WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові аспекти застосування податкової застави - Реферат

Правові аспекти застосування податкової застави - Реферат

податків у податковій декларації, з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;
- несплата у строки, встановлені Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного заостаннім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.
Застава на підставі Закону застосовується незалежно від волі сторін при відповідних правовідносинах, передбачених у Законі. Тобто окремі вимоги кредитора визначаються забезпеченими заставою майна, яка є предметом правочину, на підставі прямої вказівки Закону - так звана законна застава. Прикладом може бути випадок, передбачений ст. 164 Кодексу торговельного мореплавства України, на підставі якої у морського перевізника вантажу виникає право застави вантажу [7]. Існують й інші види виникнення законної застави.
Наступний етап дослідження - визначення місця державної податкової служби при виникненні заставних відносин.
Відповідно до ст. 583 Цивільного кодексу України та ст. 11 Закону України "Про заставу" від 2.10.92 № 2654-XII у разі виникнення заставних відносин їх сторонами є:
- кредитор - заставодержатель, той кому щось винні;
- боржник - заставодавець, той, хто винен або повинен утриматись від виконання певних дій;
- майновий поручитель, третя особа, яка відповідає за боргові зобов'язання заставодавця.
Отже, при виникненні права податкової застави державна податкова служба як орган виконавчої влади, який забезпечує надходження коштів до бюджетів, виступає в ролі заставодержателя. Боржник, тобто суб'єкт підприємницької діяльності, який не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної передачі (сплати) належних державі податків, зборів та інших обов'язкових платежів, у заставних відносинах виступає в ролі заставодавця.
Порядок здійснення податкової поруки та права майнового поручителя визначає Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (п. 8.8 ст. 8) і, на нашу думку, коментарів не потребує.
Предметом застави можуть бути власні основні засоби та нематеріальні активи, які здатні реально забезпечити виконання зобов'язань відповідно до законодавчих актів України. Відповідно до наказу ДПА України від 28 серпня 2001 року № 338, яким затверджено Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби, предметом податкової застави може бути:
- рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права;
- майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем та на яке може бути звернене стягнення;
- майно, яке стане власністю заставодавця після виникнення права податкової застави, у тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо).
Для майна, яке передається в заставу, обов'язковими є такі умови:
- можливість відчуження майна заставником згідно з чинним законодавством;
- можливість обернення на майно стягнення.
На практиці необхідно враховувати ряд характеристик, яких не повинне мати майно, що передається в заставу:
- воно не повинне належати до національних, культурних та історичних цінностей, які перебувають у державній власності та занесені або які підлягають занесено до Державного реєстру національного культурного надбання;
- майно не повинно бути об'єктом державної власності, приватизація якого заборонена законодавчими актами;
- майно не повинно бути майновим комплексом державного підприємства чи його структурного підрозділу, що знаходиться в процесі корпоратизації;
- предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.
Щодо невідповідності обсягів податкового боргу платників податків з обсягами їх активів, на які виникла податкова застава, то щодо цього доцільно зазначити таке.
На відміну від Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" від 04.03.98 № 167/98, який діяв до прийняття Закону № 2181 і передбачав, що "все майно і майнові права платника податків, щодо фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - майно та майнові права, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, перебувають у податковій заставі", у Законі України № 2181-III від 21.12.2000 вказується, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платників податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу. Тобто розподіл активів Закон здійснює за їх видами (грошові кошти, матеріальні кошти, нематеріальні кошти - право власності, торгова марка тощо), а не за їх обсягами (п. 8.2.2 Закону України від 21.12.2000 № 2181). Зрозуміло, що погасити податковий борг за рахунок активів, яких не існує, навряд чи можливо. Тому, виходячи із змісту Закону, в практиці діяльності податкових органів податкова застава поширюється тільки на ті активи, які можуть забезпечити реальне виконання податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами та на які, відповідно до загальних положень цивільного права, платник податків набуває право в майбутньому.
Ряд предметів взагалі не можуть передаватися у податкову заставу:
- національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності та занесені до Державного реєстру національного культурного надбання; вимоги, що мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом; об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних під-приємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств (стаття 4 Закону України "Про заставу" від 02.10.92 № 2654-XII);
- майно та кошти благодійних організацій (стаття 19 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16.09.97 № 531/97-ВР);
- приватизаційні папери (стаття 5 Закону України "Про приватизаційні папери" від 06.03.92 № 2173-XII);
- майно громадян, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами, перелік якого встановлено додатком до Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 № 606-XIV.
Крім того, слід визнати, що Закон, який втілює у собі державний примус і спрямовується на забезпечення виконання платниками податків фінансових зобов'язань перед державою, все ж надає їм досить широкі права щодо самостійного
Loading...

 
 

Цікаве