WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання податкового кредиту - Реферат

Правове регулювання податкового кредиту - Реферат

законодавче закріплення підстав, відповідно до яких платнику податку може бути надано податковий кредит. Основою підстав надання податкового кредиту повинні бути об'єктивні умови, при яких платник податку не в змозі виконати податковий обов'язок. При цьому потрібно звернути увагу на два моменти: по-перше, необхідним є включення до переліку таких умов тих випадків, при яких своєчасне виконання платником податкового обов'язку призведе до його ліквідації (наприклад, якщо підприємству була заподіяна значна матеріальна шкода внаслідок стихійного лиха). По-друге, перелік підстав наданняподаткового кредиту й витрат, які можуть бути внесені до нього, повинен бути вичерпним, щоб і платники податків, і податкові органи чітко уявляли, коли вони мають право чи обов'язок змінити строки сплати податку [2, С. 143-144].
Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" у п. 5.3 ст. 5 визначає витрати, які платник податку має право включити до складу податкового кредиту. Так, повний перелік витрат, передбачених Законом, можна звести до такого:
1) частина суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку;
2) сума коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям;
3) сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку або члена його сім'ї;
4) сума власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї, за винятком деяких витрат на медичні послуги, не пов'язані з медичними показаннями або не є життєво необхідними;
5) сума витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій;
6) сума витрат платника податку із штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у шлюбі з донором, чи ні, та оплати вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов'язаних з усиновленням дитини [1, ст. 1361].
Крім того, п. 5.4 цієї статті передбачає певні умови, тільки за наявності яких можливе здійснення права на отримання податкового кредиту. По-перше, податковий кредит може бути нарахований винятково резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. По-друге, загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. І по-третє, якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься [1]. Щоправда, назва п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" "Обмеження права на нарахування податкового кредиту", на нашу думку, не зовсім вдала. Обмеження суб'єктивного права передбачає певне зменшення його обсягу, "урізання" права. Натомість, п. 5.4 лише вказує необхідні умови, за яких можлива реалізація права на отримання податкового кредиту: резидентство платника податку, межу суми податкового кредиту, строки здійснення права. Жодною з цих норм не обмежується конкретне право платника податку на отримання податкового кредиту, вони лише вказують на умови його здійснення.
Фактично такі ж умови щодо визначення дати виникнення права на податковий кредит описані в ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно з нею "датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
- для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях;
- датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту"[4].
У роботі уже розглядалося питання про імперативний характер регулювання відносин податкового кредиту, головною рисою якого є наявність владної й зобов'язаної сторони в правовідношенні. Не викликає сумнівів той факт, що держава є владною стороною в даних правовідносинах. Податкові органи є, безумовно, владною стороною у відносинах з платниками податку, але зобов'язаною у відносинах із державою. У зв'язку з цим виникає питання щодо платників податків - надання податкового кредиту є правом податкового органу чи його обов'язком? Необхідно погодитися з тим, що надання податкового кредиту майже завжди є правом податкового органу. І тільки у випадках, коли матеріальна шкода завдана платнику податку дією або бездіяльністю держави чи її органів, податкові органи мають обов'язок надати кредит [2, С. 148-149].
Таким чином, необхідним, на нашу думку, було б закріплення надання податкового кредиту серед прав та обов'язків податкових органів, отримання, відповідно, - серед прав платників податку. Разом із тим вважаємо доречним доповнити права платників податку правом на оскарження дій податкового органу в суді у разі безпідставної відмови надання податкового кредиту.
Література:
1. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України // Офіційний вісник України. - 2003. - № 28. - Ст. 1361.
2. Кобильнік Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - Харків, 2002. - 206 с.
3. Налоговое право: Учебное пособие / Под ред. С.Г. Пепеляева. - М.: ИД ФБК Пресс, 2000. - 608 с.
4. Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість": Закон України від 1 червня 2000 р.// Урядовий кур'єр. - 2000. - № 121.
5. Кучерявенко Н.П. Налоговое право. - Харьков: Легас, 2001. - 583 с.
Loading...

 
 

Цікаве