WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові засади реалізації прав людини на медичну допомогу - Реферат

Правові засади реалізації прав людини на медичну допомогу - Реферат


Реферат на тему:
Правові засади реалізації прав людини на медичну допомогу
За роки незалежності України сформувалася думка, що кожен повинен турбуватися про себе сам. Рівень соціальної захищеності громадян сьогодні досить низький і держава переживає серйозну кризу в сфері охорони здоров'я.
Кожного турбує у першу чергу стан справ із своїм здоров'я, здоров'ям родичів, близьких, а не людства в цілому. На її (людини) думку, здоров'я, як свідчить статистика, залежить від умов проживання, праці, харчування, а також рівня медичного обслуговування. Тому для громадян України пріоритетним є питання щодо можливості отримання якісної медичної допомоги в будь-якому регіоні держави, а не загальні розмови про складну ситуацію в країні, теоретичні умовиводи і та ін.
Але, щоб розглядати дану проблематику, все ж таки необхідно правильно визначити світові й загальнодержавні тенденції щодо стратегічних напрямів реформування системи охорони здоров'я.
За минуле десятиліття суттєво змінилися наші закони, була закладена основа для нових економічних відносин. Відомо, що внаслідок реформи відбувся розвал усіх сфер життя, але в цій ситуації медицина все-таки вистояла. Зрозуміло, що про покращання говорити поки що дуже рано. Проте в останні роки в сфері охорони здоров'я і соціальної політики все ж таки відбулися деякі позитивні зміни: прийнято чимало законів, які стосують-ся медичної галузі, введено певні пільги для населення, які все більше скорочуються, проведено ряд профілактичних заходів.
Cеред багатьох проблем, які виникли в Україні в останнє десятиліття, одна з найбільш драматичних - це проблема організації медичної допомоги. Крім загального комплексу складностей, що існують у всіх галузях життя, є і специфічні труднощі, пов'язані із ситуацією навколо здоров'я населення і станом служби охорони здоров'я.
Cучасне розуміння зв'язків і проблем медичної галузі щодо аспектів правової спрямованості взагалі і медичного страхування зокрема були предметом обговорення на всеукраїнських науково-практичних: і міжнародних конференціях, а також розглядалися у роботах вчених В.І. Журавля, В.В. Костицького, В.М. Лехан, І.М. Солоненка, І.О. Тогунова, Т.К. Набухотного та ін.
Метою даної статті є необхідність проаналізувати стан правового забезпечення реалізації прав людини на медичну допомогу, визначити завдання та шляхи реформування системи охорони здоров'я.
Щодо результатів соціологічного дослідження ситуації, повязаної з правами пацієнтів в Україні, було виявлено:
- 6 пацієнтів із 10 стикаються з порушенням своїх прав у лікувальних установах України;
- 9 з 10 пацієнтів вважають необхідними заходи для посилення прав пацієнтів в Україні;
- 9 з 10 пацієнтів вважають недостатньою існуючу інформацію про свої права як пацієнта в Україні;
- 7 з 10 громадян вважають безглуздим захищати свої права з охорони здоров'я за допомогою законів;
- 8 з 10 пацієнтів вважають обов'язковим одержання згоди пацієнта, його батьків чи опікунів, як це вимагає закон, на будь-яке медичне втручання;
- кожен 2-й громадянин України вперше довідався з анкети про існування такого поняття, як "права пацієнта"[8].
Українське законодавство офіційно не має інститутів медичного права і захисту прав пацієнта, які існують у країнах з розвиненою демократією. Чинне законодавство України, що регулює функціонування системи охорони здоровя, поки що не можна вважати таким, що відповідає сучасним міжнародним стандартам. У законах України немає ряду чітких юридичних визначень і понять з прав пацієнтів, навіть таких як: "пацієнт", "права пацієнта" тощо, хоча деякі з них присутні в текстах законів [8].
Висновки науковців вказують на те, що позитивного результату можна досягти лише за умови досягнення раціонального співвідношення між мінімально необхідним у 6 % державним фінансуванням медичної сфери та обов'язковим медичним страхуванням, що сприятиме гармонійному розвитку медичної галузі держави, захисту прав як пацієнтів, так і медичних працівників. Якщо медична сфера не отримає необхідне державне фінансу-вання, то це стане суттєвою перешкодою в майбутньому щодо реалізації прав пацієнтів на медичну допомогу, що є порушенням прав людини.
Охорона здоров'я - не тільки галузь спеціальної медичної діяльності, але й, насамперед, важлива частина життя усього суспільства. Так, багато держав, керуючись гуманістичними, але, перш за все, економічними й політичними чинниками, визнали як одне з невід'ємних прав кожної людини право на доступну медичну допомогу і право на відповідну підтримку держави у випадку хвороби.
Сучасна наука з управління розглядає охорону здоров'я як систему відносин, що виникають у суспільстві, і закріплюються інституціонально у зв'язку з масовим наданням медичної допомоги і реальним забезпеченням прав людини на охорону здоров'я [6].
Але медицина не безкоштовна. Медична послуга є товаром, що має свою вартість.
Охорона здоров'я належить до сфери продуктивної праці, оскільки заощаджує найважливіший ресурс виробництва - робочу силу через збереження, зміцнення та відновлення здоров'я. Тому витрати на охорону здоров'я є об'єктивно необхідним елементом людської діяльності з відтворенням продуктивних сил.
Характер відносин у сфері охорони здоров'я залежить не стільки від медичних технологій, скільки визначається способом функціонування політичної системи, національної економіки, а також правового механізму забезпечення фінансової діяльності медичної галузі держави на всіх рівнях владних структур від державної - на рівні Міністерства охорони здоров'я, до місцевих - на рівні районних і селищних рад народних депутатів.
Головною помилкою і стратегічним прорахунком реформаторів 90-х стали традиційна недооцінка й ігнорування ролі й місця людського фактора при плануванні й проектуванні політико-економічних реформ і трансформацій. Корпоративні інтереси медпрацівників узагалі не беруть до уваги.
Чи можна при цьому говорити про збереження, підтримку й розвиток високих морально-етичних і професійних традицій українських лікарів.
І ще одне зауваження загального характеру. Більш як за десять років проведення, головним чином, технологічних, економічних і мінімуму фінансово-бюджетних модернізацій в українській охороні здоров'я, ще не торкалися поведінкових і сутнісно-управлінських відносин у системі організації медичної допомоги.
В українській системі охорони здоров'я сформувалися й розвиваються псевдоринкові, напівтіньові, тіньові і напівкримінальні економічні відносини. В їх основі лежить принцип: гроші в обмін на медичну допомогу.
Пріоритетним кроком у зміні ситуації, що склалася, є перехід до державно-суспільного управління системою охорони здоров'я. Під ним розуміється узаконений
Loading...

 
 

Цікаве