WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання податкового кредиту - Реферат

Правове регулювання податкового кредиту - Реферат


Реферат на тему:
Правове регулювання податкового кредиту
Правове регулювання податкового кредиту в Україні має певну історію. З'явившись у 1991 році при оподаткуванні доходів підприємств та організацій, новий зміст податковий кредит отримав пізніше в межах податку на додану вартість. На цьому етапі виникло й певне протилежне його відображення - бюджетне відшкодування. І, нарешті, з 1 січня 2004 року вступає в дію Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" [1], який у ст. 5 закріплює специфічні засоби регулювання цього явища. У даній статті не проводитиметься всебічний аналіз податкового кредиту, а визначатимуться основні положення, що характеризують його правову природу.
Аналізу податкового кредиту приділяється певна увага у працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них можна виділити праці С.Г. Пепеляєва, М.П. Кучерявенька, Д.А. Кобильніка. Однак не можна вважати, що питання, пов'язані з правовим регулюванням податкового кредиту, вже вирішені. Перш за все це пов'язано з відносно недовгою історією цього інституту.
У цій статті не зупинятимемося на всебічному аналізі податкового кредиту, спробуємо визначити основні положення, що характеризують його правову природу.
У чинному законодавстві України під поняттям податкового кредиту розуміються різні відносини - податковий кредит чи бюджетне відшкодування при податку на доданувартість, податковий кредит при справлянні податків на доходи. Податковий кредит у податковому законодавстві України довгий час розглядається як різновид податкових пільг. На нашу думку, одностайно визнати, що податковий кредит входить до податкових пільг, не можна - обидва поняття досить широкі та неоднотипні й говорити про повне включення одного поняття до іншого важко.
Крім того, суттєво відрізняється характер податкового кредиту й податкової пільги. Пільга передбачає надання певних привілеїв, часткове звільнення, полегшення вимог виконання обов'язків платників податків, які мають безповоротний характер. Натомість, поняття кредиту передбачає надання грошей або певних товарів у борг, з обов'язковим їх поверненням і часто - з виплатою відсотків. Податковий кредит ні в якому разі не звільняє особу від певних зобов'язань перед державою. Він лише є зміною строків унесення податкових платежів; податковий кредит не зменшує суми коштів, що надходять до бюджету, як це буває при податкових пільгах, а навпаки, збільшує. Зі зміною термінів сплати податку податковий обов'язок не зникає, змінюється лише порядок його виконання. Тому доцільним вважаємо розглядати податковий кредит не як пільгу, а як форму зміни порядку сплати податку.
Поняття податкового кредиту найчастіше використовується в двох значеннях: податковий кредит з прибуткового податку та податковий кредит з податку на додану вартість. Незважаючи на схожість форми, слід визнати, що ці два поняття відрізняються за змістом. Податковий кредит з податку на прибуток - суто податково-правовий інститут, що має однорідний характер; податковий кредит з податку на додану вартість об'єднує сукупність відносин, що знаходяться на межі бюджетного й податкового права [2, С. 126-128, 137].
Поширеною є думка, що відносини податкового кредиту, хоч і регулюються податковим правом, містять у собі елементи диспозитивного регулювання. Така позиція дає підставу розглядати податковий кредит як звичайну угоду між платником податку та податковими органами, що мало чим відрізняється від цивільно-правової угоди. Так, С.Г. Пепеляєв зазначає: "... поруч із владними приписами податковому праву відомі й договірні відносини, що допускають деяку ініціативу зобов'язаних суб'єктів... Подат-ковий кодекс Російської Федерації, наприклад, допускає можливість укладення угод між платниками податків та фінансовими органами про надання податкового кредиту" [3, С. 134].
Але податковий кредит не можна характеризувати як угоду у звичайному її розумінні. Хоча податковий кредит при податку на прибуток, наприклад, встановлюється за бажанням платника податку, всі його умови регулюються винятково імперативними наказами держави без урахування волі платника, наприклад, податку: сума, строки, розмір плати. Д.А. Кобильнік для характеристики податкового кредиту пропонує використовувати термін "імперативна угода". Щоправда, на перший погляд, цей термін викликає сумніви щодо наявності в ньому смислового навантаження, та й сам автор зазначає, що даний термін є не зовсім зручним. Дійсно, угода передбачає, що з певного кола питань суб'єкти повинні дійти згоди на основі рівноправного узгодження інтересів, імперативність - чіткі веління з боку держави, без урахування волі платника податку. Натомість, таке суперечливе поєднання повною мірою відображає неоднозначний та суперечливий зміст поняття податкового кредиту [2, С. 135].
Суперечливість податкового кредиту полягає не тільки в особливостях правового регулювання прибуткових податків. Навпаки, тут усе є досить логічним: платник податку при виконанні свого безпосереднього обов'язку зі сплати податку укладає угоду про надання йому податкового кредиту і підкоряється імперативним велінням держави при регулюванні умов його надання. Інша справа - податковий кредит з податку на додану вартість. Тут боржником уже виступає держава, яка знову ж таки регулює умови кредиту імперативними наказами. Виникають досить дискусійні питання щодо доцільності застосування тут певних форм угод, більше властивих диспозитивному методу правового регулювання. Навряд чи можливо в даному дослідженні зупинятися на розгляді всіх аргументів щодо застосування або незастосування такого методу. Але слід зазначити, що доцільно буде в даній ситуації закласти систему засобів відповідальності держави при неналежному виконанні нею своїх обов'язків з бюджетного відшкодування [2, С. 135-136].
Розглядаючи податковий кредит, необхідно виділити перелік органів, що його надають. Такими органами є: Державна податкова адміністрація України; Державна податкова адміністрація в Автономній республіці Крим, містах Києві та Севастополі; державні податкові інспекції в містах, районах у містах, міжрайонні та об'єднані податкові інспекції.
Рішення про надання відстрочки або розстрочки приймають голови державних податкових адміністрацій і начальники державних податкових інспекцій та їх заступники.
Чи не найсуттєвішим моментом при регулюванні податкового кредиту є чітке
Loading...

 
 

Цікаве