WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові засади діяльності чергових частин органів внутрішніх справ у боротьбі з правопорушеннями - Реферат

Правові засади діяльності чергових частин органів внутрішніх справ у боротьбі з правопорушеннями - Реферат

громадського порядку, боротьби зі злочинністю.
Саме ці конституційні положення є вихідними для наступного правового регулювання питань діяльності суб'єктів правозастосування, зокрема чергових частин, при розкритті та розслідуванні злочинів.
Законодавчий рівень правового регулювання являє собою систему законів, що регулюють різноманітні суспільні відносини у сфері боротьби зі злочинністю і, зокрема, вирішення завдань з розкриття скоєних злочинів. Його система складає механізм реалізації конституційних норм і включає багато законів, що опосередковано чи безпосередньо регулюютьдосліджувані суспільні відносини.
Кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство, у першу чергу, визначає правову основу організації роботи суб'єктів правозастосування в сфері розкриття злочинів. Кримінальне законодавство, кодифіковане у введеному в дію з 1 вересня 2001 р. Кримінальному кодексі України [11], має свій власний предмет правового регулювання. Такими є соціально-шкідливі фактичні відносини, які норми КК визначають як суспільно небезпечні і кримінально-карані. Відповідно до ст. 11 КК України - злочином визнаються передбачені цим кодексом суспільно небезпечні, винні діяння (дія або бездіяльність), вчинені суб'єктом злочину.
Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння, передбачені КК України, поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі злочини та особливо тяжкі злочини (ст. 15 КК України). Ці класифікаційні ознаки створюють, зокрема, правову основу для визначення їхньої підслідності і спеціалізації суб'єктів правозастосування по їх розкриттю. У цілому норми кримінального закону зосереджені в Особливій частині КК України, є визначальними для розв'язання організаційних, методичних і тактичних завдань розкриття конкретних видів злочинів. Саме вони містять об'єкт, предмет і межі кримінальної поведінки, якими керуються виконавці кримінального закону при розкритті скоєних діянь, що впливає на механізм їхньої діяльності.
Кримінально-процесуальне законодавство [12], встановлюючи єдиний порядок провадження у кримінальних справах незалежно від компетенції суб'єктів правозастосування (суд, прокуратура, слідчі підрозділи, органи дізнання тощо), конкретизує кримінальний закон у визначенні механізму взаємодії його учасників у розкритті злочинів. Ст. 4 КПК України закріплює положення, що встановлений кримінально-процесуальним законодавством порядок викриття винних у скоєні злочинів є обов'язковим для всіх суб'єктів правозастосування. Ст. 103 КПК України покладає на ОВС обов'язок: 1) вживати усіх заходів, необхідних для попередження і припинення злочинів; 2) здійснювати оперативно-розшукові заходи з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. У ст.ст. 114 і 118 КПК містяться вимоги щодо організації працівниками чергових підрозділів взаємодії слідчих із оперативними підрозділами, що виконують оперативно-розшукову функцію боротьби зі злочинністю. Ст. 104 КПК України визначає підслідність органів дізнання і досудового слідства, тим самим встановлює об'єкт їхньої функціональної взаємодії, її межі і відповідальність за виконання.
Найважливішим нормативним актом законодавчого рівня правового регулювання діяльності чергових частин є Закон України "Про міліцію" [13], який значно деталізував не тільки норми адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального законодавства про правову основу організації діяльності чергових частин, а й закріпив правові та організаційні основи визначення їх функціональних завдань. У ст. 1 Закону встановлено, що міліція - державний озброєний орган виконавчої влади, що покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань і наділений правом застосування примусових заходів до правопорушників.
Відповідно до ст. 7 міліція складається з таких підрозділів: кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, транспортна міліція, державна автомобільна інспекція, міліція охорони, спеціальна міліція. У ст. 2 Закону визначені основні завдання міліції в попередженні, припиненні і розкритті вчинених злочинів. Ст.ст. 6, 8, 9 та ін. Закону стимулюють підрозділи чергових частин на активну взаємодію з іншими підрозділами у розкритті скоєних злочинів і створюють необхідну правову основу для цього.
До розглянутого рівня правового регулювання діяльності назначених галузевих служб ОВС можуть відноситися окремі правові норми і положення цивільного, адміністративного, господарського законодавства, що забезпечує правову основу їхньої взаємодії при розкритті злочинів.
Підзаконний рівень правового регулювання діяльності підрозділів чергових частин включає акти вищих органів законодавчої і виконавчої влади і відомчу нормативно-правову основу. Укази Президента, постанови Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України мають істотне значення для правового регулювання організації діяльності чергових частин при розкритті злочинів. У цих актах значна увага звертається на: реєстрацію і своєчасне реагування на повідомлення, що надходять до ОВС; попередження і припинення злочинів і адміністративних правопорушень; розкриття злочинів по "гарячих слідах"; забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки; надання в межах своєї компетенції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об'єднанням. Причому розширення завдань на чергову службу ОВС можуть бути здійснені тільки законом. Окремі нормативні акти присвячені регламентації відносин чергових частин з іншими підрозділами ОВС та органами державної влади і управління. Зі змісту норм видно, що спільні завдання підрозділів чергових частин та інших служб є тією правовою основою, що сприяє організаційному здійсненню їхньої взаємодії у вирішенні функціональних обов'язків. Однак ці норми лише визначили спрямованість правової основи взаємних відносин і не розкривають механізму їх здійснення, як і раніше залишаючи значний простір для відомчого розсуду і суб'єктивних тлумачень закону.
Розширенню повноважень розглядуваних суб'єктів присвячено підзаконне відомче та міжвідомче правове регулювання діяльності служб чергових частин. Незважаючи на принцип, що утвердився в останні роки, видання законів прямої дії для регулювання найрізноманітніших ділянок суспільних відносин, цілком реалізувати його у виконанні
Loading...

 
 

Цікаве