WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові гарантії діяльності захисника у справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів - Реферат

Правові гарантії діяльності захисника у справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів - Реферат


Реферат на тему:
Правові гарантії діяльності захисника у справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів
Побудова діючої системи оподаткування в Україні, види податків, інших обов'язкових платежів, порядок їх обчислення, сплати і використання, перелік об'єктів оподаткування і платників податків, введення на законодавчому рівні відповідальності за порушення податкового законодавства обумовили суттєві зміни і у відносинах, що виникають у зв'язку із захистом прав та законних інтересів особи в кримінальному процесі. Актуальність дослідження правової діяльності захисників саме в кримінальних справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів обумовлена: складністю господарських операцій платників обов'язкових внесків державі; в деяких випадках нерозумінням їх сутності окремими суддями, адвокатами; суттєвим колом важливих проблемних питань, що стосуються правозахисної діяльності в цілому, і здійснення захисту при розслідуванні і судовому розгляді справ про злочини у сфері оподаткування зокрема. Обраний напрям дослідження належить до пріоритетних у науці кримінально-процесуального права, оскільки пов'язаний із удосконаленням забезпечення захисту особи в кримінальній справі, дотриманням прав громадян при розслідуванні ухилень від сплати податків і змінами, у зв'язку з цим, до діючого законодавства.
Метою дослідження є з'ясування юридичного змісту діяльності захисника в кримінальному процесі, забезпечення правових гарантій такої діяльності, а також спроба вирішити такі основні завдання:
- критично оглянути запропоновані в законодавстві і науковій літературі проблемні питання участі захисника при розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи;
- провести порівняльний аналіз норм вітчизняного законодавства і міжнародно-правових актів щодо можливостей здійснення правозахисної діяльності при розслідуванні злочинів;
- з урахуванням чинного законодавства і порівняння нормотворчого досвіду та викладених у літературі думок вчених і практичних працівників, запропонувати власне бачення вирішення проблем, пов'язаних із захистом особи в кримінальному процесі.
Конституція України проголощує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Одним із найважливіших конституційних прав людини є: право на правову допомогу (ст. 59 Конституції України), право заарештованого чи затриманого захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника (ст. 29 Конституції України), право підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист (ст. 63 Конституції України). Такі положення відповідають міжнародним нормам Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (Рим, 1950 р.), в якій зазначається, що кожна особа має право "… захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника на свій власний вибір або, якщо вона не має коштів для оплати правової допомоги захисника, одержувати таку допомогу безкоштовно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя" [2]. Відповідно до міжнародних стандартів правова допомога повинна здійснюватись незалежною юридичною професією. Згідно з Конституцією, для надання правової допомоги при вирішенні кримінальних справ в Україні діє адвокатура. У кримінальному процесі особа, уповноважена відстоювати законні інтереси підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, надавати йому необхідну допомогу в реалізації процесуальних прав, називається захисником. Поняття ж "адвокат" і "захисник" не тотожні. Адвокат, відпо-відно до Закону України "Про адвокатуру", - це особа, яка займається професійною адвокатською діяльністю, тобто є правозаступником і правозахисником та надає правову допомогу і здійснює представництво в судах, підприємствах, установах та організаціях, державних органах, а також захист обвинуваченого та підсудного. Захисник - це процесуальна фігура, наділена певними правами і обов'язками щодо реалізації прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Також, якщо співставити поняття адвокат і захисник, то, з одного боку, перше з них є ширшим щодо законодавчого визначення, а з іншого - вужчим щодо кримінального судочинства, оскільки захисником виступає не лише адвокат, а й фахівці права, яким закон дозволяє здійснювати захист, і близькі родичі (ст. 44 КПК).
Зміни до Кримінально-процесуального кодексу шляхом більш розширеного тлумачення такого суб'єкта кримінально-процесуальної діяльності, як захисник, призвели до неузгодженості з Конституцією України, яка не визначає, крім адвокатури, інших суб'єктів надання правової допомоги. Однак у відомому роз'ясненні Конституційного Суду України з цього питання, зазначається, що неможливість участі будь-якого фахівця в галузі права як захисника прав підозрюваного, обвинуваченого підсудного, крім адвоката, є протиправним, оскільки обмежується право вільного вибору особи-захисника своїх прав. Обгрунтовується така позиція Конституційним Судом України тим, що держава забезпечує конкуренцію у підприємницькій діяльності. Але ж надання адвокатських послуг в Україні не належить до підприємницької діяльності [9]. Крім того, що заважає будь-якому юристу скласти кваліфікаційний іспит, одержати адвокатське свідоцтво й скласти конкуренцію іншим захисникам? Тому, на нашу думку, і на думку багатьох процесуалістів, подібна аргументація непереконлива. Стосовно того, що участь лише професіональних адвокатів обмежує право особи на вільний вибір захисника (ст. 59 Конституції України), слід зазначити: чи не буде таким обмеженням перелік обставин, що виключають участь певних осіб як захисників, наприклад, які мають судимість або відповідний юридичний статус (суддя, прокурор, нотаріус тощо)? Як тоді бути з вільним вибором, на який нарікає В.М. Тертишник та інші вчені? Отже, на нашу думку, керую-чись основними принципами, що стосуються ролі юристів, прийнятими Конгресом ООН в 1990 році і покладеними в основу рішення Конституційного Суду України щодо того, що кожна людина має право звернутись до будь-якого юриста за правовою допомогою, не враховано відмінності між останньою і захистом прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного в кримінальному процесі.
Зміни до Кримінально-процесуального кодексу України відбулися, але законодавець не роз'яснив, хто відноситься до інших фахівців у царині права, які за законом можуть здійснювати правову допомогу.
Опитування суддів, адвокатів, інших юристів, проведене науково-дослідною лабораторією Академії адвокатури України, свідчить про різні підходи до питання про те, хто є суб'єктом надання правової допомоги і захисником у світлі рішення Конституційного Суду України від 16. 11. 2000 року. Більшість опитуваних вважає, що до прийняття закону, який визначить поняття "фахівець у галузі права, якому за законом надано право надавати правову допомогу", їх
Loading...

 
 

Цікаве