведення реєстру підприємств і організацій як платників податків здійснюється Міністерством статистики, але при цьому сплата податків та зборів юридичними особами все одно контролюється податковими органами. До того ж, виникає певне протистояння повноважень таких органів, накладання та дублювання їх компетенції.
По-друге, певні незручності виникають і з ч. 2 ст. 5, яка закріплює обов'язок платника податків направити повідомлення про відкриття або закриття рахунків в установах банків податковому органу, в якому він обліковується як платник. Таке ж зобов'язання закріплюється й щодо установ банків.
Основні положення статті 5 Закону України "Про систему оподаткування" також повинні деталізуватися й щодо ведення спеціальних реєстрів обліку платників податків і зборів. Так, реєстр фізичних осіб-платників податків та реєстр підприємств і організацій як платників податків ведеться в загальному порядку й охоплює основні положення, що виокремлюють осіб, яким притаманний податковий обов'язок. Ці положення можуть деталізуватися вбільш специфічних реєстрах, що виокремлюють уже особливих платників податків. Такий механізм закріплено чинним законодавством відносно обліку платників податку на додану вартість. В Україні існує реєстр платника податку на додану вартість. Він містить систематизовану інформацію про тих осіб, які згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" та Указом Президента України від 7 серпня 1998 року "Про деякі зміни в оподаткуванні" [1; 5] зобов'язані утримувати та вносити в бюджет податок, сплачуваний покупцями. Реєстр повинен забезпечити реалізацію певних цілей, які можна звести до наступних:
- забезпечення єдиних принципів класифікації платників податку на додану вартість і їх реєстрації в органах державної податкової служби;
- забезпечення органів державної податкової служби інформацією з реєстру для здійснення контролю за стягненням податку на
Loading...

 
 

Цікаве