WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові основи реформування банківської системи України відповідно до стандартів ЄС - Реферат

Правові основи реформування банківської системи України відповідно до стандартів ЄС - Реферат

України у відповідність з європейським правом та на їх підставі розроблення проектів нормативно-правових актів, розробка проектів законів, інших нормативно-правових актів, спрямованих на адаптацію законодавства, або участь разом з іншими органами виконавчої влади у їх підготовці та ін.
Нормативний напрям процесу адаптації містить комплекс нормативних інструментів (актів), які включають у себе єдині стандарти банківського регулювання.
У процесі адаптації банківського законодавства до стандартів ЄС здійснюється опрацювання законодавства ЄС з питань, що регулюють банківську справу.
Треба зазначити, що банківські системи різних держав не функціонують ізольовано одна від одної, а перебувають у постійному взаємозв'язку і взаємодії [11, с. 325].
На думку П.Д. Біленчука, О.Г. Динніка, І.О. Лютого, О.В. Скорохода процес наближення банківської сфери ставить, перш за все, такі завдання:
- узгодження українських банківських законів із законами ЄС;
- нові рішення в грошовій політиці, які необхідні для виконання критеріїв, визначених Маастрихтською угодою;
- реструктуризація і модернізація банківської системи [11, с. 362].
На думку авторитетних спеціалістів у сфері Європейського права А.А. Вишневського, Д. Лейсока та Дж. Бріджа, у праві Європейського Союзу виділено дві складові, які можна назвати економічним та юридичним правом. Перша регламентує статус різних органів ЄС, друга - створення загального ринку і формування єдиної економічної політики. Економічне право ЄС спрямоване на створення загального ринку та економічного союзу (у різних сферах підприємницької діяльності, в тому числі у сфері банківських послуг). Банківське право ЄС є, на думку Вишневського А.А., складовою частиною права ЄС, яке регулює торговий обіг [12, с. 12].
Під банківським правом ЄС розуміють частину права ЄС, яка безпосередньо направлена на регулювання сфери банківських послуг в Європейському Союзі. Слід зазначити, що автори розділяють думку щодо вузького визначення поняття "банківське право ЄС", яке безпосередньо розраховане на регулювання банківської діяльності, звідси банківське право Європейського Союзу - це сукупність правових норм ЄС та країн-членів ЄС, що регулюють суспільні відносини у сфері проведення процесу інтернаціоналізації правового регулювання банківської діяльності, враховуючи розвиток міжнародних економічних відносин та інтеграцію фінансових ринків країн-членів ЄС та здійснення банківської діяльності: порядку організації та функціонування банків, банківських систем країн-членів ЄС, публічних і приватних відносин банків. Методи щодо правового регулювання банківських відносин (публічно-правових і приватно-правових) країни-члени ЄС застосовують два: імперативний та диспозитивний.
Економічне право ЄС, керуючись Договором про заснування Європейського Співтовариства від 25.03.1957 р. та Маастрихтським договором від 1992 р., базується на чотирьох основних свободах [13; 14, с. 15; 15, с. 22-24]:
- свободі переміщення товарів;
- свободі переміщення осіб;
- свободі надання послуг;
- свободі переміщення капіталів.
Дані свободи лежать в основі всього економічного права ЄС. При цьому для кожної конкретної сфери економіки, зважаючи на специфіку, особливої значимості набувають не всі, а тільки деякі з вищеназваних свобод.
Організація та здійснення правового регулювання банківських відносин в Європейському Союзі базується на свободі переміщення осіб та свободі надання послуг.
Свобода вільного переміщення осіб - реальне визнання права осіб на вільне переміщення, невід'ємне від визнання їхнього права на переміщення як робочої сили. Отже, повинно йтися не тільки про право вільного фізичного перетинання кордону держави з наступним вільним працевлаштуванням, але і про можливості вільного заснування підприємств на території іншої держави та організації їх діяльності на принципі вільної та чесної конкуренції, не піддаючи їх при цьому дискримінації порівняно з підприємствами, заснованими особами, що є громадянами (або організаціями) відповідної держави [16, с. 109].
Стаття 52 Договору про заснування Європейського Співтовариства (1957) передбачає, що:
"...забороняються будь-які обмеження свободи заснування підприємств та економічної діяльності громадян країн-членів на території іншої країни-члена. Подібна заборона стосується також обмежень щодо створення агентств, філій чи дочірніх компаній громадянами будь-якої країни на території іншої країни-члена.
Свобода заснування включає право на самостійну діяльність, а також на створення компаній або фірм ... згідно з умовами, встановленими на законодавчому рівні для громадян власної держави у випадках, які стосуються створення підприємств, відповідно до положень глави, що стосується капіталів" [13].
Свобода вільного надання послуг. Завдання створення єдиного економічного простору - це не тільки право заснувати підприємство, що надає ті або інші послуги на території іншої країни-члена ЄС, але і право надавати такі послуги на території іншої держави без заснування в ньому підприємства. Це і знайшло своє відображення у проголошенні свободи вільного надання послуг.
Щодо цього в ст. 59 Договору про заснування Європейського Співтовариства установлювалося наступне:
"Відповідно до нижчевикладених положень скасовуються будь-які обмеження на вільне надання послуг у межах Співтовариства стосовно громадян держав-членів, що здійснюють своє право на заснування та підприємницьку діяльність в іншій державі-члені Співтовариства, ніж у тій, громадянину якої надаються послуги.
Рада може, діючи на основі кваліфікованої більшості й за пропозицією Комісії, поширити дію положень даної глави щодо громадян третіх країн, які надають послуги та здійснюють підприємницьку діяльність на території Співтовариства" [13].
Послуги в розумінні Договору про заснування ЄС охоплювали платні послуги, у тому числі послуги комерційного характеру і послуги професіоналів (робочої сили).
Саме дані свободи лягли в основу банківського законодавства ЄС. Однак справа не могла обмежитися тільки простим упровадженням даних свобод у сферу банківських послуг на території Союзу. У різних країнах-членах ЄС існували різні правила регулювання банківської діяльності, які насамперед встановлюють економічні нормативи діяльності банків (вимоги до капіталу, ліквідності тощо). У зв'язку з цим "одномірне" впровадження свободи переміщення осіб і свободи надання послуг на практиці обернулося б фактичною нерівністю банківських підприємств [12, с. 16].
Проблема створення єдиного ринку банківських послуг могла бути вирішена тільки за умови іншого підходу, при якому ставилося б завдання гармонізації банківського права в різних країнах-членах ЄС. Рішенню цього завдання і була присвячена більшість банківськихдиректив ЄС. При цьому директиви базувалися на принципі мінімальної гармонізації, який означав, що на рівні ЄС встановлюєтьсялише мінімум правил, які необхідно ввести в законодавство кожної держави. Останні ж, у свою чергу, мали
Loading...

 
 

Цікаве