WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові гарантії діяльності захисника у справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів - Реферат

Правові гарантії діяльності захисника у справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів - Реферат

статус та інші питання з надання ними правової допомоги, реалізувати дане рішення Конституційного Суду і внести до КПК неможливо. Іншівисловлюють припущення, що такими "фахівцями" є всі особи, які мають диплом юриста, оскільки сама наявність диплома свідчить про їх право практикувати в юридичній сфері. Висловлювалися й припущення, що до кола згаданих "фахівців" доцільно внести юристів-підприємців, але тільки тих, кому було видано Мін'юстом України ліцензії на здійснення певних видів юридичної практики, термін дії яких ще не завершився. Оскільки ліцензування юридичної практики скасоване, стверджували деякі опитані, то будь-який підприємець може займатися підприємницькою юридичною практикою без обмеження її видів. Невелика група опитаних наголошувала, що правова допомога може здійснюватися студентами юридичних вузів, а також іншими особами за довіреністю. В окремих анкетах було посилання на те, що прокуратури також є суб'єктами надання правової допомоги, зокрема в цивільному судочинстві [6].
Результати опитування відзеркалюють ті реалії, що маємо на практиці.
Виникає ще одна важлива проблема у зв'язку із застосуванням згаданого рішення Конституційного Суду. Як відомо, Конституція України розрізняє поняття захисту та правової допомоги й абсолютно правильно, оскільки за змістом це різні поняття, відмінні один від одного види правової діяльності. Конституційний Суд України, розглядаючи справу про право вільного вибору захисника, повинен був би зробити висновок про осіб, які можуть виконувати повноваження з захисту в кримінальному судочинстві, тобто мати статус захисника, а не про тих, кому надається право надавати правову допомогу. Адже якщо виходити з того, що, наприклад, до повноважень прокурорів або державних службовців входить роз'яснення законодавства, дача відповідей з правових питань, з якими звертаються громадяни, тобто надавати правову допомогу відповідно до закону, то дійдемо, керуючись рішенням Конституційного Суду, до абсурдного висновку, що прокурор може бути захисником !?
Суддя Конституційного Суду В. Вознюк у відповіді на звернення 5-го з'їзду Спілки адвокатів України констатує, що Конституційний Суд не ставить за мету допустити до здійснення захисту будь-якого юриста, а навпаки, виходячи з конституційних гарантій вказав, що це повинна бути особа, яка є фахівцем у галузі права і яка за законом має право на надання юридичної допомоги особисто або за дорученням юридичної особи, і що держава так гарантує належну кваліфікацію юристів, які можуть надавати правову допомогу. Як зазначає В. Вознюк, "критерії, що свідчать про належний рівень професійної кваліфікації особи, яка допускається до такого захисту, повинна визначити Верховна Рада України, як єдиний законодавчий орган" [9].
Однак, не чекаючи на визначення на законодавчому рівні поняття "фахівець у галузі права", практика розвивається своїм шляхом. Реалії такі - нині захисниками можуть бути будь-які юристи, про неможливість допуску яких, стверджує В. Вознюк, і за таких умов не ґарантується державою належна кваліфікація юристів, які допускаються, зокрема, до здійснення захисту. І слід сказати, що від цього потерпають у першу чергу громадяни, яких зовсім не цікавить, чи прийнято відповідний закон і чи були підстави у Конституційного Суду порушувати міжнародні вимоги щодо суб'єктів здійснення правової допомоги. Посилаючись на рішення Конституційного Суду та нову редакцію ст. 44 КПК, некваліфіковані, вигнані з адвокатури і правоохоронних органів через некомпетентність спритні "фахівці" в галузі права активно пропонують свої "послуги" з захисту (досить часто далекі від правових) обвинуваченим, підсудним.
Проблемним є й питання, як бути з адвокатською таємницею, чи поширюється вона і на інших захисників, яку вони несуть відповідальність за невиконання покладених на них обов'язків? Ці та інші спірні питання залишаються невирішеними. Міжнародні ж стандарти висувають вимоги до якісного, професійного здійснення правової допомоги, гарантій її здійснення, відповідальності за неналежну поведінку, спеціального допуску до участі у захисті через перевірку рівня знань осіб, які її надаватимуть, збереження професійної таємниці тощо. Так, у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи щодо свободи здійснення професійних обов'язків наголошено на необхідності обов'язкового дотримання стандартів професії та етичних норм, забезпечення незалежності адвокатів, вищого професійного рівня [12]. Рекомендовано урядом держав учасниць Ради Європи здійснити або підсилити всі заходи, які є необхідними для імплементації принципів, вміщених у цих рекомендаціях.
Отже, на європейському рівні підтверджується необхідність найвищого професіоналізму тих, хто допускається до правового консультування громадян, захисту їх прав і законних інтересів.
Про відповідні професійні вимоги свідчить і історія розвитку вітчизняної адвокатури. Її появу відносять до середини ХVII ст. Адвокати звались "пленіпотентами", прокураторами. Але вони мали бути професійними чиновниками, давали присягу "вести себе по совісті". Уже тоді закон розрізняв дві категорії адвокатів: за договором і за призначенням. Не могли бути адвокатами судді, співробітники судової канцелярії, священники, особи, які підозрювались у вчиненні злочинів, психічно хворі, євреї, особи іншого віросповідання. За програну справу в результаті халатного відношення до своїх обов'язків адвокат повинен був оплатити судові витрати, і, крім того, його ув'язнювали в тюрму [12].
Таким чином, професіоналізм як невід'ємний атрибут призведе до ефективності, безпомилковості, справедливості, забезпеченості прав і законних інтересів в осіб для того, щоб не дати відповідним посадовим особам і органам перетворити кримінальне судосинство на свавілля. Як зазначав відомий російський адвокат ще в 1885 році С. Андріївський, "Упевнений захист є законний противник і слідчої влади, і прокурорського нагляду, і обвинувальної камери. Він має право сказати їм: досі ви працювали без нас, але ми прийшли як люди свіжі, оглянувши те, що ви зробили, ми ясно бачимо, як ви глибоко помилились, усе, що ви побачили, тільки збиває зі шляху. Істина зовсім не там, де ви її шукали. Ось в якій стороні, ось де вона, на наше переконання це істина!" [9].
Проблемам правових гарантій діяльності захисника, зокрема, адвоката, в кримінальних справах останні роки приділяли увагу такі вчені, як Т.В. Варфоломєєва [6],
С.М. Гаврилов [7], Я.П. Зейкан [9], Ю.Ф. Лубшев [10], Є.Ю. Львова [8], О.М. Пасенюк [12] та іншими. Але й сьогодні залишаються невирішеними багато питань, пов'язаних із забезпеченням захисту підозрюваного, обвинуваченого підсудного в кримінальному процесі, із труднощами, що виникають при здійсненні адвокатської діяльності у різних категоріях кримінальних справ, зокрема, цікавим є дослідження можливостей участі захисника, правових підстав його
Loading...

 
 

Цікаве