WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання поведінки державних службовців - Реферат

Правове регулювання поведінки державних службовців - Реферат


Реферат на тему:
Правове регулювання поведінки державних службовців
Кожен із громадян України хоч раз у житті звертався до органів державної влади і стикався з державними службовцями. Державні службовці не завжди демонструють повагу до людини та громадянина, зокрема тому, що не дотримуються таких правил поведінки, яких від них очікують пересічні громадяни.
У часи перебудови у суспільстві громадяни України повинні нарешті відчути, що держава та державні службовці служать людям, захищають їхні законні права та інтереси. Владі потрібно враховувати, що від того, як прості люди будуть сприймати державних службовців та оцінювати їхню поведінку, значною мірою залежатиме репутація державної служби, а також і імідж державної влади.
Суспільство очікує від державних службовців головного - такої поведінки, що сприяла б реалізації законних прав і свобод людини і громадянина. Це означає, що здійснення службових повноважень державної служби повинно бути пов'язано не тільки з додержанням норм чинного законодавства, а також із дотриманням загальновизнаних у суспільстві настанов моралі.
У демократичній і правовій державі державні службовці повинні служити державі та народу і бути підконтрольними суспільству. На даний час державні службовці в Україні здійснюють повноваження державної влади у сфері управління державними справами відповідно до Закону України "Про державну службу", прийнятого у 1993 році [1].
Виконання завдань і функцій держави у сфері управління державними справами необхідно підпорядкувати інтересам не самих державних службовців, а правомірним та етичним інтересам людини і громадянина. На нашу думку, це випливає зі змісту статті 38 Конституції України [2]. Зазначимо, що після внесення змін до Конституції України у 2004 році редакція статті 38 не зазнала змін.
Регулювання поведінки державних службовців є досить складною справою. Це обумовлено тим, що більшість відносин у державі регулюється нормами права (відповідно до законодавства), у той час як більшість відносин у суспільстві регулюється нормами моралі (відповідно до національних традицій та уявлень про правила поводження представників держави). При цьому слід обов'язково враховувати, що ставлення держави і суспільства до етики і моралі з часом змінюється.
Чинне законодавство нашої країни поки що не дає чітких відповідей на запитання: "Якою повинна бути поведінка державних службовців ?". Правда, Законом України "Про державну службу" передбачено [1], що державний службовець повинен, крім іншого, "не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця". Але, як зазначається в спеціальній літературі [3], до цього не визначено, які норми моралі потрібно відносити до етики державної служби, за якими критеріями їх класифікувати, якими правовими засобами їх унормовувати, в які їхні нормативно-правові акти включати, як їх реалізовувати та контролювати.
На нашу думку, така невизначеність значною мірою пов'язана з тим, що питанням моралі та поведінки державних службовців (і у широкому, і у вузькому значенні) ще приділяють мало уваги українські дослідники.
Поняття "мораль" (від лат. mores - нрави) стосується лише норм, принципів поведінки людей як членів суспільства та сама їхня поведінка [3]. Мораль як поведінка проявляється через оціночні судження за певними критеріями, такими як: "честь", "гідність", "поряд-ність", "патріотизм", "толерантність", "культурність", "людяність" та ін. Але, як відомо, для різних членів суспільства та в різні історичні періоди мораль була, є і буде різною. У будь-якому суспільстві завжди одночасно співіснують групи, прошарки, спільноти людей, які сповідують різні, часто такі, що важко узгоджуються між собою, моральні цінності. І це не випадково, бо уявлення людей про загальні цінності та пріоритети у поведінці відпо-відають різним корпоративним звичаям і стилям поведінки різних верств населення, що ґрунтуються на певних філософських, релігійних, політичних чи інших світоглядних пози-ціях. З розвитком суспільства та держави мораль поступово трансформується, вона постійно зазнає значних і складних змін. Не випадково, деякі дослідники, зокрема В.Л. Коваленко, розрізнюють мораль: а) "сучасну" і "застарілу"; б) "релігійну" і "світську"; в) "військову", "цивільну", "бюрократичну"; г) "елітарну" і "народну"; д) "офіційну" та "неофіційну";
е) "авторитарну" і "демократичну" [3]. Поряд із етикою державної служби розглядають також етику інших видів служби в державному апараті - етика військової служби, етика суддівської служби, етика прокурорської служби, етика податкової служби тощо. Н.М. Грині-вецька вказує, що формування сучасного типу державного службовця потребує враховувати етичні аспекти [4]. Н.І. Грушанська виділяє етику народних депутатів як особливий тип поведінки [5]. Тобто можна казати про загальну етику державної служби та про спеціальну етику кожного з видів державної служби (військова, податкова, митна та ін.).
Об'єднуючою ознакою етики державної служби є здійснення державно-владних повноважень у системі органів державної влади [6].
Поза межами державної служби існує, як відомо, етика лікарів, вчителів, спортсменів, митців та інших категорій фахівців, які професійно здійснюють певну діяльність, не пов'язану зі здійсненням повноважень державної влади.
Крім того, існує етика службовців місцевого самоврядування.
В.А. Шемшук взагалі вважає, що без додержання правил поведінки не можна говорити про етичну державу [7].
Для звичайної людини важлива не стільки різниця наукових критеріїв визначення моралі та етики, а те, наскільки поведінка всієї сукупності державних службовців взагалі та подат-ківців, митників, прокурорів, міліціонерів та інших, зокрема, відповідає сучасним суспіль-ним уявленням більшості громадян України про те, якою така поведінка повинна бути.
Говорячи про моральність державних службовців ми, фактично, кажемо про етику державної служби у вузькому значенні. Поділяємо думку, висловлену В.Л. Коваленком про те, що, якщо етика державної служби стосується усіх державних службовців (усіх, кому присвоюють державні спеціальні звання за видами служби у державному апараті), то етика конкретного виду державної служби стосується лише власне конкретної категорії державних службовців [3]. Тому поведінку державних службовців (держбюрократів - тих, кому присвоюють "ранги
Loading...

 
 

Цікаве